Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Підручник ЕП виправлений.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.63 Mб
Скачать

1. Еволюція поглядів на категорію «праця»

З моменту виникнення людини й об’єднання у спільноту з метою виживання праця стала не лише основою її життєдіяльності, але й основною сферою її формування та розвитку.

Так, людський чинник був присутній майже в усіх трактатах і повчаннях Стародавнього Сходу, його належно описано у літературі Месопотамії, Індії, Китаю та інших країн. Лейтмотивом багатьох світоглядних концепцій різних народів на початку цивілізації виступала праця як основний засіб існування. Такі погляди висвітлювали мислителі античності, зокрема як Ксенофонт (430 – 355 рр. до н.е.), Платон (427 – 347 рр. до н.е.), Аристотель (384 – 322 рр. до н.е.).

Так, Ксенофонт, вважаючи рабство нормальним станом, вихваляв сільськогосподарські роботи, які тренують силу селян, роблять їх чудовими воїнами, спрямовують їх на шлях взаємодопомоги, забезпечують їх усім необхідним.

Аристотель розробив «науку рабства», згідно з якою рабів сприймали як знаряддя, що вміє говорити. Відстоюючи рабство, мислитель водночас виправдовував позаекономічні методи стимулювання праці. Крім того, як засіб стимуляції він радив використовувати контроль, традиції, звичаї, закони. До того ж Аристотель відстоював поділ праці, розуміючи його ефективність.

В епоху середньовіччя Фома Аквінський (1225 – 1279) оцінював працю з позиції християнської традиції, праця виступала необхідною умовою життя, зміцнення моралі і т.п.

Детально досліджував проблеми праці англійський вчений Г. Спенсер. Він докладно проаналізував різні види праці: складну працю, вільну працю, становлення і розвиток капіталу, діяльність робітничих союзів, організацію та оплату праці при капіталістичній кооперації, працю рабів, селян, робітників. За мізерну винагороду люди працювали по 12 – 15 годин на добу, а наукою, мистецтвом могли займатись лише аристократи, діти багатих людей і т.п. Невипадково в багатьох мовах слово «праця», «робота», «раб» мають однакові корені. А за дослідженням Аристотеля, «раб» – живе знаряддя, а знаряддя – «неживий раб».

Досліджуючи роль праці, відомі мислителі, вчені, філософи, економісти дійшли висновку, що праця – це сутність людини, головна і необхідна умова існування людського суспільства. Вона не залежить від тих чи інших суспільних форм, є вічною природною необхідністю і без неї не був би можливим обмін речовин між людиною і природою, тобто не було б можливе саме людське життя. Впливаючи на навколишнє середовище та змінюючи його, люди змінюють власну людську природу: розвивають здібності до праці; збагачують свої знання та розширюють можливості їх використання; удосконалюють сам процес праці.

Питання економіки праці, зокрема проблеми природи й організації заробітної плати, почали предметно досліджуватися представниками класичної буржуазної політекономії. Проблеми, які формують предмет економіки праці, проаналізовані у 1776 р. у праці Адама Сміта «Багатство нації». Дослідник обґрунтував зв’язок між економічним розвитком і процесом поділу праці, показав об’єктивну необхідність існування та розвитку товарних ринків, що є незаперечною умовою підвищення продуктивності праці, наймання працівників, проаналізував роль заробітної плати, величина якої визначається на ринковій основі внаслідок взаємодії сторін трудових відносин.

Таблиця 1.1

Наукові погляди зарубіжних і вітчизняних учених на сутність економіки праці та соціально-трудові відносини

п/п

Дослідники категорії «праця»

Зміст дослідження

1.

Ф. Тейлор

(1856-1915)

Визначення праці як індивідуальної діяльності; обґрунтування деструктивного характеру впливу трудового колективу на робітника, який зменшує продуктивність його праці; визначення необхідності наукового добору працівників (уперше); дослідження проблем управління працею; пошук шляхів індивідуального розвитку працівників через зниження рівня втомлюваності, науковий відбір для роботи за відповідним фахом; вивчення можливостей забезпечення відповідності здібностей людей і вимог робочого місця; вдосконалення системи стимулювання праці.

2.

Г. Ганг (1861-1919)

Дослідження провідної ролі людського фактора в менеджменті; розробка першої системи оплати дострокового якісного виконання виробничих завдань, що зумовило зростання продуктивності праці більш ніж удвічі; обґрунтування впровадження «демократії на виробництві», гуманізації управління.

3.

Г. Емерсон

(1853-1931)

Розробка штабного принципу управління; визначення необхідності управління кадрами; обґрунтування важливості та відповідності освітньо-кваліфікаційного рівня працівників до виконуваних ними функціональних обов’язків.

4.

А. Файоль

(1841-1925)

Виокремлення основних принципів управління персоналом через формування системи винагород персоналу, справедливості, постійності складу персоналу, підпорядкування часткових інтересів загальній стратегії розвитку, єдність персоналу

5.

М. Фоллет,

I Е. Мейо

(1930-1950)

Визначення менеджменту як складової забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб; обґрунтування значення для ефективності виробництва сили взаємодії між людьми.

Продовження табл. 1.1

6.

А. Маслоу, К. Арджиріс, Р. Лайкерт, Д. Мак Грегор,

Д.Мак-Клелланд, Ф. Герцберг,Л. Портер, Е. Лоулер

Вивчення різних аспектів соціально-трудової взаємодії людей, мотивації, характеру влади й авторитету, комунікації в організаціях, лідерства, змісту роботи та якості трудового життя тощо.

7.

С. Струмілін

(1877—1974)

Розгляд процесу праці з економічного, фізіологічного, психологічного, соціального та історичного погляду; розробка класифікації професій і спеціальностей; визначення основних положень науки про економічну ефективність освіти; розробка методів класифікації й групування професій, визначення основних факторів диференціації оплати праці; соціально-економічне дослідження бюджету часу різних груп працівників (уперше); розробка перспективного планового балансу праці на 1927/28—1932/33 рр.; розробка проблем підвищення продуктивності праці; дослідження співвідношення між зростанням продуктивності праці й зниженням собівартості; дослідження рівня народного добробуту.

8.

0. Гастев, П. Керженцев,

Ф. Дунаєвський, Е. Дрезен та ін.

(1881—1940)

Заснування школи наукової організації праці, Таганрозького інституту наукової організації виробництва, Харківського інституту праці; дослідження питань взаємодії людини і колективу, ролі керівника, підготовки резерву і навчання кадрів.

9.

Російські та зарубіжні вчені

(1950—1960)

Виділення у спеціальну управлінську функцію «управління персоналом» управління людськими відносинами в організаціях; обґрунтоване забезпечення можливості кожному працівникові працювати максимально ефективно на користь підприємства, що обов’язково пов’язується з підвищенням особистого добробуту працівника; взаємозв’язок наукових досліджень у галузі управління персоналом з методами добору, навчання і перепідготовки кадрів, а також з проблемами зайнятості, ефективного використання робочого часу й обладнання, новими поглядами на систему матеріального стимулювання працівників, відмовою від традиційних форм оплати, заснованих на жорсткому нормуванні.

10.

Російські та зарубіжні вчені

(1960—1970)

Зростання інтересу до проблем управління через систему взаємовідносин людей. Управління економічними процесами розглядається як цілеспрямований вплив на людей і лише через них — на виробничі відносини. Важливим методом управління стають соціально-психологічні відносини.

11.

В. Ядов, І Зараковський,

В. Тарасов, Ю. Нерповий, Є. Климов, В. Смирнов, В. Леонов, Ю. Забродін, Б. Ломов,

Б. Ананьев, В. Зінчонко, А. Леонтьев та ін. (1970—1980)

Запровадження в науку управління розвинутих країн термінів «людські ресурси», «людський капітал», відмова від понять «персонал», «управління персоналом», «робота з кадрами»; виділення в окремий напрям науки управління ергономіки, яка виникла на базі психології, психофізіології, наукової організації праці. Предметом цієї науки є дослідження характерних рис працюючої людини з урахуванням численних виробничих факторів з метою оптимізації знарядь, умов і процесу праці.

12.

B. Андріенко, C.Бандура. Безчасний, Д. Богиня, І.Бондар,0. Бугуцький,

С. Гринкевич, М. Долішній,

С. Злупко, Н. Єсінова,

0. Іляш, М. Кім, А. Колот, Е. Лібанова, Н. Павловська, Ю. Палкіна, У. Садова,

Л. Семів, 0. Уманський,

Д. Черваньов, А. Чухно,

Л. Шевченко та ін.

(1980 — по теперішній час)

Дослідження теоретичних, методичних та прикладних аспектів актуальних проблем економіки пращ; висвітлення проблем функціонування ринку праці й особливостей його формування в Україні; дослідження впливу приватизаційних процесів на зайнятість та рівень життя населення; дослідження ефективності інвестицій у людський капітал на особистісному, мікро- і макроекономічному рівнях; розробка ефективних систем оцінки трудового внеску та оплати праці тощо.

Проблеми економіки праці проаналізовані К. Марксом у «Капіталі» (1867 р.) К. Маркс дійшов висновку, що розвиток капіталістичної економіки обов’язково супроводжується посиленням експлуатації праці, що є вираженням класових суперечностей. За дослідженнями Маркса ніяка рівність сторін не може приховати факт існування експлуатації найманих працівників, зумовленої підпорядкованістю їх у процесі праці та відсутністю у них власності на засоби виробництва. Згідно з теорією марксизму, розв’язання всього комплексу проблем праці та економіки може бути досягнуте лише за умови глибинного перетворення основних характеристик трудового процесу, що передбачає знищення капіталістичного устрою.

Предметом наукового дослідження праця постала відносно пізно, лише в ХХ ст.

Однак, на сьогодні немає жодної наукової дисципліни, котра б не досліджувала працю так чи інакше. Різноманітні проблеми трудової діяльності людей стали об’єктом вивчення багатьох наукових економічних, соціальних, правових, психологічних дисциплін, зокрема «Економічної теорії», «Теорії менеджменту», «Психології та фізіології праці», «Ринку праці», «Соціології праці», «Соціальної політики», «Наукової організації праці», «Управління персоналом», «Економіки підприємств», «Трудового права», «Охорони праці» та інших. Важливе місце серед них посідає «Економіка праці й соціально-трудові відносини». Це функціональна наука, яка досліджує суспільні економічні відносини, що виникають у процесі організації суспільної праці та відтворення робочої сили. Вона вивчає конкретні форми і методи свідомого використання суспільством економічних законів у сфері підвищення ефективності виробництва, його матеріального та морального стимулювання, відтворення робочої сили.