6. Матеріали черв'яків і коліс

Через високі швидкості ковзання та несприятливі умови мащення матеріали черв'ячної пари повинні мати антифрикційні властивості, зносостійкість і знижену схильність до заїдання.

Тому черв'яки виготовляють як одне ціле з валом із вуглецевих або легованих сталей із подальшим шліфуванням, поліруванням або хромуванням, а також із цементованих і азотованих сталей.

Черв'ячні колеса виготовляють, як правило, складеними: вінець – із бронзи, латуні або чавуну; центр – із сталі або чавуну. При швидкості ковзання V_S > 5 м/с і під час тривалої роботи використовують олов'яні бронзи, яким притаманні підвищені антифрикційні властивості, але вони дорогі та дефіцитні. При 2 ≤ V_S ≤ 5 м/с рекомендують безолов'яні бронзи, які мають підвищені механічні характеристики, але знижені протизадирні властивості. Чавуни використовують при V_S < 2 м/с (колесо в цьому разі суцільне).

7. Переваги та недоліки черв'ячних передач

Переваги:

1) плавність руху;

2) безшумність роботи;

3) компактність.

4) можливість отримання великих передаточних чисел в одній парі;

5) підвищена кінематична точність;

6) можливість самогальмування (умова самогальмування γ < φ , де φ – кут тертя).

Недоліки:

1) низький ККД;

2) великі осьові сили F_a ;

3) потреба в дорогому антифрикційному матеріалі;

4) підвищені вимоги до жорсткості черв'яка і підшипників, а також точності монтажу;

5) істотне нагрівання передачі.

ПАСОВІ ПЕРЕДАЧІ

1. Загальні відомості про пасові передачі

Пасові передачі – це передачі гнучкого зв'язку. Вони нале-жать до механічних передач обертального руху і використову-ються в приводах невеликої та середньої потужності (Р ≤ 50 кВт). ККД пасових передач різних типів становить близько 0,90–0,97.

Загальна схема передачі зображена на рис. 10.1.

Рисунок 10.1 – Схема пасової передачі

Основні елементи пасової передачі (рис. 10.1):

1 – ведучий шків;

2 – ведений шків (більший у знижувальних передачах);

3 – приводний пас;

4 – натяжний пристрій для забезпечення початкового натягу паса та створення сили тертя між ним і шківами;

вч – ведуча (робоча) вітка паса;

вн – ведена (холоста) вітка.

Основні параметри передачі (рис. 10.1):

d₁ ,d₂ – діаметри ведучого і веденого шківів;

а – міжосьова відстань;

γ – кут між вітками;

α₁ – кут обхвату ведучого шківа (α₁ = 180º – γ);

α₂ – кут обхвату веденого шківа (α₂ = 180º + γ);

L – довжина паса;

ω₁ , ω₂ – кутові швидкості шківів;

T₁ , T₂ – обертальні моменти на шківах (відповідно рушійний та опору).

Робота передачі грунтується на використанні сил тертя між пасом (крім зубчастого паса) і шківами, зумовлених попереднім натягом.

Передачі поділяють залежно від типу паса. Паси виконують таких типів: плоскі, клинові, поліклинові, круглі (за формою поперечного перерізу), а також зубчасті (рис. 10.2).

Рисунок 10.2 – Типи пасів

2. Переваги та недоліки пасових передач

Переваги:

1) можливість передавання обертального руху на значну відстань (10 м);

2) плавність ходу та безшумність роботи;

3) самозахист від перевантаження;

4) можливість роботи з високими швидкостями (швидкість клинових пасів – 25 – 30 м/с, а вузьких клинових – до 40 м/с);

5) простота конструкції та низька вартість.

Недоліки (порівняно із зубчастими та ланцюговими):

1) значні габарити (у кілька разів більші, ніж у зубчастих однакової потужності);

2) несталість кутової швидкості веденого шківа, тому що робота паса на шківах супроводжується ковзанням, яке залежить від навантаження, що передається;

73

3) підвищені сили на вали та підшипники;

4) потреба захисту паса від потрапляння масла та вологи, а також від високих температур;

5) потреба пристрою для натягування паса;

6) низька довговічність пасів у швидкохідних приводах.