4.3. Розвиток системи моніторингу навколишнього середовища в Україні
Екологічний моніторинг навколишнього середовища здійснюється по довгостроковій Державній програмі, що визначає загальні, згідно з цілями, завданням, територіям і об'єктам, термінам (періодичності) і засобам виконання дії відомчих органів виконавчої влади, підприємств, організацій і установ незалежно від форм власності. Дані про функціонування Державної системи моніторингу навколишнього середовища і її загальна схема (мал. 4.2), що діє в даний час в Україні, приведена на сайті Мінприроди (див. додаток 4).
Мал. 4.2. Загальна схема Державної системи моніторингу НПС
Створення і функціонування Державної системи екологічного моніторингу навколишнього середовища має сприяти проведенню державної екологічної політики і покликано вирішувати наступні задачі:
екологічно раціональне використання природного і соціально-економічного потенціалу держави, збереження сприятливого середовища життєдіяльності суспільства;
соціально-екологічне й економічно раціональне рішення проблем, що виникають у результаті забруднення навколишнього середовища, небезпечних природних явищ, техногенних аварій і катастроф;
розвиток міжнародного співробітництва по збереженню біологічного різноманіття природи, охороні озонового шару атмосфери, запобіганню антропогенної зміни клімату, захисту лісів і лісовідновлення, трансграничному забрудненню навколишнього середовища, поновленню природного стану Дніпра, Дунаю, Чорного й Азовського морів.
Функціонування Державної системи екомоніторингу навколишнього середовища повинне керуватися наступними засадами:
об'єктивність і вірогідність первинної, аналітичної і прогнозованої інформації, погодженість нормативного, організаційного і методичного забезпечення екологічного моніторингу навколишнього середовища, підвищення рівня адекватності дійсному екологічному стану навколишнього середовища його інформаційної моделі, формованої на основі даних систематичних спостережень, проведених відповідними службами міністерств і відомств України, інших центральних органів виконавчої влади;
систематичність спостережень за станом навколишньої природного середовища і техногенних об'єктів, що впливають на неї;
підвищення оперативності одержання і вірогідності первинних даних за рахунок використання розроблених методик, сучасних контрольно-вимірювальних приладів і засобів комп'ютеризації процесів збору, нагромадження й обробки екоінформації на всіх рівнях державного керування і місцевого самоврядування;
своєчасність одержання й обробки даних спостережень на відомчих і узагальнюючим (локальному, регіональному і державному) рівнях;
комплексність використання екоінформації, що надходить у систему від відомчих служб екомоніторингу й інших постачальників;
сумісність технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових частин підвищення рівня і якості інформаційного обслуговування споживачів екоінформації на всіх рівнях функціонування системи на основі мережевого доступу до розподілених відомчих і інтегрованих банків даних, комплексної обробки і використання інформації для прийняття відповідних рішень;
оперативність доведення екоінформації до органів виконавчої влади інших зацікавлених органів, підприємств, організацій і установ;
доступність екологічної інформації населенню України і світовому співтовариству.