5 Стилі керівництва.

В теорії управління виділяють також стилі керівництва.

Стиль керівництва – це система засобів, методів та прийомів спілкування керівників з членами колективу.

Розрізняють наступні стилі керівництва :

1. авторитарний. Характеризується високою централізацією влади. Керівник одноосібно приймає рішення, не враховуючи погляди членів колективу. Наказ, інструкція – основні форми його зв’язку з підлеглими. Керівник стримує або не використовує ініціативу окремих членів колективу. В таких колективах знижується відчуття відповідальності за загальне діло, зменшується суспільна активність, збільшується ймовірність прийняття помилкових рішень.

2. демократичний. Характеризується тим, що керівник спирається на погляди і поради підлеглих, при цьому зберігаючи стратегію керівництва. Задачі, які ставить такий керівник, завжди мотивовані, індивідуальні успіхи кожного працівника помічаються, заохочуються, піддаються розголосу. Прохання, порада, інформація, використання знань та вмінь – характерні риси у взаємовідносинах керівника і підлеглих. Демократичний керівник використовує особистий індивідуальний підхід, використовує вплив лідерів, створює здоровий психологічний клімат. Демократичний керівник вимогливий і справедливий.

3. ліберальний. Характеризується тим, що керівник мінімально втручається в роботу підлеглих, навіть при розв’язанні важливих задач. Керівник не проявляє ініціативи. Контролює роботу рідко, відрізняється низькою вимогливістю до підлеглих. Він суттєво не впливає на роботу колективу. У такій ситуації можливі зловживання. Будь-які суперечки розглядаються як негативні явища. Такий стиль керівництва можливий у творчому або дослідницькому колективі.

4. анархічний. Характеризується некомпетентністю керівника і, як наслідок, делегуванням своїх повноважень і відповідальності підлеглим.

Стиль керівництва не може бути завжди незмінним. Навіть найбільш демократичному керівникові доводиться інколи приймати одноособове директивне рішення. Вибір стилю залежить від вимог діла і конкретних обставин.

МЕТОДИ СІТЬОВОГО ПЛАНУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ

Методи сітьового планування та управління використовують для більш ефективного виконання цих функцій при значних проектах, наукових дослідженнях, будівництві , ремонтних роботах.

Методи СПУ охоплюють три стадії:

• розробку сітьового графіку;

• оптимізацію сітьового графіку;

• оперативне управління та контроль виконання графіку.

Основні елементи сітьового графіку:

- робота - це процеси , що потребують витрат часу. Робота буває реальна, фіктивна.

Позначають роботу : → Робота має тривалість, тобто - час на її виконання, який позначається над стрілкою.

- подія - це підсумок виконаної роботи. Події бувають: початкові, завершальні.

Позначають події : O Подія має свій номер, що позначається в кружечку.

Шлях в сітьовому плануванні – це така послідовність робіт , що з’єднує попередню і наступну подію.

Довжина шляху – це число, що дорівнює додатку тривалості робіт, які увійшли до цього шляху. Найбільший за тривалістю шлях називається критичним. Він визначає тривалість всього комплексу робіт.

Оптимізація сітьового графіку полягає в перерозподілі ресурсів, часу між різними роботами з метою зменшення тривалості критичного шляху.