13.2. Фактори сталого екологічно безпечного розвитку

Доцільне виділення чотирьох груп факторів сталого екологічно безпечного розвитку:

• екологічні;

• економічні;

• соціальні;

• політичні.

Екологічні фактори. Екологічні фактори диктують економічні обмеження. Вони усе більш лімітують екстенсивний економічний ріст.

Екологічні фактори підрозділяються на три основні групи: абіотичні, біотичні, антропогенні.

До абіотичних факторів відносяться:

• кліматичні (світло, тепло, тиск, волога, рух повітря);

• едафогенні (едафос - ґрунт);

• топографічні (рельєф, висота над рівнем моря);

• хімічні (газовий склад повітря, хімічний склад водяних ресурсів, ґрунту і т.д.).

Біотичні фактори містять у собі форми впливу одних живих організмів на інші. Навколишній органічний світ – складова частина середовища мешкання кожного живого організму.

Антропогенні фактори – фактори впливу людського суспільства на процеси, що протікають у біосфері. Антропогенні фактори призводять до зміни природи як середовища існування тих чи інших видів, або ж безпосередньо впливають на їхнє життя. При цьому деградує природний фундамент економіки:

• відбувається деградація земельних ресурсів;

• збільшується число відходів, у т.ч. і токсичних;

• існує висока імовірність техногенних аварій і екологічних катастроф.

Економічні фактори. Економічні фактори розглядаються як будь-який вплив, зв'язаний з відносинами між людьми, а так само між людьми і створеними ними матеріальними цінностями. До економічних факторів відносяться:

• міжнародна кооперація в рамках стратегії сталого розвитку і пов'язана з цим місцева економічна політика – розвиток промисловості в регіоні, система інвестицій, система оподатковування, кредитування;

• формування напрямків фінансових потоків;

• фінансування створення екологічних технологій, міжнародне співробітництво в цій області;

• облік екологічних факторів.

Соціальні фактори. Соціальні фактори – фактори суспільних відносин між людьми. Сюди можна включити рівень життя населення, рівень освіти, кваліфікації, стан охорони здоров'я, потреби в роботі, житлі, повноцінному харчуванні. Стратегія сталого розвитку передбачає активні дії, спрямовані на:

• усунення соціальної й економічної нерівності,

• наукове прогнозування й оптимальне планування демографічних процесів;

• підтримка здоров'я населення,

• підвищення освіченості і інформованості суспільства,

• розвиток інфраструктури населених місць.

Політичні фактори. До політичних факторів відносяться:

• міжнародне співробітництво і міжнародні правові механізми, облік питань екології і розвитку в плануванні і керуванні в рамках стратегії сталого розвитку;

• національна політика, фактори зовнішньої політики (входження в міжнародні союзи, акти, договори);

• фактори внутрішньої політики (законодавча система, стратегія розвитку регіонів, планування рішення соціально – економічних питань).

Рішенням конференції Ріо – 92 передбачається, що кожна країна – учасниця розробляє власну концепцію і стратегію екологічно безпечного розвитку. Можна констатувати, що ці ідеї стали в даний час найважливішою складовою національної політики і безпеки, насамперед розвитих країн. 28 країн уже видали свої концепції в окремому виданні («Порядок денний на 21 століття»), що було випущено в Німеччині в 1996 році. Серед цих країн: США, Японія, Німеччина, Китай, Росія, Франція.

У суспільстві сталого розвитку на рівні традицій, юридичного права і т.д. повинна підтримуватися рівновага між живими організмами і процесами, що відбуваються в природі: круговорот води, ріст рослин і т.д. Єдність етносу і природного середовища це фундаментальна особливість біосфери. Порушення цієї єдності завжди обертається великими втратами як для етносу, так і для біосфери. Пошук збалансованих відносин між людиною і природою ще в першій третині 20-го століття привів до такого поняття, як ноосфера. У працях Вернадського ідея гармонійної взаємодії людини і природи, думка про підпорядкованість науково – технічної діяльності рішенню загальнолюдських проблем і задач втілилася в цілісну теорію про ноосферу, що є гуманістичною альтернативою технократичному мисленню.