5.2. Закон України « Про природно-заповідний фонд» і «Про тваринний світ».

Природно-заповідний фонд - це ділянки суші і водного простору, природні комплекси й об'єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну й іншу цінність, а тому виділені з метою збереження природного середовища, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримки загального екологічного балансу й екологічної безпеки України.

До природно-заповідного фонду відносять: природні об'єкти (заповідники, національні парки і т.п.) і штучні об'єкти (ботанічні сади, зоологічні парки і т.п.). Природні заповідники, заповідні зони біосферних заповідників, національні парки є власністю народу України. Інші об'єкти природно-заповідного фонду можуть перебувати й в інших формах власності на визначених умовах.

За порушення законодавства України про природно-заповідний фонд винну особу має право притягнути до дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності.

Закон України «Про природно-заповідний фонд» регулює економічні, соціальні, правові й екологічні відносини природно-заповідного фонду в Україні.

Закон України «Про тваринний світ» регулює відносини в області охорони природи використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у неволі чи напіввільних умовах, на суші, у воді, ґрунті, повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України чи відносяться до природних багатств її континентального шельфу і морської економічної зони.

Суб'єктом права загальнодержавної власності на тваринний світ є держава в особі Верховної Ради України. Окремі об'єкти тваринного світу можуть знаходитися в колективній і приватній власності.

Громадяни України зобов'язані охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин; сприяти відтворенню об'єктів тваринного світу; використовувати об'єкти тваринного світу згідно з вимогами.

За порушення законодавства можлива дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова і кримінальна відповідальність.

Більш докладно інформація з заповідних територій і охорони тваринного і рослинного світу розглянута в главі 11.

5.3. Правова охорона атмосферного повітря

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення, усунення шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Державні стандарти в цій сфері є обов'язковими і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони атмосферного повітря, методи контролю над його станом, вимоги для запобігання шкідливого впливу на атмосферне повітря і т.п. Установлюються нормативи: екологічної безпеки атмосферного повітря; обмежено припустимих викидів забруднюючих речовин і шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів стаціонарними джерелами; обмежені нормативи утворення забруднюючих речовин, що виводяться в атмосферне повітря; використання атмосферного повітря - як сировини; концентрації забруднюючих речовин у відпрацьованих газах.

Держава покладає на підприємства, установи й організації відповідні обов'язки. Так, вони зобов'язані використовувати заходи по зменшенню обсягів шкідливих викидів, підтримувати в належному стані спорудження, устаткування й апаратуру для очищення викидів.

Економічний механізм забезпечення охорони атмосферного повітря складається в обмеженні, економічному стимулюванні охорони атмосферного повітря. Контроль у цій сфері може бути державним, виробничим і суспільним.

Правопорушеннями в області охорони атмосферного повітря є: порушення нормативів припустимих викидів забруднюючих речовин; перевищення нормативів рівнів шкідливого впливу, що допускаються, фізичних і біологічних факторів; використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення без дозволу спеціально уповноважених державних органів і т.д.