Тема 8. Стратегія сталого розвитку

8.1. Принципи сталого екологічно безпечного розвитку

На конференції ООН РІО-92 були розроблені принципи і рекомендації щодо збалансованого рішення соціально-економічних задач і збереження природного середовища і природно-ресурсного потенціалу в період переходу до стійкого розвитку. Уведено нове для нас поняття якості життя, що має як матеріальні, так і нематеріальні виміри. Основні стратегічні дії, спрямовані на здійснення цілей, поставлених стратегією стійкого розвитку, узагальнені і проголошені «Римським клубом» - авторитетною міжнародною громадською організацією.

1. Забезпечення нормального психічного розвитку і збереження здоров'я людини – пріоритетне завдання кожної держави.

Основною турботою суспільства проголошене забезпечення нормального психічного розвитку і збереження здоров'я людини, що зв'язано з прогресуючим погіршенням якості природного середовища, її вплив на загальний стан здоров'я населення планети.

Фактори, що формують здоров'я сучасної людини (поле здоров'я), розподіляються так:

• спосіб життя - 53%,

• екологія - 21%,

• біологія - (спадковість) - 16%,

• система охорони здоров'я — 10%.

В Україні несприятливий екологічний стан навколишнього середовища обумовлює ріст екологічної складової здоров'я до 60—70%.

2. Визначення розумної і достатньої границі задоволення матеріальних запитів людини.

Для сталого розвитку важливе визнання розумного (достатнього) межі задоволення власних потреб, тобто обмеження споживчих інстинктів. Це вимагає іншої філософії життя і швидкого поширення її серед усіх шарів суспільства.

3. Середньостатистична родина має двох дітей.

Демографічна проблема є однієї з найбільш важких. Особливо це стосується країн Африки, Азії, Індії, де щорічно збільшується кількість людей, що не мають шансів на гідне життя.

4. Прийняття концепції екорозвитку.

Подальший необмежений розвиток в умовах обмежених ресурсів Землі неможливо. На зміну ідеї економічного росту повинна прийти ідея збалансованого розвитку. В ідеалі,

Екорозвиток – розвиток, що не впливає деструктивно на біосферу, не гнітить процеси, що підтримують стан навколишнього середовища оптимальним для існуючих у даний час живих організмів

5. Охорона основних екосистем Землі.

Цей напрямок містить у собі:

• охорону атмосфери (захист озонового шару, стабілізація кліматичних зрушень, стабілізація викидів в атмосферу);

• охорона водяного басейну (розробка національних стратегій комплексного керування водяними ресурсами, прибережними зонами і стічними водами, охорона прісноводних і морських екосистем);

• охорона лісів;

• протидія спустошуванню планети (нагадаємо, що щохвилини площа пустель збільшується на 44 га);

• охорона біологічної розмаїтості;

• охорона гірських територій.

• Розвиток знань про керування природними ресурсами:

• керування земельними ресурсами;

• керування промисловими і побутовими відходами;

• керування токсичними хімічними і радіоактивними матеріалами і відходами.

7. Прийняття концепції відкритої економічної системи.

Найважливішим завданням нової економічної системи є відмовлення від незбалансованих систем виробництва у світовому просторі.

8. Справедлива торгівля.

Принцип справедливої торгівлі вимагає при розрахунку вартості продукту включення вартості екологічного компонента. Низька ціна на нафту гальмує розвиток екологічно чистих джерел енергії. Вартість кожного продукту повинна мати квоту чистої продукції і споживчу вартість продукту (виробу).

Виключення товарів і технологій, що є екологічно неадаптованими.

9. Здійснення оподатковування економічно розвитих країн на користь країн, що розвиваються.

Діюча світова економічна система набудована на максимальну вигоду, отриману за будь-яку ціну, будучи механізмом збагачення багатих і зубожіння бідних. Критерію вигоди в екологічну епоху повинні протистояти поняття партнерства, паритетності і справедливості. Одиниця результатів у цій системі повинна забезпечуватися мінімумом ресурсів.

Конференція Ріо-92 запропонувала фінансовий механізм підтримки нового соціально-економічного порядку на етапі його становлення шляхом виділення 0,7% валового національного доходу промислово розвитими країнами в допомогу країнам — експортерам сировини.

10. Формування національних програм сталого розвитку.

11. Розширення прав і активності громадян.

12. Формування міжнародних екологічних структур.

Можна розглядати сталий розвиток як тривалий еволюційний процес реорганізації економіки, зміни політичних пріоритетів, пріоритетів у суспільній свідомості в ході якого може бути досягнуть оптимум у забезпеченні достатнього рівня життя при стабілізації біосферних процесів.