3 Структура і принципи організації підприємства.

Під організацією підприємства слід розуміти: розробку структури підприємства (виробництва), склад підрозділів, їх взаємодію, підпорядкування та функції.

На ефективність діяльності будь якого підприємства впливає його раціональна організація. Вона визначає:

- тривалість виробничого циклу або виконання послуг, замовлень;

- ефективність використання ресурсів;

- якість робіт;

- умови праці;

- ефективність роботи всього підприємства.

Факторами, що визначають організаційну та виробничу структуру підприємства, є:

-галузь діяльності;

-номенклатура та асортимент продукції, послуг;

-обсяги випуску або замовлень;

-технологічні процеси,

-тактичні цілі

Та інші внутрішні та зовнішні фактори.

При розв’язанні питання організації підприємства (виробництва) слід враховувати наступне:

1. На промислових підприємствах використовують такі форми організації виробництва: концентрація, комбінування, спеціалізація, кооперування.

Спеціалізація - це зосередження випуску даного виду продукції в галузях, на підприємствах, в цехах. Вона буває: предметна, детальна, технологічна.

Економічна ефективність спеціалізації полягає в підвищенні якості продукції або послуг та зниженні їх собівартості (за рахунок зростання продуктивності праці, зниження витрат часу на переналагодження обладнання, удосконалення техпроцесу…).

Кооперування - це форма виробничих зв'язків між спеціалізованими підприємствами, що разом виготовляють продукцію. Чим вужче спеціалізація, тим ширше кооперування.

Види кооперування: предметне, детальне, технологічне.

Концентрація - це зосередження виробництва на великих підприємствах.

Економічна ефективність концентрації полягає в зниженні собівартості продукції за рахунок економії умовно постійних витрат.

Комбінування - це об'єднання на підприємстві кількох різних галузей (повна переробка сировини, відходів).

2. Тип виробництва. Тип виробництва — це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, обсяг виробництва, випуск однотипної продукції, характер завантаження робочих місць, кваліфікацію робітників, собівартість продукції. За сукупністю ознак розрізняють такі загальноприйняті типи виробництва:

- одиничне (індивідуальне); - серійне; - масове.

Одиничне виробництво характеризується:

- широкою номенклатурою продукції;

- виготовленням виробів в одиничних примірниках або малими серіями;

- застосуванням універсального устаткування;

- групуванням робочих місць за принципом технологічно однорідних операцій;

- відсутністю закріплення певних операцій за окремими працівниками;

- високою кваліфікацією працівників, яка враховує різноманітний характер виконуваних робіт;

- відсутністю детальної розробки технологічного процесу виготов­лення виробу;

Форма одиничного виробництва поширена на підприємствах, які виготовляють складні вироби і системи спеціального призначення.

Серійне виробництво характеризується:

- виготовленням виробів партіями, які періодично повторюються;

- обмеженою номенклатурою виготовлених виробів;

- застосуванням універсального і спеціалізованого устаткування;

- групуванням робочих місць за технологічним і предметним принципами;

- закріпленням за робочими місцями обмеженої кількості детале- операцій;

- середньою кваліфікацією працівників;

- детальною розробкою технологічних процесів;

Цей тип виробництва поширений на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією.

Залежно від розміру партії розрізняють дрібносерійне, середньосерійне та великосерійне виробництво.

Масове виробництво має такі особливості:

- вироби виготовляються у великих кількостях;

- застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування, пристрої та інструменти;

- робочі місця розміщуються за ходом технологічного процесу обробки виробів (предметний принцип);

- робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції;

- технологічний процес розробляється детально;

- робітники можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію;

Такий тип виробництва властивий в основному виробам широкого вжитку. Цей тип виробництва створює передумови для поглиблення спеціалізації та підвищення продуктивності праці, що веде до збільшення ефективності виробництва.

За ознаками типу виробництва можна характеризувати виробничі підрозділи: від робочого місця до підприємства в цілому. При цьому важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.

Коефіцієнт закріплення операцій — це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць

(для одиничного 20-40,серійного 10 -20, масового 1-5)

Виробнича структура підприємства — це склад, кількісне співвідношення і розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови та взаємозв'язку.

(Наприклад, в промисловості, основним структурним підрозділом підприємства є цех. Цехи поділяються на:основні (заготівельні, обробні, складальні);допоміжні (інструментальні, ремонтні, енергетичні);обслуговуючі (складське і транспортне господарства);)

Виробнича структура ІТ підприємства повинна бути більш гнучкою, швидко реагувати на зміни завдань, проектів, технологій.

Підрозділи і само підприємство створюються за технологічним, предметним та змішаним принципом.

Виробничий процес , його елементи та класифікація.

Виробничий процес — це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природних процесів , потрібних для цілеспрямованого перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію.

Таким чином, основними елементами виробничого процесу є:

• праця людини; - предмети праці - засоби праці .

Тривалість виробничого циклу — це календарний період часу, протягом якого виріб(послуга) проходить усі стадії створення і перетворюється в завершений продукт. Вимірюється у днях, годинах, хвилинах залежно від виду виробу.

Тривалість виробничого циклу визначається за формулою:

Основні принципи раціональної (що забезпечують найменшу тривалість виробничого циклу) організації виробничого процесу:

До них належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, автоматичність та гнучкість.

1.Принцип спеціалізації означає розподіл праці між окремими підрозділами підприємства та робочими місцями в процесі виробництва та їх кооперування.

2.Принцип пропорційності передбачає відносно однакову продуктивність за одиницю часу взаємопов'язаних підрозділів підприємства, робочих місць, узгодженість пропускної спроможності всіх підрозділів.

3.Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих процесів.

4.Принцип прямоточності означає забезпечення найкоротшого шляху проходження всіх стадій

5.Принцип безперервності виробничого процесу означає скорочення часу перерв між суміжними технологічними операціями.

6.Принцип ритмічності означає рівномірний випуск продукції у певні проміжки часу.

8.Та інщі…

Тема 1.2. Виробничі фонди підприємства.

Питання:

1 Основні виробничі фонди: поняття, класифікація

2 Знос та амортизація основних фондів

3 Оборотні виробничі фонди

4 Оборотні засоби підприємства

1 Основні виробничі фонди: поняття, класифікація

Для виробництва будь-якого виду продукції необхідна наявність і взаємодія трьох елементів: засобів праці, предметів праці і живої праці.

В процесі виробництва здійснюється поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні .

Термін "фонди" походить від латині і дослівно означає "основа". Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, оскільки виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва

Основні виробничі фонди — це засоби праці, які беруть участь у багатьох виробничих циклах, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Оцінка, класифікація і структура основних фондів

Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове ви­раження їхньої вартості. Існує де­кілька видів оцінки основних фондів:

Первісна вартість — це фактична вартість основних фондів у сумі грошових коштів, сплачених , витрачених для придбання основних фондів.

Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього відтво­рення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за нинішніми цінами.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість і визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва пере­несли на вартість готової продукції.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних фон­дів після закінчення терміну їхньогого використання (експлуа­тації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із реалізацією (ліквідацією).

Балансова вартість — це сума, за якою об'єкт основних фондів вклю­чається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації. Балансова вартість основних фондів при їхньому введенні в експлу­атацію тотожна первісній вартості. Облік основних фондів здійснюється в натуральній та вартісній формі.

Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних фондів є їхня класифікація за функціональним призначенням:.

Будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-куль­турного призначення та зайняті органами управління).

Споруди (об'єкти, що виконують технічні функції)

Передавальні пристрої (об'єкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин — лінії електропе­редач, трубопроводи).

Машини та обладнання:

- силові машини й обладнання (об'єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну);

- робочі машини й обладнання (об'єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці);

- вимірювальні прилади (водоміри, вольтметри, касові апарати тощо);

- комп'ютерна техніка та її комплектуючі (комп'ютери, монітори тощо);

- інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо).

Транспортні засоби (всі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів).

Інструмент (механічні та немеханічні знаряддя праці).

Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій, — робочі столи, верстати, стелажі тощо).

Відповідно до податкового обліку з метою нарахування амортизації основні фонди класифікують за функціональним призначенням на чотири групи.

До першої групи належать будівлі, споруди….

До другої групи відносять автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання.

До третьої групи відносять будь-які інші основні фонди, що не входять до груп 1, 2 і 4.

До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи.

Виробнича (функціональна, технологічна) структура основних фондів — це співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частин основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де доля активної частини зростає.

Джерелами формування майна підприємств і відповідно основних фондів можуть бути: грошові і матеріальні внески засновників, прибутки, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; прибутки від цінних паперів; кредити банків і інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів відповідних рівнів; інші джерела, не заборонені законодавством