Конспект заняття №1 Дата
Тема: Вступ. Конституція і закони про збройні сили України. Законодавство України про військову службу.
Мета: Ознайомити учнів з положеннями Конституції та законів України стосовно оборони держави та її Збройних сил.
Навчально-виховна мета: ознайомити учнів з положеннями Конституції та Законів України стосовно проходження військової служби.
Навчальні питання.
Статус військової служби. Підготовка громадян до військової служби.
Підготовка військових кадрів для Збройних сил.
Соціальний захист громадян, які перебувають на військовій службі.
Місце проведення: кабінет з предмета «Захист Вітчизни». Час: 45 хв.
Навчальні посібники: Конституція України, «Закон про військовий обов’язок і військову службу», підручник «Захист Вітчизни».
вступна частина: 7 хв.
Шикування учнів, рапорт командирові взводу, привітання, перевірка зовнішнього вигляду учнів.
Оголошення теми, основної мети та порядку проведення уроку.
Стройове тренування: повороти на місці.
Основна частина частина: 33 хв.
Порядок проходження військової служби
Особливою формою виконання військового обов’язку є проходження військової служби.
Як передбачає п. 1 ст. 2 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу», військова служба у Збройних силах та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язана з захистом Вітчизни.
Конкретний зміст військової служби як специфічної державної діяльності громадян України досить багатогранний. Повсякденна діяльність військовослужбовців включає в себе: безпосередню участь у бою, коли це потрібно буде; постійно наполегливу бойову та гуманітарну підготовку; здійснення багатьох інших військових обов’язків.
Час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Особливості військової служби як виду державної служби
Військова служба як вид державної служби, порівняно зі службою (роботою) в цивільних державних організаціях, має ряд суттєвих особливостей, обумовлених характером і призначенням Збройних сил, специфікою ведення збройною боротьби з супротивником, необхідністю підтримувати у ЗС високу боєготовність і боєздатність особового складу. До них, зокрема, відносяться:
Наявність громадянства України.
Обов’язковість військової служби. Ця особливість проявляється перш за все у способі залучення громадян до армії,
що здійснюється на основі загального військового обов’язку,
шляхом проведення призовів. Добровільний вступ на військову службу в передбачених законом випадках не порушує загального принципу обов’язковості військової служби, оскільки і в зазначених випадках служба проходить протягом визначеного терміну в обов’язковому порядку і за правилами, передбаченими законодавством.
Сувора визначеність терміну військової служби, що диференційована для всіх без винятку категорій військовослужбовців і військовозобов’язаних запасу.
Складання Військової присяги, текст якої затверджений Законом України від 24 березня 1999 року.
Наявність персональних військових звань, які присвоюються кожному військовослужбовцю і військовозобов’язаному. їх основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити певну ясність у взаємовідносинах військовослужбовців.
Безумовну військову покору, яка полягає в повному та беззастережному підпорядкуванні військовослужбовця і військовозобов’язаного під час проходження зборів наказу начальника, що закріплено у Військовій присязі, Статуті внутрішньої служби і Дисциплінарному статуті Збройних сил України. Це випливає з характеру воєнної організації, призначеної для ведення збройної боротьби і є обов’язковим принципом службових взаємовідносин в армії, стрижнем військової дисципліни.
Детальна юридична регламентація суспільних відносин. Ця особливість військової служби, порівняно зі службою в цивільних умовах, чітко проявляється у високому ступені охоплення різних сторін життя, побуту і діяльності воїнів, у тому числі певною мірою й поза службою, нормами права.
Особливості в захисті прав учасників військово-службових відносин. Прикладами, зокрема, можуть бути ситуації, регламентовані Законом України.
Підготовка громадян до служби в ЗС включає:
допризовну підготовку юнаків;
підготовку призовників військово-технічних спеціальностей;
підготовку до вступу у військові навчальні заклади;
військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу;
фізичну підготовку та лікувально-оздоровчі заходи;
підвищення рівня загальноосвітньої підготовки та вивчення державної мови;
патріотичне виховання.
У навчальних закладах юнаки, які не прослухали курсу з ДПЮ, не можуть отримати атестат про середню освіту й повинні обов’язково пройти перед призовом в армію допризовну підготовку в оборонно-спортивному таборі з відривом від виробництва.
Щороку в грудні-березні до призовних дільниць приписуються громадяни, яким у рік приписки виповнюється 17 років, після вони стають призовниками та їх беруть на військовий облік.
Підготовка з військово-технічних спеціальностей проводиться в навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України (ТСОУ) і в закладах професійно-технічної освіти.
На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні за станом здоров’я і віком громадяни, яким виповнилося 18 років (до військових навчальних закладів — 17 років). Призов на строкову військову службу проводиться на підставі Указу Президента України двічі на рік (навесні та восени), про це повідомляють у засобах масової інформації за місяць до початку призову.