- •1 Вихідні поняття та їх визначення
- •1.1 Визначення моделі.
- •1.1 Поняття системи
- •1.2 Поняття моделі
- •1.3 Визначення складної системи
- •1.4 Співвідношення між моделлю та системою
- •1.5 Класифікація моделей
- •2.2 «Машинобудівна» модель (морфологічна структура онт)
- •2.3 Моделі функціональної динаміки
- •2.4 Математичні моделі динамічних операцій
- •2.5 Модель циклу експлуатації
- •3.2 Визначення структурної моделі
- •3.3 Класифікація структурних моделей
- •4 Приклади об’єктів дослідження методами моделювання
- •5.2 Способи побудови моделей та задачі моделювання
- •Способи побудови моделей
- •Задачі моделювання
- •5.3 Методи моделювання
- •5.4 Принципи побудови моделей
- •5.5 Технологія моделювання
- •5.6 Системний підхід до побудови моделей
- •6 Огляд основних математичних пакетів
- •7.2 Порівняння наукового та інженерно-технічного підходу
- •7.3 Об’єкт як цільова категорія; процес як категорія засобів досягнення мети
- •7.4 Системні оцінки ефективності процесів та якості результатів
- •7.5. Загальна характеристика наукової діяльності (умови розв’язуваності)
- •7.6 Формування задачі дослідження
- •7.7 Етапи розв’язання науково-технічної задачі
- •7.7.1 Вступ. Основна мета написання
- •7.7.2 Об’єкт дослідження як цільова категорія
- •7.7.3 Задача дослідження та підходи до її розв’язання
- •7.7.4. Процес дослідження як категорія засобів досягнення мети (рис. 7.9)
- •Список використаних джерел
2.4 Математичні моделі динамічних операцій
У
моделях ЛДС сукупність структур
характеризується трійкою відображень:
.
У категоріях цих відображень, інваріантних
щодо дискретних переходів на множинах
,
,
представлені
моделі функціонування ЛДС, за допомогою
яких досліджуються задачі керування в
структурній і диференціальній динаміці.
У
задачах проектування ОНТ багатоцільового
функціонування, крім зазначених моделей,
можуть бути моделі координації взаємодії
ЛДС в складних режимах. У вигляді моделі
ОНТ з керованим складом ЛДС можна
прийняти дискретну мережу. Для
математичного опису процесу керування
складом складної системи
введено основні операції, що становлять
відношення між підсистемами
в усіх можливих логічних законах
функціонування. Модель взаємодії ОНТ
визначається підсистемами
,
топологією мережі та узагальненими
станами підсистем
,
де v
– номер узагальненого стану підсистеми
.
в даному режимі,
.
У
загальному
випадку система, що моделюється, буде
містити
систем диференціальних рівнянь,
розв’язання яких програмуються I-парами
автоматів
і дискретною мережею взаємодії
автоматів.
Операціями
взаємодії підсистем
,
що утворюють мережу є: кон’юнктивне
об’єднання підсистем
у групу, що функціонує в груповій
динаміці; диз’юнктивне об’єднання
підсистем
;
диз’юнктивне альтернативне об’єднання
підсистем
;
дискретний перехід груп підсистем до
тотожної (тієї, що не зростає і не спадає)
структури; розподіл (скорочування
складу) групи взаємодіючих підсистем
.
У
підсистемах
з усіх узагальнених станів
виділяються початкове (стартове)
і фінальне
відповідно до прийнятої аксіоматики
ініціальних автоматів
,
Дві підсистеми і більше
можуть
функціонувати у взаємодії щодо досягнення
фінальних станів
утворивши
групу підсистем
в них
.
У категоріях узагальнених станів подані вище операції взаємодії ЛДС мають вигляд:
;
;
;
(2.7)
;
,
де
–
доповнення індексної множин
,
що визначає повний склад підсистем
.
Операції взаємодії (2.7) володіють функціональною повнотою в процесах сіткової динаміки (зростання, суміщення, вибір, нейтральний перехід, розподіл).
Цільове керування складною системою полягає в координації взаємодії підсистем з керованою структурою, для кожної з яких реалізується принцип керування, сформульований вище. Для моделювання процесів функціонував ОНТ достатньо поданого апарату диференціальної, структурної та сіткової динаміки, що допускає коректне математичне «вкладення» цих моделей в ієрархічну структуру. Вкладення диференціальної динаміки в структурну, яке було розглянуто вище, засновано на збудованій аксіоматиці ієрархічної об’єднання двох фундаментальних моделей: динамічної диференціальної системи і логічного автомата.
Для
вкладання систем ЛДР в мережані структури
необхідно параметризувати операції
взаємодії (2.7) за загальним незалежним
аргументом
(
,
що входить до всіх відображень
.
Розглянемо цей процес. Кожна з операцій
(2.7) встановлює логічні відношення для
категорії узагальнених станів ЛДС
,
змістом яких є процес моделювання
локально-стаціонарного диференціального
рівняння (2.1). У найпростішому випадку
моделювання операцію кон’юнктивного
об’єднання підсистем
у фінальних станах
можна виконати в заданий момент часу
,
тобто при значеннях
динамічних станів. Логічні умови
утворення групи взаємодіючих підсистем
у цьому разі будуть виражені двозначним
одномісним однорідним предикатом
.
У загальному випадку логічні умови
виконання операцій (2.7) становлять
двозначні багатомісні неоднорідні
предикати, в праві частини яких, крім
часу
,
вводяться умови досягнення кожною із
підсистем
.
відповідних цільових підмножин
,
де
,
та інші незалежні події
.
У загальному вигляді для всіх операцій
предикати збудовано як відображення
,
(2.8)
звідки випливає асинхронний принцип реалізації операцій і сіткової динаміки. Математично цей принцип зводиться до появи ефекту очікування у взаємодіючих підсистемах. Одна із задач оптимізації ОНТ полягає в упорядкуванні пускових режимів ЛДС заради мінімізації загального часу очікування підсистем
,
(2.9)
де
–
час досягнення цільової підмножини
найбільш «повільно діючою» підсистемою
.
Задача оптимізації ОНТ відноситься до багатокритеріальних, в розв’язанні яких значне місце посідає моделювання.
Рис. 2.4. Загальна схема моделі динамічної операції
Зобразимо
математичну модель функціонування ОНТ
категоріями розглянутих вище підсистем
(ЛДС) і операцій їх взаємодії (2.7).
Математична модель динамічної операції
складається із логічної схеми (мережі)
і системи ЛДР, проце розв’язання яких
формується системою предикат
на множині операцій взаємодії (2.7).
Логічна схема операції будується на
основі технологічної схеми взаємодії
підсистем об’єкта
;
система предикат математично параметризує
операції взаємодії в часі
.
Отже, логічна схема становить деревовидний
граф з шістьма видами вершин.
Висячими
вершинами є структурні стани ЛДС
,
кожному з яких відповідає трійка
елементів
.
Позначимо цю множину через
.
Іншим п’яти видам вершин відповідають
множини
.
Фрагмент такої моделі зображений на
рис. 5.4 (для простоти подано лише
«зростаючу» частину операції, що не
містить операцій розподілу). Розроблений
апарат і збудовані алгоритми аналізу
динамічних операцій дають змогу дослідити
складність реалізації варіантів операцій
для екстремальних шляхів і маршрутів
на графі, виділити всі можливі варіанти
операцій, що містяться в заданій логічній
схемі, збудувати функціонали якості
для оцінки варіантів по досягненню
цілей
.
