Тема 9. Загальнологічні методи наукового дослідження

9.1. Абстрагування

9.2. Порівняння

9.3. Аналіз і синтез

9.4. Індукція і дедукція

9.5. Аналогія

9.6. Моделювання

9.7. Метод структурно-функціонального аналізу

9.1. Абстрагування

Цей метод відноситься до загальнонаукових, загальнологічних прийомів дослідження і являє собою процес уявного виділення, виділення окремих ознак, властивостей і відношень конкретного предмета або явища, які цікавлять суб’єкта в контексті дослідження, і одночасне відволікання від інших властивостей, ознак, відношень, які в даному контексті несуттєві. Тимчасове відволікання від ряду ознак, властивостей і відношень досліджуваних предметів дозволяє глибше зрозуміти явище. З'ясування те, що з розглянутих властивостей є істотними, а що другорядними – головне питання абстрагування. Це питання в кожному конкретному випадку вирішується насамперед залежно від природи досліджуваного предмета, а також від конкретних завдань дослідження. Результат абстрагуючої діяльності мислення – утворення різного роду абстракцій, якими є як окремо взяті поняття і категорії, так і їхні системи.

Залежно від мети дослідження виділяються різні види абстрагування. Так, якщо потрібно утворити загальне поняття про клас предметів, використовується абстракція ототожнення, у ході якої подумки відволікаються від несхожих ознак і властивостей деякого класу предметів і виділяють загальні ознаки, властиві всьому цьому класу. Існує також такий вид абстракції, як аналітична або ізолююча абстракція.

Абстрагування здійснюється в тісному зв'язку з узагальненням. Коли абстрагують деяку властивість або відношення ряду об'єктів, тим самим створюється основа для їхнього об'єднання в єдиний клас. Стосовно індивідуальних ознак кожного з об'єктів, що входять у даний клас, ознака, яка поєднує їх, виступає як загальна. Абстрагування можна розглядати як перехід від почуттєвого сприйняття одиничних предметів до їхнього узагальненого відтворення в людському мисленні у формі абстракції – понять, категорій.

Операція узагальнення здійснюється як перехід від часткового або менш загального поняття або судження до більш загального поняття або судження. Наприклад, такі поняття, як “клен”, “липа”, “береза” і под., є первинними узагальненими (як і будь-яке поняття, яке “охоплює” загальні риси певного класу предметів), від яких можна перейти до більш загального поняття – “листяне дерево”. Розширюючи клас предметів і узагальнюючи спільні властивості цього класу, можна постійно домагатися побудови все більш і більш широких понять, зокрема, у цьому випадку можна перейти до таких понять, як “дерево”, “рослина”, “живий організм”...

9.2. Порівняння

Порівняння – це логічна операція зіставлення між собою об'єктів пізнання з метою їхнього розрізнення або ототожнення за властивими їм ознакам. Порівняння з метою розрізнення застосовується тоді, коли необхідно встановити якісне розходження між об’єктами, що зіставляються, а порівняння з метою ототожнення лежить в основі умовиводу за аналогією, про яку піде мова нижче.

В науці порівняння виступає ще як порівняльне або порівняльно-історичний метод. Спочатку він виник у філології, літературознавстві, потім став успішно застосовуватися в правознавстві, соціології, історії, біології, психології, історії релігії, етнографії та інших галузях знання. Виникли цілі галузі знання, що користуються цим методом: порівняльна анатомія, порівняльна фізіологія, порівняльна психологія і под. Так, у порівняльній психології вивчення психіки здійснюється на основі порівняння психіки дорослої людини з розвитком психіки у дитини, а також тварин. В ході наукового порівняння співставляються не довільно обрані властивості і зв'язки, а істотні.