Тема 5. Правові основи екології

5.1. Закон України « Про охорону навколишнього природного середовища».

5.2. Закон України « Про природно-заповідний фонд» і «Про тваринний світ».

5.3. Правова охорона атмосферного повітря

5.4. Правова охорона водяних ресурсів

5.5. Використання й охорона надр.

5.6. Міжнародне співробітництво

Правове регулювання взаємин природи і суспільства полягає у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки людини стосовно природи і закріплення їх державою в законодавчому порядку як загальнообов'язковими нормами права, забезпечених державним примусом на випадок їхнього невиконання.

Екологічне право - це система правових норм, якими регулюються суспільні відносини по охороні навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Основу правової охорони навколишнього природного середовища представляють наступні правові документи:

• Конституція;

• закони і кодекси в області охорони природи (норми земельного, водяного, лісового законодавства, законодавства про надра і т.п.)

• Укази і розпорядження Президента з питань екології і природокористування, урядові природоохоронні акти;

• нормативні акти міністерств і відомств;

• нормативні рішення органів місцевого самоврядування.

Конституційні основи охорони навколишнього природного середовища закріплені в Конституції України. Конституція проголошує право громадян на землю й інші природні ресурси, закріплює право кожної людини на сприятливе навколишнє середовище і на відшкодування збитку, заподіяного його здоров'ю. У Конституції України записано: «Кожний має право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище, і на відшкодування заподіяного порушенням цього права збитку. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення» (ст. 50). Конституція також визначає організаційні і контрольні функції вищих і місцевих органів влади по раціональному використанню й охороні природних ресурсів, встановлює обов'язки громадян стосовно природи.

5.1. Закон України « Про охорону навколишнього природного середовища»

Охорона навколишнього природного середовища - складова раціонального природокористування. Вона здійснюється різними, у тому числі і правовими методами. При цьому в правових формах захищаються переважно усі компоненти природного середовища.

Сучасними головними нормативно-правовими актами, що регулюють основи організації охорони навколишньої природного середовища, є Закони України: «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1991 р., «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р., «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 р., «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 р. Також деякі відносини в сфері використання й охорони навколишнього природного середовища регулюються кодексами, наприклад, Земельний кодекс від 13 березня 1992 р. і ін.

Екологічні права й обов'язки громадян.

Екологічні права й обов'язки громадян України — це система юридично закріплених за громадянами повноважень і зобов'язань в екологічній сфері.

Найповніше екологічні права й обов'язки закріплені в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 9-12). Всі екологічні права громадян захищаються в судовому порядку.

Поряд із правами Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає обов'язок громадян берегти, охороняти і раціонально використовувати природні багатства, не порушувати екологічних прав інших суб'єктів, компенсувати нанесений ними збиток і т.д. Важливим є розділ про екологічну експертизу, обов'язковість якої закріплена законодавчо.

Права й обов'язки природокористувачів.

Право природокористування - процес раціонального використання людиною природних ресурсів для задоволення різних потреб і інтересів.

Найважливішими принципами природокористування є його цільовий характер, плановість, ліцензування. При цьому розрізняються такі групи природокористування як право загального і спеціального використання землі, вод, лісів, надр, тваринного світу й ін. природних ресурсів.

У відповідність із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», суб'єктами права загального користування природними ресурсами можуть бути всі громадяни для задоволення різних потреб і інтересів. Воно здійснюється громадянами безкоштовно і безліцензійно. Право загального природокористування закріплено й у Конституції України: «Кожен громадянин має право користатися природними об'єктами права власності народу у відповідність із законом» (ст. 13)

Спеціальне природокористування, на відміну від загального, - це використання конкретних природних ресурсів, здійснюваного громадянами, підприємствами й організаціями у випадках, коли відповідна, визначена в законодавстві, частина природних ресурсів передається їм для використання. Звичайно, така передача є платною і визначеною у часі. Передача природних ресурсів відбувається на основі спеціальних дозволів державних актів на право постійного використання, наприклад, землею, договорів оренди землі, ліцензій і т.п. Цілі спеціального використання завжди обумовлюються. Крім того, Закон покладає на суб'єктів спеціального природокористування спеціальні зобов'язання, такі як плата за спеціальне природокористування і плата за вироблене ними забруднення навколишнього середовища.

Контроль у сфері природокористування й охорони навколишнього середовища здійснюється через перевірку, нагляд, обстеження, інвентаризацію й експертизи. Він може здійснюватися як уповноваженими державними органами, так і суспільними формуваннями. Державний контроль покладається на Ради народних депутатів, державні адміністрації, Міністерство охорони навколишнього природного середовища і його органи на місцях.

Суспільний контроль здійснюється суспільними інспекторами по охороні навколишнього природного середовища, порядок діяльності яких визначений положенням, затвердженим Міністерством охорони навколишньої природного середовища.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» регулює відносини охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини і спрямований на утворення сприятливих умов економічного і соціального розвитку України в сфері здійснення екологічної політики.

Еколого-правовий механізм, закріплений законом «Про охорону навколишнього природного середовища»

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає еколого-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища, як сукупність організаційно-управлінських, економічних, адміністративно-правових методів, за допомогою яких практично реалізуються основні принципи даного Закону (ст. 3).

До організаційно-управлінських методів Закону(ст. 16) відносить визначення основних напрямків охорони навколишнього природного середовища шляхом спостереження за його станом у цілому чи окремих природних ресурсах, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування й іншої виконавчо-розпорядницької діяльності.

Дані методи реалізуються органами державного керування в області охорони навколишнього середовища в процесі здійснення своїх повноважень. До цих органів належить Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим і розпорядницькі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього середовища і використанню природних ресурсів, інші державні органи відповідно до законодавства України.

Протиріччя, що виникло між економічним ростом і супутньої даному процесу деградацією навколишнього середовища дотепер намагалися вирішити, в основному, шляхом застосування адміністративно – правових методів: заборон, обмежень, карних покарань. Позитивних результатів це не принесло. Закон України «Про охорону навколишнього середовища» (розділ X) згладжує це протиріччя шляхом включення в механізм регулювання екологічних відносин основного принципу економічного стимулювання: охорона навколишнього природного середовища тільки тоді буде надійною, коли стане складовою частиною самого господарського механізму, коли буде економічно вигідна самому суб'єкту, що хазяює.

Для досягнення такого положення в сфері охорони навколишнього природного середовища законодавчо передбачається ведення обліку і соціально – економічної оцінки природних ресурсів, планування і фінансування заходів і програм по охороні навколишньої природного середовища. Здійснюється надання суб'єктам, що хазяюють, права експлуатації природних об'єктів на підставі ліцензій, установлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидань забруднюючих речовин, розміщення відходів на платній основі і т.д. Сукупність перерахованих мір складає економічний механізм охорони навколишнього середовища.