** 4.Референдум як інститут демократії**

Референдум – це інститут безпосередньої прямої демократії, разом з такими її проявами як плебісцит, загальні збори, сільські сходи і т.д.

Коли йдеться про референдум як інститут безпосередньої демократії потрібно мати на увазі, що в теорії і на практиці референдум деколи трактується неоднозначно, тобто окремих випадках його ототожнюють з плебісцитом та виборами.

Плебісцит – опитування населення з метою визначення долі певної території. коли населенню, що компактно проживає на території, що межує з державним кордоном, надається можливість шляхом прямого голосування, який державі має належати територія, на якій проживає певний етнос чи нація.

Відмінність між референдумом та виборами, то :

1. в ході виборів громадяни обирають депутатів представницьких органів влади, а в ході референдуму – дають відповідь так чи ні на поставлене питання

Місце і роль референдуму навіть в країнах розвиненої демократії оцінюються неоднозначно, це обумовлено тим, що в багатьох випадках референдуми закінчувались прийняттям далеко не самих прогресивних законів і рішень, а також використовувались для прикриття антидемократичних акцій.

Стримане відношення деяких верств населення до референдуму має свої причини серед яких:

• достатньо поширене серед різних верств населення сприйняття референдуму як дестабілізуючого фактору в суспільстві, який породжує конфлікти і протистояння в державі;

• сприйняття певними групами населення західних країн референдуму як фактору, що провокує популізм і такого, що підмінює професійне зайняття політикою, тими, хто не має до цього ніяких здібностей;

• традиційне для населення західних країн уявлення про інститут представницької демократії перед інститутами прямої демократії;

• домінуюче серед інтелектуальних груп західного суспільства уявлення про референдум, який може бути лише засобом повсякденного звичайного удосконалення і ін. в якому разі знаряддям радикальних змін в суспільному та державно – політичному житті;

• висока вартість для платників податків проведення референдумів, недостатня компетентність та інформованість щодо проблем політичного життя.

Референдум буде ефективним тоді, коли підтримуватиметься широкими верствами населення, будуть створені всі організаційно – технічні та фінансові умови для підготовки проведення референдумів.

13.102014 р.

Тема: Правова держава та її основні характеристики

1. Виникнення та розвиток ідеї правової держави

2. Поняття та основні характеристик правової держави

3. Проблеми формування правової держави в Україні

** 1.Виникнення та розвиток ідеї правової держави**

Правова держава як наукова концепція , а потім і як соціальна практика мають свою історію. З ідеєю правової держави пов’язувались пошуки досконалих і справедливих форм суспільного життя, пов’язувалась мрія життя про державу добра, гуманності та справедливості. Витоки ідеї правової держави містяться в працях давньогрецьких філософів. Ідея панування закону була сформульована такими мислителями як Геракліт та Сократ. На думку цих авторів в державі мають панувати закони, але під законами вони розуміли відображення природних, вічних законів всесвіту. Для того, щоб закони панували в суспільному житті вони, крім відповідності природним законам, мають спиратись на авторитет і силу державної влади і мають бути обов’язковими для всіх. Платон в пошуках ідеальної модулі держави спочатку рахував, що такою може бути держава, на чолі якої стоять філософи, мудрість і знання яких дозволяють їм управляти суспільством без видання законів.

В другій моделі ідеальної держави Платон заявляє, що ефективно управляти людьми та суспільними справами можливо тільки за наявності в соціумі законів: на його переконання держава, де закон не має сили і знаходиться під чиєюсь владою не має майбутнього. Аристотель стверджував, що там, де відсутня влада закону, не може бути ефективної форми державного правління. На його переконання закон має панувати над усіма, а тому в державі має діяти принцип: вся влада закону. Заявляв, що тільки та державна влада, яка визначає закон і одночасно пов’язана законом є справедливою державою і має майбутнє.

Ідеї давньогрецьких філософів про справедливу державу були розвинені в працях Цицерона: Про державу. Про закони. Про обов’язки. В цих працях Цицерон заявляє, що держава – спільнота багатьох людей, де панує спільний правопорядок і де існує єдність інтересів. Розглядаючи роль закону в суспільному житті, сформулював класичних принцип правової держави: під дію закону повинні підпадати усі.

Період Європейського середньовіччя і панування в суспільній свідомості теологічних ідей теорії Античного періоду залишалось не більше, як літературна спадщина. Тільки в епоху буржуазних революцій в Європі 17 – 18 ст., ідеї правової держави були реанімовано і отримали подальший розвиток. Важливим блоком ідей, що стали невід’ємною частиною ідей правової держави є концепція природного права. Основна ідея концепції природного права полягає в тому, що закони, що походять від держави не можуть суперечити природному праву. Представником теорії природного права був ГугоГроцій, який поділяв право на природне і воле встановлене. Підґрунтя природного права – сама людина, її природа, вимоги людського розуму. Право воле встановлене – закони держави. Які не повинні суперечити принципам природного права. Разом з тим уявлення ГугоГроція щодо природного права не є такими, що поділялись з абсолютною більшістю цієї теорії. До природних прав відносив утримання від посягань на чуже майно, обов’язок дотримуватись зобов’язань по договорах та відшкодування завданих збитків. Джон Локк і Руссо обґрунтували принцип індивідуальної свободи як основну ознаку правової держави. Стверджували, що закон – це не який небуть – який припис, що походить від держави, а такий, котрий вказує людині на поведінку, що відповідає її власним інтересам і слугує спільному благу. Тільки такий закон гарантує індивідуальну свободу людини. Разом з тим розумний закон – це закон, поваги держави до людської гідності. Розглядали правову державу як державу, що пов’язана законами і як таку, що гарантує права ісвободи людини і громадянина. Гоббс : рівність громадян перед законом. Концепція народного суверенітету: право робити все те, що не заборонено законом. Руссо : тільки народ вправі сам безпосередньо здійснювати законодавство втілюючи в законах загальну волю. Пропонував кожен закон, проголосований парламент виносити на загальнонаціональний референдум. У 18 ст. був сформульованих базовий принцип правової держави, а саме принцип поділу влади на 3 гілки: що дає можливість чітко визначити повноваження кожної з гілок влади і не допускає зосередження всієї повноти влади в одних руках. Ідеї правової держави починають втілюватись в практику державного будівництва ще на прикінці 18 ст .США : Томас Джефферсон, Томас Пейн, Гамільтон . В 19 ст. складовим елементом концепції правової держави стає ідея верховенства права : існує 2 підходи до розуміння теорії верховенства права:

1. Англо – саксонський: базується на тому, що правління в державі повинно здійснюватись у відповідності із законами, які прийняті у суворій відповідності до встановлених процедур;зводиться до верховенства закону; це означає, що цей варіант зводить верховенство права до верховенства закону;

2. Німецький підхід: закон може бути правовим і не правовим : правовий закон – це закон, який втілює в себе ідею справедливості , природні права людини, загальнолюдські цінності і цим пов’язує державну владу.

Значний внесок в обґрунтування теорії правової держави пов'язаний із філософом Імануїлом Кантом – розглядав правову державу як об’єднання багатьох людей, що підпорядковані законам. На його думку закон, якщо він не відображає волі народу, його інтересів і прагнень може перетворитись в чинник, який гальмує суспільний розвиток. Сформулював найважливішу ознаку правової держави про взаємну відповідальність держави і особи одне перед одним.

Сам термін правова держава був введений в науковий обіг і був загально прийнятий у 1813 р. німецькими науковцями : Велькер і Моль.

Серед вітчизняних науковців ідеї правової держави розглядали: Драгоманов, Ейхельман, Грушевський. Винниченко та ін. Драгоманов був автором конституційного документу: Вільний союз – вільна спілка , пропагував такі ідеї щодо правової держави: пріоритетна значення і роль прав і свобод людини, необхідність двох видів публічної влади в демократичній правовій державі. А саме влади державної і влади у формі місцевого самоврядування на рівні територіальних громад; відстоював думку про те, що право природне і право чинне мають бути споріднені; наголошуючи необхідність поділу влади на 3 гілки, Драгоманов підкреслював, що реальний захист прав і свобод людини може забезпечити тільки незалежна судова влада.

Маючи на увазі сучасну науку, науковці не завжди однозначно характеризують правову державу і її ознаки.

У вітчизняній науці містяться такі ознаки правової держави:

• наявність громадянського суспільства як того соціального середовища, в межах якого може виникнути і функціонувати правова держава;

• верховенство права як відмова від примата держави над правом;

• верховенство права означає що не тільки громадяни, а передусім сама держава. Органи влади та державні службовці повинні діяти тільки в межах права ;

• за допомогою права і через правові держави держава сама себе обмежує;

• правовий закон – це закон, який найбільш адекватно відповідає потребам часу , реально існуючим суспільним відносинам ; який підтримується суспільною думкою ; який прийнятий у суворій відповідності до існуючої процедури; виражає загальнолюдські цінності, напрацьовані цивілізацією; органічно втілює в своєму змісті ідеї і принципи природного права ; представляє собою рівний масштаб свободи для всіх і кожного ;

• реальність народного суверенітету, коли єдиним джерелом державної влади визнається народ. Це виражається в широкому використанні форм народного представництва і безпосередньої прямої демократії через інститути виборів та референдумів;

• безумовне визнання , законодавче закріплення і гарантування державою до здійснення прав і свобод людини . В системі прав і свобод людини базовими є природні права і свободи, а саме: право на життя, право на особисту безпеку право бути вільним і рівним серед інших право на власність; право бути щасливим. Життя – ядро, від якого похідні соціально – економічні, політичні, особисті, культурні .

• визнання та реалізацію принципу поділу влад на 3 гілки: законодавчу, виконавчу, судову;

• законодавча влада в системі розподілу владних повноважень займає провідне місце в тому, що : вона створює правове поле, в рамках якого діють виконавча і судова влада ; вона визначає структуру і компетенцію (шляхом прийняття відповідних законів) органів виконавчої і судової влади; Функції законодавчої влади: законотворча, установча – приймаючи закони, парламент утворює або припиняє діяльність відповідних органів виконавчої або судової влади; фінансова функція: коли парламент приймаючи закон про ДБ фактично пропонує суспільству фінансову конституцію на відповідний бюджетний рік; контрольна 6 через контроль парламенту над урядом , впливає на формування структур судової влади; представницька: коли парламент представляє державу в особі депутатів у міжнародних відносинах;

• виконавча влада здійснює виконавчо – розпорядчу діяльність, а це означає, що вона є відповідальною за втілення в життя приписів вимог законів на території країни, приймає підзаконні акти, які деталізують приписи і ця влада безпосередньо управляє. Керує всіма сферами суспільного життя;

• судова гілка влади здійснює функцію судочинства, це означає, що вона розглядає справи. Визначаючи права, свободи і обов’язки сторін у спірних ситуаціях і призначає покарання за вчинені правопорушення.