Експертиза тварин при інфекційній та інвазійній патології

Інфекції та інвазії - їх джерела, способи передачі, шляхи розповсюдження інфекційних та інвазійних хвороб, перебіг і завершення інфекційного, інвазійного та епізоотичного процесів - визначаються як природні явища об'єктивними закономірностями, обмеження дії і управління якими можливо лише по мірі пізнання цих закономірностей, розробки і здійснення профілактичних і протиепізоотичних заходів.

Під час кожної інфекційної та інвазійних хвороби існують свої джерела і способи передачі збудника хвороби, шляхи поширення інфекції та інвазії, але у всіх випадках значення мають не тільки об'єктивні закономірності виникнення, розвитку і згасання їх, але й суб'єктивний, людський фактор, профілактуючий на основі сучасних досягнень науки і практики можливість їх появи або обмежує масштаби прояву і розповсюдження інфекційних хвороб та соціально-економічний збиток від них.

Необхідність проведення судово-ветеринарної експертизи з питань, пов'язаних із здійсненням, порушенням або непроведенням профілактичних або лікувально-профілактичних заходів проти інфекційних та інвазійних хвороб тварин, виникає в тих випадках, коли до відповідальності притягуються юридичні або фізичні особи, підозрювані або винні в поширенні інфекційних або інвазійних хвороб тварин. У зв'язку з цим судові позови або адміністративні покарання можливі при наступних обставинах: порушення карантинних заходів; порушення правил транспортування тварин; перенесення збудників хвороби безпосередньо людьми; невиконання вказівок ветеринарних фахівців з ізоляції хворих тварин; ухилення від проведення планових діагностичних досліджень і запобіжних щеплень; порушення правил збирання та утилізації трупів тварин; порушенні інструкцій по проведенню дезінфекції.

Порушення карантинних заходів

Державний ветеринарний нагляд за здійсненням карантинних та обмежувальних заходів, передбачених законом при перевезенні через державні і адміністративні кордони, спрямований на запобігання появи і поширення серед тварин інфекційних та інвазійних хвороб.

Карантин, а при ряді захворювань (туберкульоз, бруцельоз і ін.) обмежувальні заходи накладаються рішенням адміністративних органів за поданням головних ветеринарних інспекторів, які згідно з Ветеринарним законодавством залежно від характеру та тривалості інкубаційного періоду хвороби визначають терміни карантину, межі карантинної зони та систему заходів з ліквідації інфекційної хвороби тварин. Якщо хвороба несе небезпеку для здоров'я людей, то введення карантину та здійснення карантинних заходів здійснюють спільно з медичною санітарно-епідеміологічною службою. Особи, винні в невиконанні або порушенні карантинних або обмежувальних заходів (заборонені прогін або перевезення худоби, обхід дезбар'єрів, ввезення або вивезення сировини і продуктів тваринного походження та ін.), піддаються адміністративному покаранню або залучаються до судової відповідальності. Міру покарання визначають суд, адміністративні органи чи головний ветеринарний інспектор району, відповідальний за проведення карантинних або обмежувальних заходів, в залежності від причини порушень (через незнання, халатність або навмисно), наслідків та розміру економічного або морального збитку.

Порушення правил транспортування тварин

За Законом України перевезення або перегін тварин повинні здійснюватися за узгодженими з органами державного ветеринарного нагляду маршрутами з дотриманням вимог щодо запобігання виникнення та поширення хвороб тварин. Транспортування тварин здійснюється автомобільним, залізничним, водним та авіаційним транспортом, а також гоном. Транспортні засоби, що використовуються для перевезення тварин з одних ферм та господарств району, області, держави в інші, обладнуються у відповідності з нормативними вимогами. Пересування і перевезення тварин, а також сировини і продуктів тваринного походження дозволяються працюють ветеринарними лікарями та фельдшерами з видачею фізичним або юридичним власникам тварин ветеринарних свідоцтв (сертифікатів) встановленого зразка, що підтверджують стан здоров'я тварин чи сировини і продуктів і благополуччя місцевості з інфекційних хвороб. Бланки ветеринарних свідоцтв (сертифікатів) є документами суворої звітності і видаються тільки ветеринарним фахівцем, який має право видавати свідоцтва з дозволу вищестоящих органів. Ветеринарне свідоцтво дійсне за наявності підпису ветеринарних лікарів і печатки відповідної установи.

Відповідальність за транспортування худоби, їх сировини і продуктів покладається на провідників або власників тварин. Вони зобов'язані забезпечити завантаження тварин, забезпечення їх кормами, водою, а також своєчасний огляд лікарем транспортної ветеринарної служби, збереження худоби та матеріального майна на шляху прямування.

Перед відправленням тварин ветеринарний лікар оглядає їх і робить запис у ветеринарному свідоцтві. На шляху прямування супроводжуючі особи в разі виявлення хворих тварин повідомляють про це ветеринарних працівників, які здійснюють лікувально-профілактичні заходи (останні оформляються актом), а в необхідних випадках тварин вивантажують і карантинують за межами станції з метою ліквідації захворювання. У залежності від характеру хвороби (при підозрі на зооантропонозні захворювання) про це повідомляють регіональну ветеринарну службу для проведення заходів, спрямованих на профілактику захворювання. При наявності падежу тварин їх трупи вивантажують на найближчій станції, де є транспортний ветеринарний пункт, проводять заходи з виключення сибірки, після чого трупи розтинають, результати розтину протоколюють для встановлення причин загибелі тварин. Загиблих тварин утилізують.

До порушень правил транспортування тварин, сировини і продуктів тваринного походження відносяться випадки, коли перевезення здійснюється без ветеринарного свідоцтва, а самі тварини є джерелом розповсюдження інфекційних хвороб. У цих випадках особи, винні в поширенні інфекційних хвороб, притягуються до кримінальної відповідальності. За рішенням судових органів до проведення експертизи матеріалів судової справи залучаються ветеринарні лікарі.

До судової відповідальності можуть бути притягнуті й ветеринарні лікарі, що порушують правила видачі ветеринарних документів.

Перенесення збудників хвороби безпосередньо людьми

При сучасних масштабах пересування людей завжди існує небезпека розповсюдження інфекційних та інвазійних захворювань з неблагополучних місцевостей в благополучні, пов'язані не тільки з порушеннями карантинних та обмежувальних заходів, правил транспортування тварин, але і в результаті перенесення збудників хвороб безпосередньо людьми. В судових випадках виникають важкі питання щодо з'ясування джерел інфекції, способів і шляхів її поширення, відповідальності тих чи інших осіб, підозрюваних або винних у розповсюдженні хвороб. При цьому необхідно мати докази, що визначають, чи заподіяно перенесення збудника хвороби ненавмисно (через незнання, халатність, недбалість) або свідомо (як злочинного акту), коли, знаючи про небезпеку можливого поширення інфекції, винна особа не вжила заходів обережності або порушила карантинні та обмежувальні заходи по пересуванню людей. У всіх таких випадках слідчі і судові органи залучають ветеринарних лікарів як експертів для дачі висновку на виниклі питання, пов'язані з занесенням і поширенням інфекції і з заподіяним нею соціально-економічним збитком.

П. І. Кокуричев і М. А. Добин наводять випадок перенесення чуми свинаркою з іншого району в господарство після відвідування знайомих, у яких було хворе порося. Першим захворіло порося, що належало свинарці, а потім і свині господарства.

Відомі також випадки притягнення до відповідальності самих ветеринарних лікарів за підозрою у посадових і професійних порушеннях, які ніби сприяли поширенню інфекції.

Наприклад, в одному з районів України під час епізоотії ящуру слідчий завів кримінальну справу на ветеринарних лікарів семи господарств і при допиті їх намагався з'ясувати, хто з ветеринарних лікарів є винуватцем поширення ящуру в районі.

Кожен ветеринарний лікар викладав свою версію руху яшурної епізоотії. І тільки один з них заявив слідчому, що яшур, як і грип людей, є настільки висококонтагіозним захворюванням, збудник його настільки заразний, а способів шляхів його передачі так багато, що навіть при самому строгому здійсненні всіх карантинних заходів не завжди вдається запобіжними заходами попередити поширення хвороби. Переконлива аргументація ветеринарного лікаря подіяла. Слідчий погодився з думкою лікаря і закрив судову справу, обмежившись приватною ухвалою про необхідність жорсткого нагляду за проведенням передбачених інструкцією карантинних і лікувально-профілактичних заходів з боротьби з ящуром.

Слід зазначити, що немає прикладів свідомого розповсюдження інфекційних хвороб ветеринарними лікарями або обслуговуючим персоналом із залученням їх до судової відповідальності, але елементи недбалості можуть мати місце і, знаючи високу контагіозність ряду інфекційних захворювань (ящур, чума, сибірка, бруцельоз, туберкульоз та ін.), ветеринарні лікарі за своїм службовим та громадянським обов'язком зобов'язані приймати всі необхідні і достатні заходи щодо запобігання можливого перенесення збудників інфекційних хвороб людьми.

Невиконання вказівок ветеринарних фахівців з ізоляції хворих тварин

Як відомо, хворі тварини – основні джерела інфекції, тому своєчасна ізоляція їх від здорового поголів'я профілактує перезараження тварин і тим самим перешкоджає поширенню інфекційної хвороби. Ветеринарні лікарі розробляють і проводять на закріпленій за ними території лікувально-профілактичні заходи проти інфекційних хвороб, включаючи ізоляцію хворих тварин. Керівники господарств та власники тварин зобов'язані виконувати вказівки ветеринарних працівників за обов'язкової ізоляції тварин, хворих на інфекційні хвороби. Юридичні або фізичні особи – власники тварин, які не виконують розпорядження ветеринарних фахівців з ізоляції хворих тварин, що порушують ветеринарно-санітарні правила і інструкції і у зв'язку з цим допускають матеріальні втрати, державним ветеринарним наглядом піддаються штрафу або судово-слідчими органами притягуються до кримінальної відповідальності.

Ухилення від проведення планових діагностичних досліджень і запобіжних щеплень

У нашій країні ветеринарними фахівцями здійснюється великий комплекс діагностичних досліджень тварин і профілактичних вакцинацій, що забезпечують відносний добробут країни або попереджають поширення соціально небезпечних зооантропонозів: гострих – сибірки, бешихи свиней, емфізематозного карбункула та ін. і хронічних – туберкульозу, бруцельозу та інших інфекційних хвороб. У випадках появи будь-якої інфекційної хвороби ветеринарні фахівці проводять діагностичні дослідження і лікувально-профілактичні заходи (карантинування, вакцинацію та ін.), спрямовані на ліквідацію захворювання. Особи, які ухиляються від проведення вищевказаних заходів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Порушення правил збирання та утилізації трупів тварин

Трупи тварин, що загинули від інфекційних хвороб, являють собою джерело інфекції, яка може поширюватися людьми, домашніми і дикими тваринами, птахами, а також гризунами, кліщами, комахами. Відомі випадки зараження сибіркою при зйомці шкір тварин, що загинули від сибірки, та при подальшій обробці таких шкір, а також розвитку бешихового сепсису зі смертельними наслідками при пошкодженні шкіри руки в процесі оброблення свинячих продуктів, заражених бешихою в прихованій формі. Тому трупи тварин в обов'язковому порядку утилізують відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» та Ветеринарного законодавства.

В даний час в цілях безпечного знищення трупів тварин, що виключає можливість поширення інфекційних хвороб і забруднення навколишнього середовища, застосовують три методи: переробку на ветеринарно-санітарних утилізаційних заводах та утильустановках; спалювання; знешкодження в біотермічних ямах.

Найбільш безпечним в медико-санітарному відношенні, ефективним і екологічно доцільним є спосіб знищення трупів тварин і вибракуваної технічної сировини тваринного походження на ветеринарно-санітарних утилізаційних підприємствах, що мають велике екологічне значення. Тут передбачені всі необхідні і достатні заходи, що виключають можливість поширення інфекційних хвороб і забруднення навколишнього середовища. Будучи спеціальними ветеринарно-санітарними підприємствами з особливим режимом, вони мають в штаті ветеринарно-санітарну службу і знаходяться під постійним медичним і ветеринарно-санітарним контролем.

Міністерство аграрної політики і продовольства України розробило умови збору сировини тваринного походження для переробки на підприємствах по виробництву м'ясо-кісткового борошна. За кожним підприємством закріплені зона обслуговування і спеціально побудовані пункти збору трупів з ряду господарств або великих тваринницьких комплексів. Для перевезення трупів сконструйована спеціальна машина з механізованими контейнерами. Перед виїздом з заводу транспорт миють і дезінфікують. Трупи тварин після оцінки супровідних документів, даних анамнезу, результатів патолого-анатомічного огляду і розтину, виключають наявність інфекційних хвороб групи А, переробляють сухим способом в автоклавах або спеціальних вакуум-горизонтальних котлах під дією високих температур. В процесі переробки з трупного матеріалу одержують м'ясо-кісткове борошно, технічний жир, клей та ін. Кожну партію готової продукції піддають бактеріологічному дослідженню. Якщо результати дослідження негативні, дозволяють вивезення та реалізацію продукції.

У місцях, де немає ветеринарно-санітарних заводів, трупи тварин спалюють або знищують в бітермічних ямах. На підставі ветеринарно-санітарних правил при особливо небезпечних інфекційних хворобах (сибірка, сап, емкар, чума великої рогатої худоби і птахів, повільні інфекції та ін.) трупи спалюють у спеціальних трупоспалювальних печах або ямах. Такі печі є у великих ветеринарних лабораторіях, а також в деяких господарствах.

У біотермічних ямах (ями Беккарі та ін.) трупи знешкоджуються і знищуються під дією високої температури (65 – 70 °С), що виникає в результаті бурхливої життєдіяльності термофільних бактерій. Протягом 40 діб трупи знищуються і знешкоджуються навіть від патогенних спороутворюючих мікробів при їх проростанні у вегетативну форму.

Заривання трупів на скотомогильниках, що широко застосовувалася в минулому, – найбільш простий, але менш безпечний і недостатньо надійний спосіб знищення та знешкодження, так як в ґрунті збудники багатьох хвороб можуть невизначено довго (а спороутворюючі мікроорганізми – століттями) зберігати свою життєздатність. В даний час цей метод утилізації трупів тварин заборонено.

У всіх випадках трупи знищують під суворим ветеринарно-санітарним наглядом. Особи, що порушують інструкції і правила ветеринарно-санітарного нагляду за прибиранням трупів тварин, утилізацією та знешкодженням їх, а також м'ясних продуктів, непридатних в їжу, і недоброякісної сировини, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Порушення інструкції з проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації

У комплексі ветеринарно-санітарних і протиепізоотичних заходів, здійснюваних державною, відомчою та виробничою ветеринарними службами, дезінфекція, дезінсекція та дератизація мають важливе значення. Згідно з Ветеринарним законодавством, інструкцією і зооветеринарними правилами планові дезінфекція, дезінсекція та дератизація тваринни цьких ферм та приміщень для тварин повинні проводитися не рідше двох разів на рік. При появі інфекційного захворювання для його ліквідації застосовують вимушену поточну і заключну дезінфекцію інфікованих приміщень, інвентарю, сировини тваринного походження, знешкодження гною та інших предметів як можливих джерел поширення інфекції. В інструкції по проведенню дезінфекції, дезінсекції та дератизації вказані правила проведення їх попередньої підготовки приміщень, приготування та використання дезінфекційних розчинів. Відповідальність за організацію і проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації, її своєчасність і ретельність покладається на ветеринарних фахівців, під керівництвом яких вона здійснюється, а також спеціально підготовлений персонал. Керівники господарств та власники тварин зобов'язані суворо виконувати розпорядження ветеринарних працівників з питань проведення дезінфекції. Вони забезпечують робочу силу і несуть відповідальність за підготовку тваринницьких ферм, приміщень, територій (своєчасну і повну очистку їх), доставку дезінфікуючих засобів, ремонт і приведення в порядок приміщень після дезінфекції, дезінсекції та дератизації.

Непроведення, несвоєчасне або неякісне проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації приміщень та території для утримання тварин, що викликають поширення інфекційного захворювання, отруєння людей або тварин при проведенні дезінфекції та інші порушення інструкції по проведенню дезінфекції, дезінсекції та дератизації є причиною виникнення слідчих і судових справ із зазначених питань, винні особи притягаються до адміністративної та кримінальної відповідальності.