- •Тема 1. Судинні захворювання головного мозку
- •Аневризми артерій головного мозку
- •Артеріовенозні мальформації (авм) головного мозку
- •Каротидно-кавернозне співустя (ккс)
- •Гострі порушення мозкового кровообігу
- •Геморагічний інсульт
- •Рівні свідомості у співставленні із тяжкістю стану хворих за шкг
- •Тема 2 черепно-мозкова травма
- •Внутрішньошлуночковий крововилив
- •Тема 3 спинномозкова травма
- •Епідеміологія.
- •Класифікація спинномозкової травми.
- •Клінічні прояви хребетно-спинномозкової травми
- •Спеціальні методи обстеження хребта
- •Лікування
- •Тема4 пухлини головного, спинного мозку та хребта
- •Класифікація пухлин головного мозку
- •Класифікація пухлин головного мозку за гістоструктурою:
- •Механізм формування гіпертензійного синдрому
- •Дислокаційні синдроми
- •Особливості клінічних проявів пухлин головного мозку у дітей
- •Діагностика пухлин головного мозку
- •Лікування пухлин головного мозку
- •Гормонотерапія:
- •Невринома слухового нерва
- •Лікування
- •Пухлини ділянки турецького сідла
- •Аденоми гіпофіза
- •Краніофарингіоми
- •Метастатичні пухлини
- •Класифікація пухлин спинного мозку
- •Патологія міжхребцевих дисків
- •Тема 5 гідроцефалія, ураження переферійної нервової системи
- •Дегенеративні зміни в нерві після його ушкодження
- •Регенерація нерву після ушкодження і накладення шва
- •Класифікація ушкоджень периферичних нервів
- •Діагностика ушкодження периферичних нервів
- •Хірургічне лікування травматичних ушкоджень периферичних нервів
- •Одним з часто застосовуваних способів мікрохірургічного зшивання нервів є епіневральний шов.
- •Питання для самоконтролю
- •Додатки:
- •Динаміка приросту окружності голови в нормі
- •Рекомендована література
Тема 3 спинномозкова травма
Хребці, vertebrae, числом 33—34, в вигляді кісткових кілець, які накладаються один на одного, складаються в одну колону - хребетний стовп, columna vertebralis.
Хребетний стовп підрозділяють на наступні відділи: шийну частину, pars cervicalis, грудну частину, pars thoracica, поперекову частину, pars lumbalis, крижову частину, pars sacralis, та куприкову частину, pars coccygea. Відповідно до цього хребці ділять на п'ять груп: шийні хребці, vertebrae cervicales, грудні хребці, vertebrae thoracicae, поперекові хребці, vertebrae lumbales, крижові хребці, vertebrae sacrales, і куприкові хребці, vertebrae coccygeae. Хребет володіє рухливістю, яка найбільш виражена в шийному та поперекових його відділах. У грудному відділі хребет мало рухомий. Вивихи хребту – зсув тіл хребців одного по відношенню до іншого – частіше зустрічаються в найрухоміших шийному та поперековому відділах хребта. На межі рухливих та малорухливих відділів хребта найчастіше виникають закриті переломи його, які наслідок губчастої будови тіл вони хребців носять характер компресійних (стиснених) або компресійно-відламчастих.
Частини хребетного стовпу дорослої людини утворюють в сагітальній площині чотири кривизни, curvaturae, - шийна, грудна, поперекова (черевна) та крижова (тазова). При цьому шийна та поперекова кривизни випуклістю повернуті наперед, лордоз, lordosis (греч.), грудна та тазова - назад, кифоз, kyphosis (греч).
Описані кривизни хребту повинні враховуватися при ламінектомії на різних рівнях хребта, оскільки від характеру кривизни певною мірою залежить вистояння остистих відростків та глибина операційної рани.
Всі хребці хребетного стовпу, крім того, ділять на дві групи: так звані істинні та хибні хребці; до першої групи входять шийні, грудні та поперекові хребці, в другу - крижові хребці, зрощені в крижову кістку, os sacrum, та куприкові, зрощені в куприкову кістку, os coccygis. Іноді I крижовий хребець відділяється хрящовою пластинкою від решти крижових хребців та є як би шостим поперековим хребцем. Це – люмбалізація І крижового хребця.
Зрощення V поперекового хребця з I крижовим називається сакралізацією (при цьому відбувається злиття поперечних відростків останнього поперекового хребця з бічною масою I крижового хребця). Укорочення шиї, обумовлене злиттям між собою шийних хребців, називають синдромом Кліпель-Фейля. Злиття атланта з потиличною кісткою називають окципіталізацією.
Епідеміологія.
Останніми роками кількість хворих з пошкодженнями хребта та спинного мозку значно збільшується. У Україні щорічно реєструється 1500-2000 випадків спинномозкової травми (М.Є.Поліщук, Є.І.Слинько, 2001).
За даними В.П.Берснева та співавт. (1998), в Санкт-Петербурзі поєднані травми хребта та спинного мозку щороку одержують 300-330 чоловік. У 50 % хворих з травмою хребта виявляються множинні пошкодження довгих трубчастих кісток і черепа, у 20% — травма органів черевної порожнини. З травматичними пошкодженнями спинного мозку 80% хворих складають люди у віці до 40 років. Характерно, що летальність при травмі хребта в 50% випадків пов'язана не з початковою важкістю травми, а з її невчасною діагностикою і неадекватним веденням на догоспітальном й госпітальному етапах.
За офіційними джерелами в США пошкодження хребта щорічно одержують 18000-38000 чоловік, з них в середньому 4 700 випадків (тобто близько 20%) супроводжуються параплегією. При цьому у 65% хворих виявляється травма шийного відділу хребта, у 20% - грудного відділу, у 15% - поперекового відділу хребта, що характерно, від 5 до 20% випадків хребетної травми характеризуються множинними переломами.
