- •Державний вищий навчальний заклад донецький національний технічний університет
- •Конспект лекцій
- •Державний вищий навчальний заклад
- •Донецький національний технічний університет
- •Факультет екології та хімічної технології
- •Кафедра природоохоронної діяльності
- •Конспект лекцій
- •Вступ до фаху
- •1.2 Глобальні екологічні проблеми сучасності
- •1.3. Процеси екологізації сучасного суспільства .
- •Тема 2. Біосфера. Її властивості. Межі біосфери.
- •2.1 Межі біосфери
- •Тема 3. Поняття про природні ресурси. Загальні відомості і класифікація
- •3.1. Поняття про природні ресурси
- •3.2. Ефективне використання природних ресурсів
- •Тема 4. Моніторинг навколишнього середовища
- •4.1 Поняття екологічного моніторингу
- •4.2. Види моніторингу
- •4.3. Розвиток системи моніторингу навколишнього середовища в Україні
- •Тема 5. Правові основи екології
- •5.1. Закон України « Про охорону навколишнього природного середовища»
- •5.2 Екологічна стандартизація і нормування
- •5.2. Закон України « Про природно-заповідний фонд» і «Про тваринний світ».
- •5.3. Правова охорона атмосферного повітря
- •5.4. Правова охорона водних ресурсів
- •5.5. Використання й охорона надр.
- •5.6. Міжнародне співробітництво
- •Тема 6. Заповідна справа України
- •6.1. Історія заповідної справи в Україні.
- •6.2. Організаційно-правові основи заповідної справи в Україні.
- •6.3. Охорона територій і об'єктів пзф.
- •6.4. Відповідальність за порушення законодавства України про пзф
- •6.5. «Червоні книги» і їхнє значення в справі збереження біологічної розмаїтості
- •6.6. Стан і перспективи розвитку заповідної справи в Донецькій області
- •Тема 7. Екологічна безпека
- •7.1. Екологічна безпека. Поняття екологічної небезпеки і причини її виникнення
- •7.2. Етапи формування державних структур екологічної безпеки у світі
- •7.3. Вироблення стратегії сталого розвитку
- •Тема 8. Стратегія сталого розвитку
- •8.1. Принципи сталого екологічно безпечного розвитку
- •13.2. Фактори сталого екологічно безпечного розвитку
- •8.3 Загальні положення теорії про ноосферу в.І. Вернадського
- •8.4. Прийняття Концепції переходу до сталого розвитку на державному рівні.
- •8.5. Україна на шляху до сталого розвитку
- •Література
7.2. Етапи формування державних структур екологічної безпеки у світі
1968 р.
З ініціативи одного з комерційних директорів компанії «Фіат» А.Піччеї групою учених і суспільних діячів був створений Римський клуб – невелика, але авторитетна міжнародна неурядова організація, що висунула тезу: «мислити глобально, діяти локально». Члени Римського клубу поставили своєю метою побудувати прогнози близького майбутнього і представити світовому співтовариству доводи про необхідність мір для запобігання глобальної екологічної кризи.
Першою державою, що побудувала державні структури екологічної безпеки, є Швеція. Тут у 1969 році була створена Шведська національна рада по охороні навколишнього середовища.
1970 рік.
У США була організована Рада по контролю за якістю навколишнього середовища й агентство по охороні навколишнього середовища. У Великобританії створюється Королівська комісія з боротьби з забрудненням і Міністерство по навколишньому середовищу. У Канаді – Канадське міністерство по навколишньому середовищу.
1971 р.
У Японії створюється Агентство по навколишньому середовищу. В Франції – Міністерство по навколишньому середовищу й охороні природи.
Визнання екологічної проблеми як глобальної небезпеки відбулося вперше на Семінарі з проблем розвитку й охорони навколишнього середовища в червні 1971 р. у Фуні, Швейцарія.
Основні висновки семінару:
Сформульовано зв'язок між збереженням навколишнього середовища і розвитком;
Відкинуто посилку про несумісність цих аспектів;
Екологічні проблеми актуальні для країн, що розвиваються.
Семінар відкрив шлях для проведення Всесвітньої конференції ООН по навколишньому середовищу в Стокгольмі в 1972 р.
Конференція була реакцією світового співтовариства на прояви екологічної кризи, екологічну небезпеку локального, регіонального і глобального масштабу, спробою зниження цієї небезпеки.
Результат конференції створення «Плану дій», що включає три розділи:
Оцінка, контроль навколишнього середовища (оцінка даних, огляди, наукові дослідження, моніторинг, обмін інформацією). Досягнуто домовленість про визначення поняття "моніторинг". Вирішено було під моніторингом навколишнього середовища розуміти комплексну систему спостережень, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. Термін з'явилося як доповнення до терміну "контроль стану навколишнього середовища".
Керування НС (комплексне планування й охорона НС для майбутніх поколінь).
Допоміжні заходи (утворення, підготовка кадрів, інформування громадськості, організаційні міри, фінансування й інша допомога країнам, що розвиваються,).
Ці види діяльності склали програму ООН по НС – ЮНЕП. Найбільш важливим результатом Стокгольмської конференції стало:
Створення національних природоохоронних інфраструктур у виді міністерств, відомств із відповідними територіальними службами практично у всіх країнах світу;
Створення систем спостереження за якістю і зміною НС, впливом на екосистеми і людини;
Стали фінансуватися заходи щодо зниження локальної екологічної небезпеки;
Стало розроблятися природоохоронне законодавство.
На конференції вперше було сформульоване поняття екорозвитку – екологічно орієнтованого соціально – економічного розвитку, при якому ріст добробуту людей не супроводжується погіршенням середовища мешкання і деградацією природних систем. Зараз ясно, що практична реалізація ідеї екорозвитку - головна задача сучасності після усунення погрози ядерної війни.
У 1972 році була опублікована перша доповідь «Римського клубу» - «Межі росту», групи авторів під керівництвом Д. Медоуза.
1983 р.
З ініціативи Генерального Секретаря ООН була створена Міжнародна Комісія з НС і розвитку – МКНСР. Її очолила прем'єр – міністр Норвегії Г.Х. Брунтланд.