Тема 2 Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки

Ця тема пропонується для самостійного вивчення студентів та написання рефератів.

При підготовці матеріалу до другої теми студентам необхідно звернути увагу на те, що система освіти в країнах Західної Європи й Америки суттєво відрізняється від тієї, яка склалась в Україні. У зв’язку із цим існує невідповідність між вступними вимогами до ВНЗ, термінами навчання, різними ступенями (бакалавр, магістр) та дипломами, що дають своїм випускникам навчальні заклади. Структура світової вищої освіти є різноманітною, проте домінують дві тенденції:

1. Унітарна, або єдина система вищої освіти передбачає здобуття освітніх (академічних) ступенів лише в університетах. Частка інших ВНЗ незначна.

2. Бінарна, або подвійна система, притаманна більшості розвинених країн світу, де поряд з університетами існують численні спеціалізовані ВНЗ.

(Див. докладніше у таблицях № 1, 2, 3, 4 наприкінці теми.)

Так, наприклад, при порівнянні навчання в навчальних закладах Західної Європи та України видно, що ступінь бакалавра у Франції відповідає атестату зрілості в Україні, а коледж у Франції відповідає українській середній школі. Разом із тим в Америці, Англії та Голландії коледж є вищим навчальним закладом.

Отже, загалом за кордоном прийнята двоступенева система вищої освіти. Університети готують бакалаврів (3–4 роки навчання) і магістрів (ще 1,5–2 роки). Диплом бакалавра свідчить про повну вищу освіту. Хто бажає продовжити навчання, стає спершу магістром, а потім може отримати науковий ступінь доктора. Крім того, престиж освіти, рівень професіоналізму в Європі традиційно дуже високий. Там знають і розуміють, що здолати освіту здатна не кожна людина. Так, зокрема, вищу освіту в Європі спроможний здобути один із десяти випускників шкіл, а до магістерського та докторського рівнів доходить 10–15 % випускників бакалаврату.

Студентам при підготовці до даної теми слід ураховувати те, що в Україні, на відміну від Європи, існують вищі навчальні заклади різних рівнів акредитації: станом на 2012 рік це 501 вищих навчальних заклади І–ІІ рівнів акредитації (423 з них належать до державної та комунальної форми власності та 78 – до приватної форми власності), 345 закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації (238 з них належать до державної та комунальної форми власності й 107 – приватної форм власності). Активно розвивається система дистанційної та післядипломної освіти.

При підготовці матеріалу з даної теми потрібно також знати, що, по-перше, привабливість того чи іншого вищого навчального закладу країн Європи й Америки перш за все залежить від: перспективності щодо подальшого працевлаштування; якості та вартості навчання; вартості поживання; доступності побутових послуг; наявності стипендіальних програм; поваги до європейських і світових цінностей; відсутності міжнаціональних та релігійних конфліктів; відповідності європейським освітянським стандартам. По-друге, необхідно структурувати матеріал доповіді, реферату чи курсової роботи згідно з темою таким чином, щоб були відомості про:

• спільні та відмінні риси в освітніх системах вищої школи країн Європи, Америки й України;

• те, щó вища освіта України може запозичити як позитивний досвід, і навпаки, щó українська вища освіта може запропонувати Європейському співтовариству;

• те, які програми міжнародного обміну існують, як у них взяти участь студентам нашого університету;

• те, які умови навчання і вступу до вищих освітніх закладів країн Європи та Америки для громадян цих країн і для українців;

• те, як потрапити до закладу освіти тієї чи іншої країни;

• дати інформацію про освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні, за якими здійснюється підготовка фахівців із вищою освітою;

• вартість проживання;

• те, як одержати страховку за підтримки системи соціального страхового забезпечення України, і про альтернативи, що можуть бути доступними, для страхування здоров’я та життя від інших факторів ризику там, де державне забезпечення виявляється неадекватним.

Таблиця 1