8.4. Прийняття Концепції переходу до сталого розвитку на державному рівні.

У документах конференції «Ріо - 92» було запропоновано країнам – учасницям конференції розробити свої державні програми сталого розвитку. Усі країни були розділені на три групи, що викликано різним рівнем життя, стартовими позиціями в економіці, соціальній сфері.

1. Розвиті.

2. З перехідною економікою. Вважається, що країни з перехідною економікою здатні самостійно вирішувати свої внутрішні проблеми.

3. Що розвиваються. Країни, що розвиваються, мають потребу в наданні фінансової, технічної, гуманітарної допомоги.

Ідеї Концепцій стійкого розвитку стали важливою складовою національної політики і безпеки багатьох країн світу, насамперед розвитих, де вже створені і діють державні структури, що організовують і координують діяльність у цьому напрямку.

Для кожної країни прийняття Концепції переходу до сталого розвитку — справа дуже важлива і відповідальна, оскільки мова йде про людське життя, стратегію розвитку суспільства, держави, а в остаточному підсумку — світу на тривалу перспективу. Багато держав здійснили створення своїх програм сталого розвитку, відповідно з наміченими цілями і загальними для всіх країн установками. Такими є принципи охорони навколишнього середовища:

• принцип попереджувальних дій;

• принцип: забруднюючий платить;

• принцип кооперації держави і суспільства.

• Визначені також загальні цілі сталого розвитку:

• захист клімату й озонового шару;

• збереження екологічного балансу;

• скорочення впливу на ресурси;

• гарантування здоров'я людей;

• пропаганда екологічної етики.

Розглянемо програми деяких держав.

Стала Америка. У США був створений керівний орган при президенті - Рада по сталому розвитку, що координує діяльність у напрямку сталого розвитку. Рада сформулювала кілька мет, які можна розглядати як перспективу розвитку Америки.

1. Здоров'я і чисте навколишнє середовище.

2. Економічне процвітання – здорова економіка, забезпечення високого рівня життя.

3. Соціальна справедливість – забезпечення торжества законності і можливості для всіх американців домогтися економічного, соціального й екологічного благополуччя.

4. Збереження природи.

5. Раціональне господарювання, поширення етики раціонального господарювання, етики відповідальності всіх суб'єктів господарювання за наслідки їхньої діяльності.

6. Стійке соціальне середовище з постійним підвищенням рівня життя; безупинна освіта, транспорт і охорона здоров'я доступні, проживання безпечне.

7. Цивільне утягування – утягування суспільства у вироблення рішень по навколишньому середовищу, ресурсам, економіці.

8. Населення: стабілізація чисельності.

9. Міжнародна відповідальність: досягнення лідерства держави в глобальному процесі сталого розвитку.

10. Освіта: забезпечити всім американцям рівний доступ до освіти і можливість безупинного навчання.

Основні протиріччя американської концепції, на погляд міжнародних аналітиків, полягають у тому, що США служать постачальником 1/3 усіх промислових забруднень. Країна, населення якої складає 5% населення Землі, споживає 25% усіх її ресурсів (типовий представник розвитих країн - «золотого мільярда»). Отже, для США, з цього погляду, некоректно позиціонувати себе як лідера в проведенні глобальної політики, розробці і прийнятті і проведенні рішень, що сприяють сталому розвитку.

Небагато цифр: споживання енергії одним жителем США еквівалентно споживанню енергії 3 японцями, 13 китайцями, 280 непальцями, 531 ефіопом. У той же час у США на людину затрачається в рік щорічно 20 доларів на боротьбу з переїданням, тоді як 1,3 млрд. людина у світі живуть на 1 долар у день і менш.

Одним з позитивних моментів є позиція відповідальності виробника за товари і послуги протягом їхнього життєвого циклу.

Програма сталого розвитку Китаю. Китайська програма сталого розвитку названа «Китайська програма 21 століття – біла книга про населення, навколишнє середовище і розвиток Китаю в 21 столітті».

Вибір стратегії Китаю – розвиток «як звичайно», інтенсивний економічний ріст (8-9% у рік), але з урахуванням охорони навколишнього середовища. Підтримкою щодо швидкого економічного росту можна викорінити бідність, підвищити рівень життя і досягти тривалого миру і стабільності. Але шлях, по якому в даний час розвивається Китай, є повторенням шляху розвитку США – колосальне споживання ресурсів, загострення проблеми промислових відходів (0,7 млрд. т, плюс 100 млн. т побутових відходів). Однак нарощуючи національну міць, засновану на економіці, науці і технічних можливостях, країна може створити умови для соціального розвитку і культури, поліпшення навколишнього середовища, створення умов для сталого розвитку.

Передбачається розвиток планування родини, доведення приросту населення до 1, 25% чи нижче.

У китайській програмі серйозна увага приділяється контролю за забрудненнями, збереженню біорізноманіття.

Сталий розвиток України. У 1997 році була створена Національна комісія сталого розвитку України при Кабінеті міністрів України під головуванням першого віце-прем'єра. На сприяння сталому розвитку в Україні орієнтована «Програма розвитку ООН» (ПРООН в Україні).

Ціль переходу України до сталого екологічно безпечному розвитку:

Забезпечити високу якість життя нинішнього і майбутнього поколінь українського народу на основі збалансованого рішення проблем соціально – економічного розвитку, збереження екологічно сприятливого навколишнього середовища, раціонального використання і відновлення природно – ресурсного потенціалу країни.

Принципи переходу України до сталого розвитку:

Україна – незалежна держава, що розвивається в напрямку становлення українського суспільства як української нації, що бере участь у світовому процесі.

Майбутнє України як цивілізованої, високорозвиненої, багатої держави – у відкритості, але з обов'язковим застосуванням методів і механізмів захисту свого економічного суверенітету і цінностей національної культури.

Розробка стратегії довгострокових програм соціально – економічного розвитку країни повинна базуватися на таких принципах:

• пріоритет національних інтересів, національної культури і національної ідентичності українського народу в русі світового співтовариства;

• природні ресурси України належать усьому народу і складають матеріальну основу його існування; природні ресурси повинні використовуватися з урахуванням потреб нинішнього і майбутнього поколінь;

• діяльність держави і людини повинна підкорятися законам природи й обмеженням, що накладаються цими законами;

• будь-яка господарська діяльність повинна оцінюватися з погляду заподіяного збитку природному середовищу і природним ресурсам.

Завдання переходу України до сталого розвитку в структурній перебудові економіки, що містить у собі:

• зміну структури національної економіки відповідно природно – ресурсного потенціалу території;

• підтримку вітчизняного товаровиробника;

• мінімізацію екологічних витрат і зниження сумарних витрат ресурсів і енергії на одиницю ВНП;

• уведення системи економічних регуляторів природокористування примусово – обмежувального і компенсаційно-обмежувального характеру;

• включення в ціну товарів виробництва вартості екологічних витрат;

• упровадження наукомістких і високотехнологічних виробництв;

• формування ринку екологічних технологій, послуг, як основи для екологічно орієнтованого бізнесу;

• зміна структури українського експорту в напрямку збільшення в ньому частки конкурентноздатних наукомістких товарів з найменшими ресурсними витратами;

• у соціальній сфері;

• збереження здоров'я людини, підвищення якості життя;

• подолання бідності;

• рішення проблеми економічної і соціальної нерівності;

• поліпшення морально– психологічного стану суспільства;

• наука, освіта, культура.

Освіта – головна умова формування інтелектуального потенціалу української нації і духовності громадян. Це означає, що освіта – один з головних пріоритетів державної політики в Україні. Його розвиток ґрунтується на:

• загальності; формуванні нового світогляду, що базується на розвитку екологічного мислення, необхідності формування гармонічних відносин із природою;

• твердженні в суспільстві принципів демократії, гуманізму, здатності до самовдосконалення;

• україномовному середовищу у всіх освітніх сферах, у суспільстві;

• забезпеченні якісної підготовки фахівців на основі сучасних досягнень науки і технологій.