§ 6. Засоби оформлення документів

У цьому параграфі:

• Титульний аркуш

• Оформлення розділу Буквицею

• Виноски

• Створення виноски

• Редагування тексту виноски

• Колонтитули

• Робота в режимах Перегляд заголовків у документі, Структура і Перегляд сторінок документа

• Список літератури

• Створення змісту

• Вставляння математичних формул і символів

• Вставка часто використовуваних формул

• Створення формули

• Створення складних структурованих формул

• Титульний аркуш

Досить часто для оформлення текстової інформації використовують титульний аркуш – першу сторінку, на якій вказують назву роботи, прізвище автора та інші необхідні відомості. Титулка справляє перше враження на людину, яка переглядає документ.

У Word 2010 створення титульного аркуша спрощене – для цього є спеціальні заготовки. Щоб ними скористатися перейдіть на вкладку Вставлення і в групі Сторінки клацніть на кнопці Титульна сторінка. З’явиться меню, яке містить доступні шаблони відформатованих титульних сторінок (рис. 6.1).

Виберіть зі списку потрібний варіант, після чого в документі з’явиться перша сторінка вказаного вигляду. Введіть у поля потрібний текст, зокрема вкажіть назву документа, організації, рік створення тощо. Ім’я автора з’явиться автоматично (Word вставить ім’я, вказане при установці програми), але за необхідності ці дані можна змінити, набравши інші. Непотрібні елементи можна видалити – клацніть на них і двічі натисніть клавішу Delete.

Щоб видалити титулку, виконайте команду Видалити поточну титульну сторінку в меню кнопки Титульна сторінка. Для зручності користувача можна зберегти у колекції титульних сторінок власний зразок.

Оформлення розділу Буквицею

Буквиця (велика буква) - це літера більшого розміру, якою починають розділ або абзац. Виділивши першу літеру абзацу, вибирають команду Буквиця з групи Текст вкладки Вставлення. В діалоговому вікні задають положення великої букви відносно тексту, вибирають шрифт, розмір великої букви, тобто висоту в рядках, які вона займе, та відстань від тексту (рис. 6.2).

Виноски

Виноски є необхідним атрибутом у різних наукових роботах – від рефератів до дипломних проектів, статей. У Word є можливість автоматичного створення виносок – програма сама розміщує виноски, вибирає відповідний розмір шрифту, веде і змінює їх нумерацію, якщо в документі згодом вносяться зміни.

Рис. 6.1. Список Титульна сторінка Рис. 6.2. Вікно Буквиця

Виноска складається з двох частин: тексту і посилання у вигляді числа або знаку біля відповідного слова документа. Залежно від того, де поміщається текст, виноски можуть бути двох типів:

• звичайні – текст виноски розміщений на тій же сторінці, що й посилання;

• кінцеві – текст розташований у кінці документа, розділу.

Створення виноски

Щоб створити виноску, помістіть курсор у те місце документа, куди слід встановити виноску. Перейдіть на вкладку Посилання і в групі Виноски натисніть кнопку Вставити виноску. Виноска буде поміщена в текст за промовчанням внизу сторінки. Введіть текст виноски. Якщо текст виноски не поміщається на цій сторінці, Word перенесе його на наступну.

Якщо потрібно налаштувати якісь параметри виноски, клацніть на кнопці в правому нижньому кутку групи Виноски (рис. 6.3). В результаті відкриється вікно Виноски (рис. 6.4). За допомогою цього вікна можна вибрати тип виносок у документі:

• виноски: – їх текст може розташовуватися: на нижньому полі сторінки (параметр Внизу сторінки); в основному тексті нижче за останній рядок тієї сторінки, на якій розташовано посилання (параметр Внизу тексту);

• кінцеві виноски: – текст таких виносок може розташовуватися: Наприкінці документа або Наприкінці розділу.

Рис. 6.3. Група Виноски вкладки Посилання

Рис. 6.4. Вікно Виноски

Вікно також дозволяє вказати спосіб нумерації виносок в області Формат номерів: (звичайно це арабські цифри, але можна задати будь-які інші символи), а також встановити символ, з якого потрібно починати нумерацію, в полі Почати з:.

Після закінчення налаштування виносок натисніть кнопку Вставити, щоб додати виноску з вибраними параметрами.

Редагування тексту виноски

Якщо Ви працюєте в режимі Розмітка сторінки, текст виноски відображуватиметься внизу сторінки і його можна відредагувати в будь-який час як звичайний текст. При наведенні покажчика миші на виноску з’являється спливаюча підказка. Щоб в режимі Чернетка виправити текст виноски, двічі клацніть на значку посилання – відкриється область виносок, яку можна закрити кнопкою Закрити у верхньому правому кутку області. Проглянути текст виноски можна, підвівши курсор до значка посилання (текст відображатиметься у вигляді екранної підказки).

Значок посилання виноски можна переміщувати по тексту як будь-який символ. Разом з ним переміщатиметься і текст виноски. Щоб видалити виноску, потрібно виділити значок посилання і натиснути кнопку Delete.

Колонтитули

Одним з атрибутів великих документів є колонтитули. Колонтитули бувають верхні та нижні. Вони є текстом або графічними зображеннями (інколи і те й інше), які друкуються у верхній і нижній частинах кожної сторінки. При цьому такий текст може бути однаковим для групи сторінок. Колонтитули використовують для нумерації сторінок (як правило), виведення назви розділу, параграфу, імені та прізвища автора тощо.

Щоб створити колонтитули, перейдіть на вкладку Вставлення і в групі Колонтитули натисніть кнопку Верхній колонтитул або Нижній колонтитул. Зі списку доступних заголовків (рис. 6.5), що з’явились, клацніть на потрібному.

Рис. 6.5. Список Верхній колонтитул

При цьому відбудеться автоматичний перехід у режим Розмітка сторінки, якщо Ви перебували в іншому режимі, а також будуть створені верхній і нижній колонтитули. Курсор переміститься в обраний колонтитул. На стрічці з’явиться вкладка Знаряддя для колонтитулів, на якій знаходяться інструменти для роботи з ними (рис. 6.7). Можуть з’явитися й інші контекстні вкладки залежно від вибраного макету колонтитулу.

Рис. 6.7. Вкладка Знаряддя для колонтитулів

За допомогою контекстної вкладки Знаряддя для колонтитулів можна:

• швидко призначити або змінити параметри та нумерацію сторінки;

• перейти від верхнього колонтитулу до нижнього;

• вставити поточну дату і час;

• вставити рисунок, кліп або експрес-блок (задані фрагменти тексту, які можна зберегти і використовувати за необхідності);

• задати створення різних колонтитулів для парної та непарної сторінок, а також спеціальний колонтитул для першої сторінки;

• вибрати положення колонтитулів відносно країв сторінки;

• зосередитися на тексті колонтитулу, прибравши з поля зору решту документа.

Введення, редагування й оформлення тексту колонтитулу виконується так само, як і тексту в документ. Для нього також можна застосовувати стилі.

Для виходу з режиму роботи з колонтитулами натисніть кнопку Закрити колонтитули на контекстній вкладці Знаряддя для колонтитулів або двічі клацніть кнопкою миші в основному тексті. Якщо пізніше колонтитули потрібно буде відредагувати, двічі клацніть лівою кнопкою миші в області колонтитулів.

Щоб видалити колонтитул, видаліть весь текст та інші елементи (наприклад таблиці чи рисунки), які в ньому розміщені. При цьому краще включити відображення недрукованих символів за допомогою кнопки Відобразити всі знаки оскільки, якщо в області колонтитулу залишилися пропуски або мітки кінця абзацу, він видалений не буде.

Робота в режимах Перегляд заголовків у документі, Структура і Перегляд сторінок документа

Коли йде робота з великим документом, часто доводиться пересуватися з однієї частини в іншу. Для полегшення навігації у великому документі використовують режим Перегляд заголовків у документі. Щоб включити відображення схеми документа, потрібно перейти на вкладку Вигляд стрічки і в групі Відображення встановити прапорець Область переходів, при цьому з’явиться Область завдань Навігація.

Перша вкладка Області завдань Навігація дає можливість побачити розташування заголовків у документі. Клацніть на потрібному заголовку – і відразу перейдете у відповідне місце документа. Для коректної роботи режиму потрібно, як уже зазначалося, щоб документ був правильно розмічений за допомогою стилів. Дуже часто, працюючи з великими документами, користувачі роблять не структурне форматування (тобто за допомогою стилів), а візуальне (наприклад, заголовки вручну набирають крупнішим розміром шрифту або роблять їх підкресленими). Якщо текст структурований таким чином, режим Перегляд заголовків у документі в роботі не допоможе, тому краще користуйтеся стилями. Наприклад, якщо в тексті є розділи, підрозділи і т. д., можна вибудувати структуру таким чином:

• стиль Звичайний – основний текст;

• стиль Заголовок 1 – назви розділів;

• стиль Заголовок 2 – назви підрозділів;

• стиль Підзаголовок – назви виділених невеликих ділянок тексту;

• стиль Абзац списку – пункти списків тощо.

Режим Перегляд сторінок документа дозволяє побачити сторінки документа у зменшеному вигляді, які називаються ескізами. Цей режим можна побачити, активувавши другу вкладку Області завдань Навігація. За допомогою ескізів зручно переходити на сторінки.

Режим Структура дуже подібний до режиму Перегляд заголовків у документі. В режимі Структура, як і в режимі Перегляд заголовків у документі можна не лише швидко переглядати документ, а й змінювати його структуру. У цьому режимі можна переміщувати заголовки разом з основним текстом і підзаголовками, які відносяться до цього заголовка. Робота в цьому режимі також передбачає грамотне структурування тексту з використанням стилів.

Для переходу в режим Структура потрібно скористатися одним зі способів:

• на вкладці Вигляд клацнути на кнопці Структура в групі Режими перегляду документа;

• клацнути на кнопці Структура в рядку стану.

При переході в режим Структура на стрічці з’являється вкладка з однойменною назвою, за допомогою якої можна швидко працювати з текстом (рис. 6.3). Використовуючи інструменти цієї вкладки, можна скрутити або розвернути документ до певного рівня, вибравши потрібний рівень зі списку Показати рівень:. Якщо вибрати пункт Усі рівні, то відображуватиметься весь документ, не лише підзаголовки, а й основний текст.

Рис. 6.8. Вкладка Структура

Кнопки Вгору і Вниз служать для переміщення елементу (або декількох виділених елементів) по структурі. Для виконання цієї операції потрібно спочатку виділити заголовок і текст, що відноситься до нього. Кнопка Розгорнути дозволяє відображувати всі рівні елементу, в якому встановлений курсор (або декількох виділених елементів), а кнопка Згорнути – приховати всі рівні, окрім вказаних в списку Показати рівень:.

Список літератури

Word 2010 надає можливість автоматичного створення списку літератури (використаних джерел). Оформлення такого списку – обов’язкова частина роботи над будь-якою науковою або навчально-методичною публікацією, від учнівського реферату до дисертаційного дослідження. Працюючи над дипломом або курсовим проектом, учень (студент), як правило, робить посилання на літературу, розміщуючи їх в кінці сторінки або документа. Якщо в роботі потрібно посилатися кілька разів на одну й ту ж книгу, слід або вводити відомості про назву, рік видання, видавництво тощо повторно, або шукати перше посилання. Коли робота над проектом добігає кінця, необхідно переглянути ці джерела і винеси їх у список літератури. Крім того, потрібно не забути про ті книги, журнальні статті та інші джерела, на які прямих посилань немає, але які також вносять до списку використаних джерел.

Для роботи з джерелами потрібно перейти на вкладку Посилання і звернутися до кнопок групи Посилання та бібліографія (рис. 6.9).

Рис. 6.9. Вкладка Посилання, група Посилання та бібліографія

Для додавання нового джерела потрібно натиснути кнопку Вставити елемент таблиці посилань і вибрати команду Додати нове джерело. У вікні створення джерела (рис. 6.10) вибирається його тип: книга, розділ книги, стаття в журналі чи періодичному виданні, матеріали конференції, веб-вузол тощо.

У тому ж вікні заповнюють поля списку літератури: автор, назва, рік і місто випуску, видавництво. Зверніть увагу, що ці поля можуть змінюватися залежно від типу джерела. Крім того, має значення, який стиль списку літератури вибраний. Його можна вказати за допомогою списку Стиль. Якщо обов’язкових полів у вікні Створення джерела недостатньо, встановіть прапорець Відображати всі бібліографічні поля. Після додавання джерела посилання на нього буде поміщено там, де був розміщений курсор.

Якщо в процесі роботи над текстом необхідно знову вставити посилання на те ж видання, просто виберіть його зі списку Вставити елемент таблиці посилань, куди поміщаються всі джерела в межах поточного документа.

Рис. 6.10. Вікно Створення джерела

Після завершення роботи над документом список літератури можна створити автоматично. Проте спочатку варто проглянути всі джерела, які були додані, і визначити, чи потрібно вносити кожне до списку. Для цього натисніть кнопку Керування джерелами в групі Посилання та бібліографія. У вікні, що з’явилося, можна виконувати пошук серед літератури, сортувати книги й інші джерела за назвою, прізвищем автора (як правило), роком випуску та іншими критеріями. У цьому вікні можна також редагувати джерела та створювати нові.

Для автоматичного додавання в документ списку літератури натисніть кнопку Бібліографія і виберіть один з варіантів оформлення посилань: як списку література або як цитованих праць. Для зміни оформлення цього списку і полів, які будуть в нього винесені, можна використовувати меню Стиль.

Створення змісту

Робота з великими документами часто передбачає створення змісту. Зміст допомагає читачам зорієнтуватися у роботі, виділити головне, знайти найцікавіше. Зміст може допомогти і при навігації в електронному документі. Якщо зміст розташований на початку документа, з нього починають перегляд.

Якщо створюючи документ Ви його структурували за допомогою стилів, Word автоматично складе зміст, і при цьому він буде побудований правильно. Збирання змісту відбувається в декілька етапів:

• Word знаходить заголовки із заданими стилями.

• Заголовки сортуються за рівнями.

• Кожному заголовку прикріплюється відповідний номер сторінки.

Для створення змісту:

• Встановіть курсор у місце, де розташовуватиметься зміст.

• Перейдіть на вкладку Посилання і в групі Зміст натисніть однойменну кнопку. У списку, що з’явився, виберіть потрібний тип змісту (рис. 6.11).

У цьому меню є два типи: зміст, який програма формує автоматично, а також заготовка змісту, який потрібно заповнювати вручну. При клацанні на заголовку автозібраного змісту він буде відразу вставлений у документ. Якщо користувача не влаштовують готові варіанти змісту, можна налаштувати його параметри. Для цього виконайте команду Вставити зміст... в нижній частині списку. У вікні (рис. 6.12):

• Виберіть стиль змісту в списку Зразок друкованого документа.

• Встановіть прапорець Показати номери сторінок для номерів сторінок кожного елементу списку.

• Встановіть прапорець Номери сторінок справа для вирівнювання номерів.

• Виберіть зі списку Заповнювач: тип ліній (точкові або пунктирні), які будуть додані між елементами змісту і номерами сторінок. Це можна зробити лише встановивши прапорець Номери сторінок справа.

• Задайте кількість рівнів змісту в полі Рівні. Кількість рівнів не повинна бути більшою кількості стилів заголовків.

• Натисніть кнопку ОК, щоб підтвердити створення змісту. Він буде вставлений у документ.

Рис. 6.11. Список Зміст Рис. 6.12. Вікно Зміст

Якщо після створення змісту до документа вносилися правки, які могли призвести до зміни кількості сторінок або стосувалися заголовків, помістіть курсор у поле змісту і натисніть клавішу F9 для його оновлення.

Вставляння математичних формул і символів

Для підготовки наукових текстів зі складними математичними формулами та символами у Microsoft Office Word 2010 є вбудована підтримка створення формул. Але якщо формула була зроблена в попередніх версіях Microsoft Word за допомогою надбудови Microsoft Equation 3.0, змінити цю формулу можна лише в Equation.

Набрати або вставити формулу в документ можна такими способами:

• вставити або ввести математичні символи;

• вибрати зі списку часто використовуваних або раніше створених формул;

• використати математичні структури загального призначення.

Вставка часто використовуваних формул

На вкладці Вставлення в групі Символи клацніть стрілку поряд з написом Рівняння, а потім виберіть потрібну формулу із запропонованої колекції (рис. 6.13). У разі потреби зробіть необхідні правки.

Рис. 6.13. Список кнопки Рівняння

Створення формули

Для введення нескладної формули треба розмістити курсор у позицію вставляння першого символу формули і виконати такі команди:

1. На вкладці Вставлення в групі Символи клацніть стрілку поряд з пунктом Рівняння, а потім виберіть Вставити нову формулу (рис. 6.13). У позиції курсору з’явиться рамка формули, а на стрічці – контекстна вкладка Знаряддя для формул → Конструктор (рис. 6.14).

2. Наберіть формулу, використовуючи потрібні символи і математичні оператори з клавіатури, а також з групи Символи контекстної вкладки Знаряддя для формул → Конструктор. Її розширений вигляд подано на рисунку (рис. 6.15). Можна використовувати також вікно Символ (див. рис. 4.1).

Рис. 6.14. Вкладка Знаряддя для формул → Конструктор

Для набору формули можна використовувати коди символів Юнікоду та математичні елементи автозаміни. Щоб здійснити автозаміну математичним символом, введіть один з потрібних кодів з подальшим розділовим знаком. Наприклад, щоб отримати у формулі «┴» введіть «\above». Коди можна знайти на вкладці Автовведення математичних символів вікна Автозаміна (рис. 4.7).

Рис. 6.15. Вікно Основні математичні знаряддя

При введенні формули програма автоматично перетворить лінійно набрану формулу в двовимірну форму, наприклад 1/2 перетвориться на .

Створення складних структурованих формул

Для створення складних математичних формул використовують заготовки структур, які необхідно заповнити потрібними цифрами і символами.

1. На контекстній вкладці Знаряддя для формул → Конструктор в групі Структури виберіть потрібний тип структури (наприклад: дріб, індекс, корінь, інтеграл, вирази в дужках або матриця), а потім знайдіть і клацніть значок з необхідною структурою.

2. Якщо структура містить місцезаповнювач (невеликі пунктирні поля у формулі), клацніть його і введіть потрібні числа або символи.

У групі Символи розміщені піктограми для введення математичних символів. Якщо клацнути на потрібному символі, він буде внесений у формулу.

Для форматування символів у формулі застосовують команди контекстного меню. Трикутник у правій частині рамки формули відкриває меню Параметри формули, яке дозволяє, зокрема, змінювати вигляд формули з професійного на лінійний.

Для додавання формули в список часто використовуваних:

1. Виділіть створену формулу, яку потрібно додати в список.

2. На контекстній вкладці Знаряддя для формул → Конструктор у групі Знаряддя клацніть Рівняння, а потім клацніть Зберегти виділений фрагмент у колекції формул....

3. У діалоговому вікні Створення нового стандартного блоку введіть ім’я формули.

4. У списку Колекція: виберіть Формули.

5. Налаштуйте інші необхідні параметри.

Після виходу з формули контекстна вкладка Знаряддя для формул → Конструктор щезає зі стрічки. Щоб повернутися до коректування формули треба поставити на ній курсор. Для вилучення формули з тексту досить клацнути лівою клавішею миші на значку в лівій частині рамки формули і після затемнення області формули натиснути на клавішу Delete.

Питання для самоконтролю

1. Як створити титульну сторінку у Word 2010?

2. Як налаштувати параметри буквиці?

3. Які бувають типи виносок?

4. Як створити кінцеву виноску?

5. Що таке колонтитули і як їх створити засобами текстового редактора?

6. Що потрібно для коректної роботи режиму Перегляд заголовків у документі та Структура?

7. Для чого служить режим Перегляд сторінок документа?

8. Як автоматично формується список літератури?

9. Яким чином створити зміст великого документа?

10. За допомогою яких засобів вводяться і редагуються формули і яким чином це здійснюється?

11. Які математичні структури можна використовувати у формулах?

12. Що таке місцезаповнювач?