5.2 Екологічна стандартизація і нормування

Сучасний стан навколишнього середовища свідчить про те, що екологічні проблеми обумовлені двома основними факторами: марнотратним використанням природних ресурсів, що знижує продуктивність біосфери, і забрудненням, що загрожує всьому живому, у першу чергу благополуччю людини і його здоров'ю.

Мірою сполучення екологічних інтересів у здоровому і сприятливому для життя природному середовищі з економічними інтересами суспільного прогресу Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст.ст.31-33) називає екологічні стандарти і нормативи.

Ціль екологічної стандартизації і нормування - установлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог по охороні навколишнього природного середовища, використанню природних ресурсів і забезпеченню екологічної безпеки (ст. 31).

Державні стандарти визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги по запобіганню шкідливого впливу забрудненого навколишнього природного середовища на здоров'я людей, інші питання, зв'язані з охоронною навколишнього природного середовища і використанням природних ресурсів (ст.32).

Відповідно до Декрету Кабінету міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" (ст. 4) нормативні документи по стандартизації поділяються на:

• державні стандарти України;

• галузеві стандарти;

• стандарти науково-технічних і інженерних суспільств і союзів;

• технічні умови;

• стандарти підприємств.

Правила застосування стандартів на території України встановлює Державний комітет України по стандартизації, метрології і сертифікації.

Виконання екологічних стандартів є обов'язковим і охороняється чинним законодавством. Так, за випуск, реалізацію продукції, що у результаті порушень вимог стандартів, санітарних норм, є небезпечною для життя і здоров'я людей, підприємство, підприємець, установа, організація оплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної чи реалізованої продукції.

Екологічні нормативи являють собою систему і включають:

а) нормативи екологічної безпеки - гранично припустимі концентрації (ГПК) забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично припустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного й іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, гранично припустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування;

б) гранично припустимі викиди (ГПВ) і скидання в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів.

Законодавством України можуть установлюватися також нормативи використання природних ресурсів і інші екологічні нормативи.

Центральне місце серед перерахованих екологічних нормативів займають нормативи гранично припустимі концентрації (ГПК) шкідливих речовин в атмосфері, водоймах, ґрунтах, і нормативи гранично припустимих викидів (ГПВ) шкідливих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення.

Якщо перший вид екологічних нормативів дає характеристику екологічної обстановки в республіці, області, місті, районі без указівки джерела впливу, то друге - припускає конкретне джерело такого впливу;

в) нормативні ГПВ шкідливих речовин в атмосферу, водойми, ґрунт, надра і інших шкідливих хімічних, фізичних, біологічних впливів на навколишнє природне середовище встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів чи іншого шкідливого впливу, для кожної моделі транспортних і інших пересувних засобів і установок. ГПВ визначаються на рівні, при якому викиди забруднюючих речовин і інші шкідливі впливи від конкретного і всіх інших джерел у даному районі з урахуванням перспективи його розвитку не приведуть до перевищення ГПК, що діють у даному районі.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Міністерством охорони здоров'я й іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

На базі екологічних стандартів і екологічних нормативів Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" висуває до суб'єктів, що хазяюють, наступні екологічні вимоги по наступним напрямках: (ст.51-56):

• до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, уведенню вмонтуй і експлуатації підприємств, споруджень і інших об'єктів;

• при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і інших препаратів;

• від неконтрольованого і шкідливого біологічного впливу: акустичного, електромагнітного, іонізуючого й іншого шкідливого впливу фізичних факторів і радіоактивного забруднення;

• від забруднення виробничими, побутовими, іншими відходами;

• до екологічної безпеки транспортних засобів.

Спеціальні екологічні вимоги Закон передбачає також при проведенні наукових досліджень, упровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем; щодо військових, оборонних об'єктів і військової діяльності; при розміщенні і розвитку населених пунктів.

Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища

Якщо екологічні стандарти і нормативи є мірою сполучення екологічних інтересів з економічними, то економічний механізм охорони навколишнього природного середовища покликаний створити умови для розвитку як у виробників, так і громадян дбайливого відношення до природи, виробити в суб'єктів права відносини до неї з позиції - не нашкодь. Він містить у собі комплекс заходів для економічного стимулювання охорони навколишнього середовища, нормуванню господарського впливу на навколишнє середовище, екологічну експертизу, екологічні вимоги при розміщенні, проектуванні, експлуатації виробничо-господарських об'єктів, екологічний контроль, відповідальність і відшкодування збитків.

Формування нового економічного механізму природокористування і фінансування, природоохоронних мір при переході до ринкових відносин має стати органічною складовою системи керування і регулювання економіки.

При цьому головними складовими економічного механізму маєть бути:

• плата за спеціальне використання природних ресурсів;

• плата за забруднення навколишнього природного середовища;

• система фінансування і кредитування природоохоронних мір (державний і місцевий бюджети, природоохоронні фонди, банки, засоби підприємства, іноземні інвестиції і т.д.).

Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища на території міста, району, області, республіки на підставі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст.ст. 4 2, 4 7) має здійснюватися республіканськими і місцевими позабюджетними фондами охорони навколишнього природного середовища, а також за рахунок республіканського бюджету України, Республіки Крим і місцевих бюджетів, засобів підприємств, установ і організацій, добровільних внесків і особистих засобів.

Місцеві позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються в межах єдиного позабюджетного фонду відповідної Ради народних депутатів за рахунок:

а) платежів за забруднення навколишнього природного середовища;

б) грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища, санітарних норм і правил, збитку, заподіяного порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища в результаті господарської чи іншої діяльності, понадлімітне використання природних ресурсів;

в) цільових і інших добровільних внесків підприємств, установ і організацій, окремих громадян;

г) надходжень від реалізації конфіскованого відповідно до законодавства майна, що було предметом екологічного правопорушення;

Республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок:

а) відрахувань з місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього середовища, розмір яких визначається Верховною Радою України;

б) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян, інших надходжень.

Засоби місцевих і республіканських позабюджетних фондів навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для цільового фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів;

в) цільових і інших добровільних внесків підприємств, установ і організацій і громадян;

г) надходжень від реалізації конфіскованого відповідно до законодавства майна, що було предметом екологічного правопорушення.

Республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок:

а) відрахувань з місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, розмір якого визначається Верховною Радою України;

б) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян, інших надходжень.

Засоби місцевих і республіканських позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для цільового фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень, а також мір для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Порядок визначення плати і стягування платежів за забруднення навколишнього природного середовища затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р., N18 і від 7 липня 1992 р., N373 за:

• викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

• скидання забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні і внутрішні морські води, а також підземні обрії, у тому числі скидання, вироблені підприємствами через систему комунальної каналізації;

• розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

Платежі за викиди і скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів у навколишньому природному середовищі стягуються з підприємств незалежно від форм власності і відомчої приналежності.

Розміри зазначених платежів встановлюються Урядом Криму, облвиконкомами, Київською і Севастопольською міською адміністрацією на підставі лімітів викидів і скидань забруднюючих речовин і розміщення відходів і нормативів плати за них.

З огляду на місцеві умови, Рада Міністрів Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міська державна адміністрації можуть звільняти підприємства, організації й установи від платежів за викиди і скидання забруднюючих речовин, вироблених у границях гранично припустимих викидів і скидань.

Розміри платежів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами встановлюються на підставі нормативів плати за ці викиди і кількості використаного пального.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України встановлює загальні по території Криму, чи областей окремих районів, а також міст республіканського підпорядкування ліміти:

• викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення;

• скидань забруднюючих речовин у територіальні і внутрішні морські води, а також поверхневі води республіканського значення.

Ліміти викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, скидань забруднюючих речовин у територіальні і внутрішні морські води, поверхневі води республіканського значення, а також розміщення відходів, що призводять до забруднення природних ресурсів республіканського значення, установлюються для підприємств органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у формі видачі дозволів на викиди і скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів

Ліміти скидань забруднюючих речовин у поверхневі води місцевого значення і розміщення відходів, що призводять до забруднення природних ресурсів, крім віднесених до ресурсів республіканського значення, установлюються для підприємств по наданню органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в порядку, визначеному Верховною Радою Криму, обласними, міськими (міст республіканського підпорядкування} Радами народних депутатів.

Ліміти викидів і скидань забруднюючих речовин і розміщення відходів установлюються на один рік і доводяться до підприємств не пізніше 1 липня попереднього року.

Нормативом плати за викиди і скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів у межах установлених лімітів є розмір плати за одну тонну конкретного забруднюючої речовини чи класу забруднюючої речовини.

За викиди і скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів у межах установлених лімітів установлюються базові нормативи плати і коефіцієнти, що враховують територіальні екологічні особливості.

Зазначені нормативи і коефіцієнти розробляються і затверджуються Міністерством охорони навколишнього природного середовища за узгодженням з Міністерством економіки і Міністерством фінансів України.

За понадлімітні викиди і скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів установлюється підвищений розмір плати на підставі базових нормативів плати, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні викиди і скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів.

Коефіцієнти кратності плати за понадлімітні викиди і скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів установлюються Радами народних депутатів базового рівня в межах від 1 до 5.

У випадку відсутності на підприємстві затверджених у встановленому порядку лімітів викидів і скидань забруднюючих речовин і розміщення відходів, плати за викиди і скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів стягуються як понадлімітні.

Крім плати за спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скидання забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів закон передбачає і відшкодування збитків підприємствами, установами, організаціями і громадянами за екологічні правопорушення.

Екологічна експертиза

Велику роль у забезпеченні екологічної безпеки країни покликана зіграти екологічна експертиза, проведення якої є обов'язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської й іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища. Об'єкти експертизи неосяжні. Ст. 27 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" називає їх лише в загальному виді. Це не тільки проекти, передпланова і передпроектна документація, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, але і техніка, технологія, сировина, матеріали, продукція, хімікати, призначені для застосування в господарстві, технічні норми і стандарти, об'єктом експертизи можуть бути і правові акти. Вони в проектній стадії повинні аналізуватися на предмет дотримання й обліку в них відповідних екологічних вимог, відповідності їх Закону "Про охорону навколишнього середовища".

Екологічна експертиза підрозділяється на державну і суспільну.

Державна екологічна експертиза проводиться експертними підрозділами чи спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і його органів на місцях.

Для участі в проведенні державної екологічної експертизи можуть залучатися відповідні органи державного керування України, представники науково-дослідних, проектно-конструкторських, інших установ і організацій, вищих навчальних закладів, громадськості, експерти міжнародних організацій.

Органи, що здійснюють екологічну експертизу, мають право вимагати надання на експертизу будь-яких матеріалів, що мають значення для всебічної й об'єктивної оцінки проектованої діяльності, відхиляти надані на екологічну експертизу матеріали, що не відповідають екологічним нормам і правилам, повертати для наступної доробки проектну документацію, що містить помилки в розрахунках, обґрунтуваннях, і інші порушення, виправлення яких не вимагає додаткових досліджень, розшукових робіт чи виділення додаткових капіталовкладень.

Результати висновку державної екологічної експертизи після затвердження Міністерством охорони навколишнього природного середовища України є обов'язковим для виконання.

Підставою для відкриття фінансування всіх програм і проектів є позитивний висновок Державної екологічної експертизи, при негативному висновку реалізація їх забороняється.

Суспільна екологічна експертиза здійснюється незалежними групами фахівців з ініціативи суспільних об'єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їхніх власних засобів чи на суспільних початках.

Висновки суспільної екологічної експертизи носять рекомендаційний характер і можуть враховуватися органами як здійснюваними державну екологічну експертизу, так і зацікавленими в реалізації проектних рішень.

Екологічна експертиза господарської чи іншої діяльності може здійснюватися також підприємствами, метою діяльності яких відповідно до їхніх Статутів є надання еколого-експертизних послуг. Зазначені підприємства на договірній (контрактній) основі здійснюють екологічну експертизу з ініціативи замовника, якому необхідна попередня оцінка проектної документації перед представленням її на державну екологічну експертизу чи екологічна оцінка діючих господарських об'єктів.