Види собівартості:

- залежно від місця формування витрат і ступеня готовності собівартість буває:

виробнича, повна.

- залежно від часу розрахунку витрат собівартість буває:

планова, фактична, нормативна, кошторисна..

-в промисловості відокремлюють собівартість:

галузеву та індивідуальну .

Кошторисна собівартість визначається господарчою організацією під час складання необхідного комплексу проектних документів за кошторисними нормами та цінами, які діють на момент її розрахунку. Вона є базою для розрахунку планової собівартості виготовленої продукції і дає змогу, з одного боку, господарчій організації прогнозувати рівень своїх майбутніх витрат, а з іншого — надає можливість замовнику оцінити межі (рамки), в яких може відбуватися торг із цією організацією. І нарешті, кошторисна собівартість є одним із документів, за яким державні органи оподаткування контролюють прибутки конкретної угоди деяких господарчих організацій.

Кошторисна вартість (наприклад, розробки програмного продукту) визначається як сума витрат за статтями:

Витрати на заробітну плату

Єдиний соціальний внесок

Витрати на матеріали

Витрати на електроенергію

Амортизаційні відрахування

Накладні витрати

Разом кошторисна вартість

Важливим моментом є розробка заходів по зниженню собівартості продукції. Слід відзначити такі джерела зниження собівартості :

- економія втіленої в товарі праці , тобто раціональне використання засобів та предметів праці , таких як сировина, матеріали , інструмент, паливо, енергія, обладнання, амортизація...

-економія живої праці, тобто підвищення продуктивності праці, зменшення трудомісткості продукції...

- економія витрат пов’язаних з організацією та управлінням.

Важливими факторами зниження собівартості є технічне оснащення виробництва, удосконалення організації праці та виробництва, структура номенклатури продукції...

2 Ціна.

Ціна - вартість товару у грошовому виразі.

Або кількість грошей, що сплачується одиницю товару чи послуги. Вона відображає споживчі властивості товару, купівельну спроможність грошей, рідкість товару, силу конкуренції та державного контролю тощо.

Основними елементами ціни є собівартість і прибуток ( їх наявність у ціні є обов'язковою) Крім того, до складу ціни можуть входити:

• акцизний збір,

• - податок на додану вартість,

• - націнки постачальницько-збутових організацій,

• - торговельні надбавки або знижки.

Ціна виконує такі функції:

1. обліково-аналітичну (забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування);

2. стимулюючу (сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту);

3. розподільну (впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві);

4. регулювальну (здійснюється балансування між окремими виро­бництвами, попитом і пропозицією).

Регулювання цін являє собою діяльність держави або монополії, спрямовану на встановлення визначеного рівня цін, що забезпечує максимальний прибуток і збільшення конкурентоспроможності. Це не одноразовий акт, а, як правило, комплекс заходів, політика щодо активізації всіх утворюючих чинників на тривалий період часу.

Державне регулювання цін - система заходів, що проводиться урядовими органами, спрямована на зберігання або зміну існуючих рівнів цін на суспільні товари і загальний рівень цін для усунення економічних і соціальних протиріч.

Економічне регулювання цін - це непрямий вплив на ціни за допомогою різних економічних інструментів через елементи цінового механізму.

1. Ціноутворення - це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури. Методи ціноутворення:

- “Середні витрати плюс прибуток”. Ціна складається з повної собівартості і відрахувань на прибуток.

- Розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку. Фірма прагне встановити ціну, яка забезпечить їй бажаний обсяг прибутку. Методика ціноутворення з урахуванням утримання цільового прибутку базується на графіку беззбитковості.