7.3. Вироблення стратегії сталого розвитку

У 1987 р. був опублікований звіт МКНСР за назвою «Наше загальне майбутнє» (російський переклад 1989 р.). Цей документ різко загострив питання про необхідність пошуку нової моделі цивілізації. Комісія заявила, що економіка повинна задовольняти нестатку людей, але її ріст повинний вписуватися в межі екологічних можливостей планети.

З часу опублікування і схвалення Генеральною Асамблеєю ООН доповіді Комісії Брунтланд у міжнародний побут увійшло поняття «sustainable development», що зазвичай переводиться на російську мову як сталий розвиток, близьке до поняття екорозвитку. Однак більш точний переклад буде звучати як підтримуючий розвиток, тобто розвиток на екологічно припустимому рівні, без кількісного росту споживання природних ресурсів.

Сталий розвиток - розвиток, що забезпечує потреби нинішнього покоління без необоротних змін і погроз для існування майбутніх поколінь. При переході суспільства до сталого розвитку необхідне усвідомлення законів природи і визнання обмеженості її ресурсів.

У цьому визначенні відбивається екстенсивність нинішнього етапу розвитку людства і наявність ресурсних обмежень. Ресурсні обмеження носять комплексний характер. Вони зв'язані не тільки з обмеженістю власне мінеральної сировини, але і з масштабами впливу величезних обсягів відходів виробництва і споживання.

Усвідомлення цього факту призвело до введення поняття господарської ємності біосфери - гранично припустимого антропогенного впливу на біосферу, перевищення якого переводить її в обурений стан і згодом повинне викликати в ній необоротні деградаційні процеси. З використанням цього поняття було запропоновано екологічно більш коректне визначення сталого розвитку:

Сталий розвиток - це такий розвиток, при якому вплив на навколишнє середовище залишаються в межах господарської ємності біосфери, так що не руйнується природна основа для відтворення життя людини.

1992 р. У Ріо–де-Жанейро відбулася конференція ООН по навколишньому середовищу і розвитку – КНСР – 92. У ній взяли участь глави держав, члени урядів і експерти з 179 держав, представники багатьох неурядових організацій і ділових кіл.

У новій історичній ситуації стало очевидним, що зросла демократичність світу, відкритість границь і інформованість мас знаходяться в гострому протиріччі з економічною нерівністю людей і країн, їх участю у використанні ресурсів планети.

Як центральні ідеї КНСР – 92 було висунуто:

1. Необхідність переходу світового співтовариства на рейки екологічно орієнтованого і сталого довгострокового розвитку;

2. Неминучість компромісів і жертв, особливо з боку розвитих країн, на шляху до більш справедливого світу і сталого розвитку.

3. Неможливість руху країн, що розвиваються, по шляху, яким прийшли до свого благополуччя розвиті країни.

КНСР – 92 прийняла кілька важливих документів. Серед них:

1. Декларація Ріо по навколишньому середовищу і розвитку;

2. Заява про принципи глобального консенсусу по керуванню, збереженню і стійкому розвитку усіх видів лісів;

3. Порядок денний на 21 століття – документ, орієнтований на підготовку світового співтовариства до рішення еколого–економічних і соціально-економічних проблем близького майбутнього.

«Порядок денний на 21 століття» відбиває глобальне розуміння і прийняття на найвищому рівні політичних зобов'язань у відношенні співробітництва з питань якості навколишнього середовища.

«Урядам ... варто прийняти національну стратегію стійкого розвитку на основі рішень , прийнятих на Конференції, включаючи Порядок денний на 21 століття...». До числа її цілей повинне відноситися забезпечення соціально надійного економічного розвитку, при якому здійснюються заходи щодо охорони ресурсів і навколишнього середовища в інтересах майбутніх поколінь.

У рамках конференції були підготовлені Рамкова конвенція про зміну клімату і Конвенція про біологічну розмаїтість.

Усі документи КНСР 92 є тією основою, на базі якої виробляються стратегії сталого розвитку країн і окремих регіонів.

У документах КНСР-92 записано, що світове співтовариство повинне наблизиться до введення системи цін на усі види ресурсів з повним обліком збитку, що наноситься навколишньому середовищу і майбутнім поколінням, а також до застосування квот на забруднення середовища.

Перехід до квотування означає, що багатьом країнам у майбутньому прийдеться купувати квоти, зокрема на емісію СО₂ чи вихлопи автомобільних двигунів. При цьому країни з високим питомим споживанням ресурсів виявляться в невигідному положенні.

Одним з основних фундаментальних вимог нової моделі розвитку цивілізації є відмовлення світового співтовариства від економічного стереотипу, що розглядає необмежений ріст як прогрес.

1997 р.

На дев'ятнадцятій спеціальній сесії Генеральної асамблеї ООН «Ріо 92+5» прийнята Програма дій по подальшому здійсненню «Порядку денного на 21 століття». У ній підтверджується прихильність принципам, цілям і задачам сталого розвитку. Тут же встало питання про альтернативну модель розвитку суспільства, що на відміну від діючої моделі приймає екологічний імператив і не базується тільки лише на ідеології економічного росту.