§ 5. Форматування текстів

У цьому параграфі:

• Форматування символів

• Форматування символів у тексті (шрифту)

• Група Шрифт вкладки Основне

• Використання клавіатури для зміни параметрів шрифту

• Форматування абзаців

• Вирівнювання

• Розставляння переносів

• Інтервал

• Відступи і виступи

• Встановлення позицій табуляції

• Розташування абзаців на сторінці

• Затінення (заливка) і межі (границі) тексту

• Вставляння розривів сторінок

• Створення списків

• Марковані списки

• Нумеровані списки

• Багаторівневі списки

• Стилі та шаблони

• Використання стандартних стилів

• Створення стилів користувача

• Створення документів за допомогою шаблонів

• Створення шаблонів користувача

• Теми документа

Форматування символів

Коли Ви набираєте текст, необхідно стежити не лише за вмістом документа і відсутністю помилок, а й за зручністю сприймання інформації. Один і той же текст у документі може бути представлений по-різному. Оформлення може включати виділення ділянок тексту за допомогою різного розміру, гарнітури і накреслення шрифту, створення списків, вирівнювання на сторінці тощо. Всі ці та інші параметри оформлення тексту прийнято називати форматуванням. Правильно сформатований текст читається набагато легше, оскільки добре видно заголовки, маркери списків, прискорюється пошук потрібної інформації.

Форматування – процес налаштування параметрів тексту, які визначають його зовнішній вигляд. Форматування поділяють на форматування символів, абзаців і сторінок. Є два види форматування документа: безпосереднє та за допомогою стилів (стиль – сукупність атрибутів форматування, яким надане ім’я стилю).

Слід пам’ятати, що на зовнішній вигляд, а отже й оформлення документу суттєво впливає розмір сторінки та її полів. Тому, якщо розмір і поля нестандартні, перед початком форматування доцільно визначитись із параметрами сторінки (див. § 1.10).

Word містить велику кількість засобів форматування, за допомогою яких можна покращити вигляд документів на екрані та в паперовому вигляді. Одна з корисних можливостей Office 2010 – швидкий стиль, за допомогою якого можна побачити. яким буде результат використання того або іншого стилю, шрифту або розміру, підвівши курсор миші до потрібної кнопки команди.

1. Клацніть вкладку Файл. Виберіть пункт Параметри.

2. У вікні Параметри Word у розділі Параметри інтерфейсу користувача на вкладці Загальні параметри для роботи з Word включіть пункт Увімкнути динамічний попередній перегляд.

Найбільш використовувані команди форматування у Word 2010 винесені на мініпанель інструментів (див. рис. 3.6). За її допомогою можна задати гарнітуру, розмір, колір, напівжирне або курсивне накреслення шрифту, вирівняти текст по центру, задати виділення кольором, призначити стиль зі списку експрес-стилів, збільшити або зменшити відступ, скопіювати формат, створити маркований список.

Форматування символів у тексті (шрифту)

Найчастіше форматування здійснюється за допомогою зміни атрибутів шрифту. Шрифт – це набір цифр, знаків і символів. Найпростіший спосіб привернути увагу до слова в тексті – виділити його напівжирним шрифтом або курсивом. Ці атрибути називаються накресленням шрифту. Окрім них, шрифт має й інші атрибути, такі, як розмір (кегль) і гарнітура. Розмір шрифту вимірюється в пунктах (один пункт дорівнює 1/72 дюйма, або 0,3759 мм).

Можна змінити також інтервал між символами та їхній масштаб.

Найбільш розповсюджені два типи шрифтів – TrueType и Type1 (PostScript). Перший є основним у Windows, другий призначений для топографії. Новий формат, ОреnТуре містить ширший набір символів і теж має два різновиди:

• ОрепТуре/ТТ - базується на мові TrueType

• OpenType/PS - базується на мові PostScript.

Класифікація гарнітури шрифтів:

• Serif – шрифти із засічками, напр.: Garamond, Georgia, Times New Roman.

• Sanserif – шрифти без засічок, напр.: Arial, Tahoma, Verdana.

• Рукописні шрифти, напр.: Monotype Corsiva.

• Символьні шрифти, напр. Wingdings, Webdings.

• Декоративні шрифти – готичні, старослов’янські, для заголовків тощо.

Шрифти із засічками краще підходять для друкованих видань, бо легше читаються. Шрифти без засічок навпаки, краще відображають текст на екрані комп’ютера.

Щоб текст коректно виглядав на будь-якому комп’ютері, використовуйте один із системних шрифтів: Arial, Courier, Times. Ці шрифти Unicode, тому не виникатиме проблем з відображенням символів і букв інших алфавітів. Також можна використовувати шрифти: Verdana, Tahoma, Wingdings, Comic Sans MS.

У більшості шрифтів букви мають різну ширину (і менше w, ь менше ш). У шрифті Courier всі букви займають однакове місце. За його допомогою можна, наприклад, побудувати таблицю, де символи розташовуватимуться точно один під іншим.

Якщо на комп’ютері відкривають текстовий документ, в якому використано певний шрифт, що не інстальовано на цьому комп’ютері, програма Word застосує близький до нього. Якщо немає близьких – будь-який шрифт того ж типу (наприклад, без засічок).

Форматування тексту можна здійснювати як в процесі набору, так і після його виконання. Пам’ятайте, що для форматування тексту його обов’язково потрібно виділити. Виключення складає лише форматування одного слова повністю – для його оформлення досить встановити на ньому курсор.

Параметри оформлення тексту, які мають відношення до шрифту, зібрані в діалоговому вікні Шрифт. Для його відкриття виконайте одну з дій:

• клацніть на кнопці, яка знаходиться в групі Шрифт вкладки Основне на стрічці (рис. 1.35);

Рис. 5.1. Групи Шрифт і Абзац вкладки Основне

• натисніть поєднання клавіш Ctrl+D;

• виберіть команду Шрифт... в контекстному меню (див. рис. 4.4).

Діалогове вікно Шрифт має дві вкладки: Шрифт та Додатково. Розглянемо доступні параметри.

• За допомогою вкладки Шрифт (рис. 5.2) можна вибирати колір тексту, змінювати накреслення шрифту, встановлювати розмір і колір символів.

• Вкладка Додатково (рис. 5.2) допомагає визначити відстань між символами шрифту. Залежно від вибраного варіанту шрифт може бути ущільненим, звичайним і розрідженим (наприклад Word – Word – Word). Розріджений шрифт використовується для створення заголовків підрозділів упідбір до тексту, ущільнений – дає змогу скоротити абзац на останній рядок, коли до нього переноситься всього декілька символів. На цій же вкладці можна вибрати масштаб, при якому символи стають ширшими або вужчими (якщо більше 100%, то текст розтягується, якщо менше стискається: Word - Word - Word).

Рис. 5.2. Діалогове вікно Шрифт, вкладки Шрифт та Додатково

Група Шрифт вкладки Основне

Для зміни основних параметрів шрифту служать інструменти групи Шрифт вкладки Основне. За допомогою кнопок групи Шрифт можна задавати гарнітуру (тип) шрифту (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Список гарнітур шрифту на стрічці

	задавати гарнітуру (тип) шрифту
	вибирати кегль (розмір) шрифту;
	збільшувати або зменшувати розмір шрифту з кроком в один пункт;
	змінювати регістр. При клацанні на трикутнику праворуч від кнопки з’являється меню, з якого можна вибрати потрібну дію;
	очищати формат, тобто прибирати оформлення;
	змінювати накреслення шрифту – робити напівжирним, курсивним, підкресленим, закресленим та використовувати їх комбінації. Якщо клацнути на трикутнику праворуч від кнопки Підкреслення, з’явиться список, в якому можна вибрати тип, товщину і колір лінії підкреслення;
	створювати підрядкові та надрядкові індекси;
	додавати текстові ефекти – застосувати до виділеного тексту візуального ефекту, такого як тінь, світіння, відбиття.
	виділяти текст кольором (подібно до виділення тексту на аркуші паперу маркером). Якщо клацнути на трикутниках праворуч від кнопки, то з’явиться список доступних кольорів.
	задавати колір шрифту. Якщо клацнути на трикутниках праворуч від кнопки, то з’явиться список доступних кольорів.

Як правило, в більшості документів на А4 аркуші для основного тексту використовують кегль шрифту 14 пт. Однак у комірці Розмір шрифту можна набрати будь-яке число з кроком 0,5.

Використання клавіатури для зміни параметрів шрифту

Можна змінювати деякі параметри шрифту за допомогою клавіш, зокрема:

Ctrl+В – напівжирний шрифт;

Ctrl+I – курсив;

Ctrl+U – підкреслення;

Ctrl+Shift+A – змінити регістр;

Ctrl+Shift+H – сховати/показати текст;

Ctrl+Shift+K – великі літери;

Ctrl+Shift+W – підкреслення слова;

Ctrl+ = – нижній індекс;

Ctrl+Shift+ = – верхній індекс.

Крім того напівжирний текст і курсив можна створювати за допомогою автоформату під час введення:

*напівжирний* – набір тексту між зірочками; _курсив_ – набір тексту між нижніми рисками.

Для цього:

1. Клацніть на вкладці Файл і натисніть кнопку Параметри.

2. Перейдіть в розділ Правопис.

3. Натисніть кнопку Параметри автовиправлення....

4. У вікні Автовиправлення: перейдіть на вкладку Автоформат під час вводу.

5. Встановіть потрібний прапорець у групі Замінювати під час вводу.

Форматування абзаців

У Word є можливості налаштування параметрів абзаців, за допомогою яких можна швидко надати тексту необхідного вигляду. Операції форматування з кількома абзацами, як і з іншими елементами тексту, проводяться лише після їх попереднього виділення. Для форматування одного абзацу досить, щоб курсор був зафіксований у його межах. Маркер абзацу (¶) містить інформацію про застосоване до абзацу форматування. Тому його видалення скасовує форматування і текст у ньому буде відформатований як у попередньому абзаці.

Під час форматування абзаців можна виконати такі операції:

• встановити міжрядковий інтервал, відстані (відбивки) між абзацами;

• задати спосіб вирівнювання абзацу;

• заборонити розірвання абзацу, розірвання заголовка й абзацу на різні сторінки, усунути наявність поодиноких рядків на початку та в кінці сторінки.

Вирівнювання

Вирівнювання тексту на сторінці – одна з найважливіших операції форматування. За допомогою вирівнювання можна, наприклад, помістити заголовки тексту посередині сторінки, а підпис в кінці – з правого краю.

У Word можна вирівнювати текст:

• Зліва (по лівому краю, ліворуч) – використовується в документах Word за промовчанням;

• По центру (від центру, до центру) – найчастіше застосовується для заголовків;

• Справа (по правому краю, праворуч) – зазвичай вирівнюють підписи в ділових документах, а також підзаголовки;

• За шириною (по ширині, на ширину формату) – використовується в документах призначених для виводу на друк і подальшого читання (вирівняний по ширині документ на аркуші паперу виглядає акуратнішим, його легко сприймати). При цьому текст вирівнюється по лівому і правому краю, а пропуски між словами збільшуються.

Вирівнювання всього тексту або окремих абзаців можна змінити декількома способами:

• за допомогою відповідних кнопок із зображеннями тексту групи Абзац вкладки Основне на стрічці;

• використовуючи список Вирівнювання діалогового вікна Абзац (рис. 5.4). Це вікно можна викликати, клацнувши на кнопці відкриття вікна в групі Абзац вкладки Основне на стрічці (рис. 4.13) або виконавши команду Абзац… контекстного меню, яке з’являється при клацанні правою кнопкою миші в будь-якому місці абзацу (див. рис. 4.4);

• за допомогою комбінацій клавіш:

Ctrl+L – вирівнювання ліворуч;

Ctrl +R – вирівнювання праворуч;

Ctrl+E – вирівнювання до центру;

Ctrl+J – вирівнювання на ширину формату.

Рис. 5.4. Вікно Абзац, вкладки Відступи та інтервали, Розташування на сторінці

Розставляння переносів

При вирівнюванні по ширині вузьких блоків тексту (наприклад, колонок) пропуски між словами можуть виявитися дуже великими. Щоб цього уникнути, потрібно розставити автоматичні переноси слів таким чином:

1. Перейдіть на вкладку Розмітка сторінки. У групі Параметри сторінки клацніть на кнопці Розставляння переносів (рис. 5.5).

Рис. 5.5. Група Параметри сторінки вкладки Розмітка сторінки

2. Виконайте в меню команду Автоматичне. В результаті переноси будуть розставлені автоматично в усьому документі.

3. Налаштуйте параметри переносів у вікні Розставляння переносів (рис. 5.6), яке відкривається при виконанні команди Параметри розставляння переносів меню кнопки Розставляння переносів.

Рис. 5.6. Вікно Розставляння переносів

Інтервал

Міжрядковий інтервал (інтерліньяж) – це вертикальна відстань між рядками тексту. За промовчанням в Microsoft Word використовується одинарний інтервал. Проте залежно від типу документа його треба змінювати. Наприклад, для більшості наукових робіт стандартом є інтервал 1,5.

Для зміни інтервалу зробіть наступне:

1. Відкрийте вікно Абзац, клацнувши на відповідній кнопці групи Абзац (див. рис. 5.1), і перейдіть на вкладку Відступи та інтервали.

2. Виберіть один з варіантів списку Міжрядковий інтервал: в області Інтервал.

У Word доступні такі типи інтервалу:

• Одинарний – інтервал для кожного рядка залежно від найбільшого символу рядка. Величина перевищення інтервалу над розміром шрифту залежить від використовуваної гарнітури шрифту.

• 1,5 рядка – інтервал, в півтора рази більший одинарного.

• Подвійний – інтервал, в два рази більший одинарного.

• Мінімум – інтервал для шрифтів великих розмірів або графіки.

• Точно – фіксований міжрядковий інтервал, значення якого обирає користувач (як правило для точної кількості рядків на сторінці).

• Множник – інтервал задається збільшенням або зменшенням одинарного відповідно до вказаного множника. Наприклад, якщо значення множника складає 1,4, це означає збільшення інтервалу на 40 %. Якщо значення множника 0,6, це означає зменшення його на 40 %. Множник 1,5 еквівалентний установці півтора інтервалу.

При виборі типів інтервалів Мінімум, Точний і Множник значення вказується в полі значення області Інтервал. Найбільш вживані інтервали можна змінювати, не викликаючи вікно Абзац. Для цього можна користуватися кнопкою Міжрядковий інтервал в групі Абзац вкладки Основне на стрічці (рис. 5.1) або комбінації клавіш:

Ctrl+1 – одинарний міжрядковий інтервал;

Ctrl+2 – подвійний міжрядковий інтервал;

Ctrl+5 – міжрядковий інтервал 1,5.

За допомогою полів Перед: і Після: (рис. 5.4) можна збільшити відстань між останнім рядком попереднього і першим рядком наступного абзаців, тобто між абзацами.

Відступи і виступи

Відступ – це відстань між текстом і лівим або правим полем сторінки. Регулювати відступ можна вручну за допомогою горизонтальної координатної лінійки (див. рис. 3.1), на якій розміщуються: маркер першого рядка, маркер лівої і правої меж абзацу. Пересуваючи їх за допомогою миші, зручно змінювати відповідні параметри абзацу.

Відступи можна розділити на три види:

• відступ зліва – встановлює положення всього абзацу відносно лівого поля сторінки;

• відступ справа – задає положення абзацу відносно правого поля;

• відступ першого рядка – визначає положення першого рядка абзацу.

Разом з відступами можуть використовуватися виступи. Виступ зміщує текст ліворуч від первинної лінії тексту, при цьому він не поширюється на перший рядок абзацу. Зазвичай виступи застосовують при створенні нумерованих і маркованих списків, покажчиків. Для установки виступу використовують маркери горизонтальної лінійки (рис. 5.7).

Рис. 5.7. Маркери відступів на координатній лінійці

Відрегулювати відступи і виступи можна також у діалоговому вікні Абзац:

1. Виділіть абзац, для якого необхідно задати форматування.

2. Відкрийте вікно Абзац, клацнувши на відповідній кнопці групи Абзац (див. рис. 5.1). Перейдіть на вкладку Відступи та інтервали.

3. Для встановлення правого і лівого відступів уведіть значення правого відступу в поле Праворуч: і лівого в полі Ліворуч: області Відступ (рис. 5.4). Якщо задати від’ємне значення відступу, текст буде винесений на праве або ліве поле (виступ).

4. Для встановлення відступу або виступу першого рядка виберіть в списку Спеціальний: пункт Відступ або Нависаючий і введіть значення в поле Виконано:.

5. Натисніть кнопку ОК, щоб підтвердити зміни.

Для налаштування відступів можна також використовувати:

• клавішу Tab на клавіатурі;

• поєднання клавіш Ctrl+M (для відступу) і Ctrl+Shift+M (для його видалення);

• кнопки Збільшити відступ і Зменшити відступ, які знаходяться в групі Абзац вкладки Основне на стрічці. Використовуючи їх, встановити від’ємне значення відступу неможливо.

Встановлення позицій табуляції

Табуляція дає змогу розміщувати текст у потрібних позиціях. Якщо встановлені позиції табуляції, при кожному натисканні клавіші Tab курсор буде пересуватися праворуч до найближчої позиції табуляції.

Для цього використовується команда Табуляція із вікна Абзац, яка викликає діалогове вікно Табуляція (рис. 5.8).

Рис. 5.8. Вікно Табуляція

Для заповнення порожнього місця, що залишається до знаку табуляції, можна використовувати ланцюжок символів, які вибирають у групі Заповнювач. Встановивши всі потрібні параметри для однієї позиції, натисніть кнопку Встановити, і нова позиція буде внесена в перелік Позиції табуляції:, що містить усі встановлені в даному абзаці позиції табуляції. Щоб змінити тип вже встановленої позиції табуляції, досить вибрати потрібну позицію з переліку і вибрати нові значення режимів. Для видалення позиції табуляції слід вибрати її в переліку Позиції табуляції і натиснути на кнопку Видалити. Усі позиції табуляції можна вилучити натисканням на кнопку Видалити все. Параметри табуляції зручно налаштовувати на горизонтальній координатній лінійці за допомогою символів табуляторів. Для цього ліворуч від координатної лінійки потрібно вибрати відповідний символ табулятор:

– вирівнювання зліва;

– вирівнювання по центру;

– вирівнювання справа;

– вирівнювання за розділювачем;

–з рискою (параметр не застосовують для вирівнювання; при його виборі в тексті з’явиться вертикальна риска).

Якщо виділити фрагмент тексту, вирівняного за позицією табуляції, й пересунути мишею символ табуляції в нове місце, то текст пересунеться разом із символом табуляції. Для вилучення позиції табуляції треба клацнути лівою клавішею мишки на відповідному символі й перетягти його за межі лінійки.

Розташування абзаців на сторінці

За допомогою прапорців вкладки Розташування на сторінці діалогового вікна Абзац (рис. 5.4) можна надати абзацу (чи виділеним абзацам) такі властивості:

• заборонити нависаючі («висячі») рядки – розташування першого чи останнього рядка абзацу на іншій сторінці;

• не відривати абзац від наступного абзацу на межі сторінок;

• заборонити розривати абзац на дві сторінки;

• розпочинати зазначений абзац з нової сторінки.

Нависаючі рядки (перенесення одного рядка абзацу на іншу сторінку) псують вигляд тексту. Інші параметри використовують, коли потрібно задати розташування абзацу відносно сусідніх абзаців, наприклад при оформленні заголовків, підписів до рисунків тощо. Зокрема параметри «не відривати від наступного» застосовують для заголовків розділу, щоб вони завжди розміщувалися на одній сторінці з першим абзацом основного тексту розділу. Використовувати замість цього інші способи (наприклад, додавати порожні абзаци) нераціонально, оскільки подальше редагування та форматування документа може призвести до зміни цього розташування.

Затінення (заливка) і межі (границі) тексту

Щоб заповнити кольором тло виділеного фрагменту тексту чи абзацу, в якому встановлений курсор, використовується кнопка Затінення, яка знаходиться в груп Абзац вкладки Основне на стрічці (див рис. 5.1). Для вибору кольору натисніть стрілку праворуч від кнопки і в списку, що з’явився, клацніть на потрібному кольорі. При підведенні покажчика миші до комірки з кольором цей колір відразу відображається в тексті, і можна оцінити, чи підходить він. При цьому також з’являється назва і параметри кольору у вигляді спливаючої підказки. При виборі дуже темного тла чорний текст автоматично змінюється на білий.

Щоб прибрати колір тла, клацніть на кнопці Затінення та виберіть в меню, що з’явилося, команду Без кольору. Виконавши команду Додаткові кольори, можна у вікні Кольори, налаштувати інші відтінки.

Для оформлення тексту за допомогою меж (границь, рамок) клацніть на стрілці праворуч від кнопки типу межі, яка знаходиться в групі Абзац вкладки Основне, і вкажіть в списку, що з’явився, потрібний варіант. Щоб прибрати межі, клацніть на стрілці праворуч від кнопки типу меж та виберіть в меню команду Без меж.

Кнопка Межі та тіні... цього ж списку відкриває вікно Межі й заливка (рис. 5.9), яке дає розширений доступ до параметрів меж, зокрема: з тінню, об’ємних, з малюнком. Межі також можна застосувати для всієї сторінки.

Рис. 5.9. Вікно Межі й заливка

Вставляння розривів сторінок

Word автоматично розподіляє текст на сторінки. Для примусового розриву сторінки потрібно встановити курсор у місце, з якого має починатися нова сторінка, й викликати команду Розриви з групи Параметри сторінки вкладки Розмітка сторінки (див. рис. 5.5).

У меню (рис. 5.10) потрібно вибрати та натиснути зразок Сторінка.

Щоб видалити розрив сторінки, слід увімкнути відображення недрукованих символів. Розриви сторінок у режимі Розмітка сторінки позначаються пунктирними лініями, і видаляються як звичайні символи – клавішами Delete або Backspace.

Рис. 5.10. Меню кнопки Розриви

Створення списків

Для ліпшого сприйняття стислої інформації використовують марковані та нумеровані абзаци (списки). Нумеровані списки застосовують для пунктів, які слідують один за одним. Крім того, в документах зі складною структурою використовують багаторівневі списки, що містять вкладені списки іншого типу.

Для створення списків використовують кнопки Маркери, Нумерація і Багаторівневий список в групі Абзац вкладки Основне на стрічці (див. рис. 5.1). Якщо просто клацнути на цих кнопках, то буде створений список з останнім вибраним форматуванням. Якщо клацнути на трикутнику праворуч від обраної кнопки, то відкриється бібліотека стилів (варіантів оформлення) списку. При наведенні вказівника миші на варіант списку Ви відразу побачите, як він виглядатиме в тексті.

Списки можна також створити за допомогою команд Нумерація і Маркери контекстного меню (див. рис. 4.4), яке з’являється при клацанні правою кнопкою миші на рядку майбутнього списку або на виділеному фрагменті тексту, який потрібно оформити списком.

Для створення списку зробіть наступне:

1. Виділіть необхідну ділянку тексту.

2. Клацніть правою кнопкою миші та виберіть потрібний пункт контекстного меню або клацніть на потрібній кнопці в групі Абзац вкладки Основне.

3. Клацніть на потрібному типі маркера.

Можна створити список і перед початком набору тексту. Встановіть курсор в те місце, звідки треба почати список, і виконайте описані вище дії. Натисніть клавішу Enter, щоб почати новий абзац і новий розділ списку.

Марковані списки

При створенні маркованих списків можна використовувати найрізноманітніші типи маркерів (позначок). Список кнопки Маркери і однойменна команда контекстного меню дозволяють вибрати один з восьми найбільш вживаних маркерів (рис. 5.11). Крім того, можна створити власний тип маркера. Для цього виберіть команду Визначити новий маркер... зі списку кнопки або команди контекстною меню.

Рис. 5.11. Вибір оформлення списку з бібліотеки маркерів

Вікно Визначення нового маркера (рис. 5.12), яке з’явиться після виконання цієї дії, дозволяє задати наступні параметри оформлення маркера:

• Символ – оформлення маркера у вигляді значка з таблиці символів;

• Рисунок – оформлення маркера у вигляді зображення;

• Шрифт – оформлення маркера у вигляді текстового символу;

• Вирівнювання: – положення маркера відносно тексту.

З області Попередній перегляд можна побачити, як виглядатиме список із заданими параметрами.

Якщо клацнути правою кнопкою миші на пункті маркованого списку, то в контекстному меню можна обрати команду Настроїти відступи списків..., що відкриває однойменне вікно (рис. 5.13), яке дає можливість змінити відступ тексту абзацу від маркера, розташування маркера, а також задати символ після номера (зазвичай використовується табуляція).

Рис. 5.12. Вікно Визначення нового маркера Рис. 5.13. Вікно Настроїти відступи

Команда Змінити рівень списку (вона є і в кнопки Маркери, і в підменю Маркери контекстного меню) дозволяє змінювати рівень пункту списку. При наведенні на цю команду покажчика миші розкривається підменю, в якому можна вибрати потрібний варіант рівня списку.

Після вводу текстового символу, який програма визначає як маркер (наприклад *) і пробілу, маркований список створюється автоматично, а зліва від маркера з’являється кнопка Параметри автозаміни (рис. 5.14), яка дозволяє скасувати автоматичний ввід маркера, вимкнути автоматичне створення маркованих списків, а також перейти на вкладку Автоформат під час вводу вікна Автовиправлення для ретельніших налаштувань, зокрема Застосовувати під час вводу стилі списків та Автоматичні марковані списки. Кнопка Параметри авто виправлення зникає після набору першого символу списку. Щоб припинити створення списку досить двічі натиснути Enter.

Рис. 5.14. Меню кнопки Параметри автовиправлення

Нумеровані списки

Список кнопки Нумерація і однойменна команда контекстного меню дозволяють вибрати один із найбільш часто використовуваних типів нумерації (рис. 5.15). Можна створити власний тип нумерації за допомогою команди Визначити новий числовий формат зі списку кнопки або команди контекстного меню. Діалогове вікно Визначення нового формату номера (рис. 5.16), яке з’явиться після виконання цієї дії, дозволяє задати наступні параметри оформлення маркера:

• Стиль нумерації: – різновид нумерації (арабські, римські цифри, текстові символи в різних варіантах – великі, малі, латинські тощо);

• Шрифт – вибір шрифту символу номера;

• Формат номерів: – вибір знаку, який розташовуватиметься після номера;

• Вирівнювання: – розташування номера відносно тексту.

Рис. 5.15. Варіанти нумерованих списків Рис. 5.16. Вікно визначення формату номера

Якщо в документі використовується декілька нумерованих списків, не пов’язанні між собою, то при створенні кожного наступного списку клацніть на пункті списку, який має бути першим, правою кнопкою миші та виберіть у контекстному меню команду Перезапустити з 1. Якщо необхідно продовжити нумерацію, то виберіть команду Продовжити нумерацію з контекстного меню. При виконанні команди Установити значення нумерації... контекстного меню відкривається вікно, за допомогою якого також можна почати список заново або продовжити його, а крім того, можна вказати номер, з якого починатиметься список.

Рис. 5.17. Контекстне меню нумерованого списку

Команди Настроїти відступи списків і Змінити рівень списку для нумерованого списку аналогічні таким же командам для маркованого списку.

Так само, як і для маркованого списку, після вводу цифри 1 (чи латинської літери а), крапки або дужки та пробілу, автоматично створюється нумерований список, і зліва від номера теж з’являється кнопка Параметри автовиправлення (рис. 5.18), яка дозволяє скасувати автоматичну нумерацію, вимкнути автоматичне створення нумерованих списків, а також перейти на вкладку Автоформат під час вводу. Щоб припинити створення нумерованого списку, теж треба двічі ввести Enter або відтиснути кнопку Нумерація на стрічці.

Рис. 5.18. Меню кнопки Параметри автовиправлення

Досить часто нумеровані списки (інколи марковані або навіть звичайні абзаци) потребують певного впорядкування, наприклад, розставляння їх вмісту за алфавітом. Для цього використовується кнопка Сортування в групі Абзац вкладки Основне. Вона викликає вікно Сортування тексту (рис. 5.19).

Рис. 5.19. Вікно Сортування тексту

Багаторівневі списки

Microsoft Word дозволяє створювати багаторівневі списки, що містять до дев’яти рівнів різних списків. При цьому кожен рівень може мати власний маркер або номер.

Кнопка Багаторівневий список, яка знаходиться в групі Абзац вкладки Основне на стрічці, пропонує вибрати один із семи типів багаторівневих списків (рис. 5.20). Для створення власного типу багаторівневого списку виберіть команду Визначити новий багаторівневий список... Відкриється вікно Визначення багаторівневого списку. Якщо натиснути кнопку Більше >>, з’являться додаткові параметри налаштування (рис. 5.21).

Рис. 5.20. Варіанти багаторівневих списків

Рис. 5.21. Вікно Визначення багаторівневого списку

Параметри, які задаються у вікні Визначення багаторівневого списку, алогічні налаштуванням нумерованого списку. Проте в цьому випадку можна вибрати налаштування нумерації окремо для кожного рівня, а крім того, зв’язати рівень списку зі спеціально створеним стилем. Щоб створити стиль багаторівневого списку, треба в меню кнопки Багаторівневий список вибрати команду Визначити новий стиль списку.... З’явиться вікно, в якому можна визначити гарнітуру, розмір, накреслення, колір шрифту, номера (символи) списку кожного рівня (рис. 5.22).

Рис. 5.22. Вікно Визначення нового стилю списку

Для прискорення виконання складних видів форматування тексту (у тому числі – створення списків) є кнопка Формат за зразком у групі Буфер обміну, вкладки Основне, яка дозволяє скопіювати формат тексту. Спочатку треба встановити курсор на фрагменті з потрібним форматуванням, клацнути на зазначеній кнопці та при натиснутій лівій кнопці миші провести курсором по тексту, який треба відформатувати в такий самий спосіб. Якщо необхідно так відформатувати декілька фрагментів, слід двічі клацнути на кнопці Формат за зразком та послідовно провести курсором по всіх фрагментах. Для скасування режиму копіювання формату ще раз клацніть на кнопці Формат за зразком або натисніть Esc.

Стилі та шаблони

Спростити і прискорити процес форматування допомагають стилі та шаблони.

Використання стандартних стилів

Стилі – набір параметрів, який застосовується до тексту, таблиць і списків, щоб швидко змінити їх зовнішній вигляд. Стилі дозволяють однією дією застосовувати цілу низку атрибутів форматування. До виділеного фрагмента тексту всі атрибути форматування стилю застосовуються одночасно. Крім того, задавши один раз необхідні параметри, стилями можна користуватися безліч раз у різних документах.

У Word є значна кількість вбудованих стилів, до яких найчастіше звертаються користувачі програми. Якщо не задано жодного стилю, програма за промовчанням ідентифікує його як Звичайний.

Для застосування стилів використовується список експрес-стилів у групі Стилі вкладки Основне стрічки (рис. 5.23). На стрічці видно декілька стилів (їх кількість залежить від роздільної здатності монітора).

Рис. 5.23. Група Стилі вкладки Основне

Щоб побачити розширений список стилів (рис. 5.24), слід клацнути на кнопці Додатково (нижня стрілка праворуч від кнопок стилів).

Експрес-стилі зручні тим, що відразу можна побачити приклад стилю і легко вибрати потрібний. Крім того, якщо підвести покажчик до експрес-стилю в списку, то виділений текст або текст, в якому встановлений курсор, прийме вибране оформлення. Для задання стилю слід виділити необхідний текст (якщо не виділяти текст, то стиль буде застосований до абзацу, в якому встановлений курсор) і клацнути на зображенні потрібного стилю. Поєднання клавіш Ctrl+Shift+N – застосувати Звичайний стиль.

Рис. 5.24. Розширений список стилів

Рис. 5.25. Вікно Стилі

Якщо Ви точно знаєте, який стиль потрібний, і немає необхідності переглядати його перед застосуванням, можна викликати текстовий список стилів, клацнувши в правому нижньому кутку групи Стилі. З’явиться вікно, в якому подано список назв стилів (рис. 5.25). У цьому списку також можна включити попередній перегляд стилів, встановивши однойменний прапорець.

Розрізняють стилі абзацу і знака. Це означає, що той або інший стиль може бути застосований до абзацу або до якої-небудь довільної ділянки тексту. Стиль абзацу має значок ¶. Щоб задати стиль для абзацу, досить встановити курсор в будь-якому його місці та вибрати бажаний стиль. Стиль знаку має значок а. Щоб задати стиль для довільної ділянки тексту, виділіть його і виберіть потрібний стиль. Є також зв’язаний стиль, який впливає одночасно і на абзац, і на знаки в абзаці (до таких відносяться, наприклад, стилі заголовків). Він має значок ¶а. Крім того, є стилі списків і таблиць.

Якщо не брати до уваги стиль Звичайний, найчастіше у Word використовуються стилі заголовків. При цьому, якщо до абзацу застосований один зі стилів заголовків, наступному автоматично буде привласнений стиль Звичайний. У програмі всього сім таких стилів. Використовуючи ці стилі, можна структурувати текст і виділяти заголовки за їх важливістю.

За промовчанням у програму Word 2010 завантажений стандартний набір стилів.

У разі потреби можна відкрити інший набір (зокрема, Вишуканий, Елегантний, Манускрипт, Офіційний, Простий, Сучасний, Традиційний тощо). Кожен з них містить стилі з певним оформленням. Для зміни набору стилів клацніть на кнопці Змінити стилі в групі Стилі вкладки Основне на стрічці, виконайте команду Набір стилів і в меню, що з’явилося, клацніть на назві потрібного набору. Крім того, за допомогою меню кнопки Змінити стилі можна вибрати колірне і шрифтове оформлення набору стилів.

Створення стилів користувача

Незважаючи на те що в кожній версії Word кількість готових стилів збільшується, не завжди можна знайти серед них саме той, що потрібний. З цієї причини передбачена можливість створення стилів користувача самостійно. Створений стиль можна застосовувати в будь-якому місці документа, з яким працюєте, а також в інших файлах. Створювати стилі можна декількома способами:

• використовуючи відформатований текст;

• перетворюючи наявні стилі;

• встановлюючи всі налаштування форматування вручну.

Розглянемо перший спосіб. Для створення стилю на основі відформатованого тексту:

1. Виділіть текст, який служить зразком.

2. Клацніть правою кнопкою миші на виділеному тексті та в контекстному меню виконайте команду Стилі → Зберегти виділення як новий експрес-стиль.

3. У вікні, що відкрилося, введіть ім’я стилю.

4. Для зміни котрогось параметру оформлення натисніть кнопку Змінити. У вікні Створення стилю можна вибрати потрібні налаштування.

5. Якщо Ви хочете використовувати створений стиль не лише в активному, а й в усіх документах, встановіть перемикач у нижній частині вікна в положення Нові документи на основі цього шаблону.

6. Натисніть кнопку ОК, щоб підтвердити створення нового стилю. Він з’явився в списку, експрес-стилів.

За допомогою другого способу зручно змінити налаштування стилю Звичайний відповідно до своїх потреб:

1. Правою кнопкою натисніть на зображенні стилю в групі Стилі вкладки Основне на стрічці. Клацніть на пункті Змінити.

2. У вікні Зміна стилю (рис. 5.26) виберіть необхідні налаштування (як правило: Шрифт Times New Roman, 14 pt, Відступ: Перший рядок: 1,25 см, За шириною, Міжрядковий інтервал: 1,5 рядка, Заборона нависаючих рядків).

3. Ввімкніть перемикач Нові документи на основі цього шаблону.

Рис. 5.26. Вікно Зміна стилю

Створення документів за допомогою шаблонів

Ще один спосіб спрощення процедури форматування – застосування шаблонів, які істотно прискорюють підготовку документів різних типів. Шаблон – це файл, який використовується як основа для документа. При цьому весь вміст шаблону переноситься в новостворений файл, а сам шаблон залишається без змін. На відміну від стилю, окрім видів форматування, шаблон зазвичай включає певні ділянки тексту, які користувач доповнює своїми даними. Серед шаблонів, що входять у стандартне постачання Microsoft Word, шаблони для створення резюме, листів, факсів та ін.

За промовчанням Word завантажує шаблон Normal.dot, і саме в ньому працюють більшість користувачів програми. Щоб дістати доступ до інших шаблонів, клацніть на вкладці Файл і виберіть команду Створити (див. рис. 2.1). У вікні створення нового документа, що відкрилося, двічі клікніть кнопку Зразки шаблонів.

Користуватися шаблонами дуже просто: досить лише вибрати потрібний зі списку, клацнути на ньому і натиснути кнопку Створити. У кожному шаблоні є підказки щодо використання. Це може бути коротка інструкція в кінці документа або ж напис типу «Тут впишіть назву Вашої фірми». Всі такі підказки необхідно замінити відповідним текстом. Шаблони можна використовувати цілком або частково.

Окрім шаблонів, які входять в постачання Word 2010, можна використовувати шаблони з сайту Microsoft (комп’ютер має бути підключений до Інтернету). Для цього потрібно перейти в розділ області Шаблони Office.com, вибрати потрібний шаблон і натиснути кнопку Завантажити.

Створення шаблонів користувача

Завдяки шаблонам можна заощадити багато часу. Наприклад, якщо Ви постійно співпрацюєте з якоюсь організацією і кожного разу вводите стандартне вітання, реквізити тощо, зручно створити власний шаблон на основі будь-якого стандартного. Для цього зробіть наступне.

1. Відкрийте документ, який служитиме шаблоном.

2. Клацніть на вкладці Файл і виконайте команду Зберегти як → Шаблон Word.

3. У вікні збереження файлу, що з’явилося, перевірте, щоб у списку Тип файлу: був вибраний пункт Шаблон Word. Введіть ім’я шаблону і виберіть папку для збереження.

4. Натисніть кнопку Зберегти.

При створенні шаблону заносьте в нього лише загальну інформацію, яка потрібна в кожному документі, заснованому на такому шаблоні. Не варто в шаблоні для ділового листа набирати дані, які змінюються, бо їх кожного разу доведеться видаляти і вносити нові. Краще створіть шаблон, який містить лише адресу і привітання, а потім, узявши його за основу, наберіть потрібний текст.

Далі створюючи нові документи, можна використовувати створений Вами шаблон, вибравши вкладку Створити → Зразки шаблонів вкладки Файл.

Теми документа

У Word 2010 є новий інструмент для швидкого форматування текстів – тема документа. По суті, тема є колекцією різних типів стилів, які гармонійно поєднуються між собою. Завдяки цьому теми дають можливість швидко змінювати параметри форматування тексту, таблиць і спеціальних елементів, які зустрічаються в документі. При цьому всі складові будуть оформлені в єдиному стилі, і не треба замислюватися, чи відповідає оформлення заголовку основному тексту і чи не потрібно змінити міжрядковий інтервал.

Рис. 5.27. Список Теми

Тему документа можна вибрати перед початком створення документа або застосувати до готового тексту. Для цього перейдіть на вкладку Розмітка сторінки розкрийте список Теми, клацнувши на кнопці в однойменній групі на стрічці (рис. 5.27).

Якщо в робочій області документа розміщений текст, можна побачити зміни, навівши покажчик миші на тему в списку, тобто не потрібно клацати на назві теми, щоб проглянути зміни. Тема документа містить три основні компоненти: набір кольорів, набір шрифтів заголовків і основного тексту, а також набір ліній і заливок. Вказавши тему в бібліотеці, можна змінювати її компоненти, вибираючи потрібні варіанти з меню кнопок Кольори теми, Шрифти теми і Ефекти теми.

Щоб змінити тему і зберегти її, виберіть команду Зберегти поточну тему... в меню кнопки Теми. Після цього наберіть ім’я та збережіть її. Вона з’явиться в меню кнопки Теми і буде доступна в групі Настроювані.

Крім того, можна скачати нові теми з сайту Office Online. Для переходу на відповідну сторінку виберіть команду Увімкнути оновлення вмісту із сайту Office.com. Відкриється сторінка сайту.

Досвід показує, що правильно оформлений документ полегшує зорове сприйняття, а виділені належним чином ділянки тексту вказують, на чому потрібні зосередитися. Водночас невдало підібране форматування може стати причиною неправильного розуміння змісту документа. Переобтяжений елементами форматування текст лише утруднить читання, тому при оформленні потрібно завжди дотримуватися золотої середини. Є декілька правил, яких слід дотримуватися при виборі параметрів форматування:

• підбирайте таку гарнітуру шрифту, щоб вона поєднувалася зі стильовими особливостями тексту;

• не вибирайте для одного документа більше чотирьох розмірів штифта.

• не використовуйте в документі більше трьох гарнітур і чотирьох накреслень;

Питання для самоконтролю

1. Що таке форматування тексту та якими способами воно здійснюється?

2. Що таке форматування документа та які типи форматувань підтримуються в редакторі Word?

3. Що таке гарнітура та кегль шрифту?

4. В яких одиницях вимірюється розмір шрифту?

5. Які існують види накреслень шрифту?

6. Що таке поточне слово?

7. Де можна змінити всі параметри шрифту у Word 2010?

8. В яких випадках використовують розріджений шрифт?

9. Як у редакторі Word можна швидко поміняти малі літери на великі й навпаки?

10. Як у редакторі Word вставити верхні та нижні індекси?

11. Якими параметрами характеризується абзац?

12. Способи центрування тексту по горизонталі.

13. Як встановити лівий і правий відступи абзацу?

14. Як у редакторі Word встановити збільшений інтервал між абзацами?

15. Які параметри абзацу можна встановити за допомогою горизонтальної лінійки?

16. В яких випадках слід використовувати табулятори?

17. Як у редакторі Word виділити абзац рамкою?

18. Як вставити розрив сторінки?

19. Як за допомогою текстового редактора створити і відредагувати список?

20. Які символи треба набрати, щоб редактор Word автоматично створив маркований або нумерований список?

21. Як у редакторі Word скопіювати форматування фрагмента?

22. Для чого застосовують стилі?

23. Як прискорити підготовку документа за допомогою шаблону?

24. Що таке тема документа у Word 2010?