- •Науково-методично обґрунтування теми
- •Навчально-виховні цілі
- •3. Зміст навчального матеріалу
- •Шляхи передачі
- •Шляхи розповсюдження
- •Класифікація
- •Перший етап
- •Другий етап
- •Діагностика
- •Основні компоненти лікування
- •Профілактика
- •Ситуаційні задачі
- •4. Тестові завдання
- •Список рекомендованої літератури
Шляхи передачі
У 9 з 10 випадків виникнення післяпологової інфекції як такого шляху передачі інфекції не існує, оскільки відбувається активація власної умовно-патогенної флори (аутоінфекція). У інших випадках відбувається зараження ззовні стійкими госпітальними штамами при порушенні правил асептики і антисептики. Слід виділити також порівняно новий шлях інфікування - інтраамніальний, пов'язаний з впровадженням в акушерську практику інвазивних методів дослідження (амніоцентез, фетоскопія, кордоцентез).
Шляхи розповсюдження
У випадках масивного інфікування високо вірулентною мікрофлорою і/або значного зниження захисних сил породіллі інфекції з первинного вогнища розповсюджується за його межі. Виділяють наступні шляхи розповсюдження інфекційного процесу з первинного вогнища: гематогенний, лімфогенний, по протягу, періневральний.
Класифікація
Класифікація післяпологових інфекційних захворювань представляє певні труднощі у зв'язку з різноманіттям збудників, різноманіттям і динамічністю їх клінічних проявів, а також відсутністю уніфікованих критеріїв і термінології. У основу класифікації можуть бути покладені анатомо-топографічний, клінічний, бактеріологічний принципи або їх поєднання.
В даний час широко поширена класифікація післяпологових інфекційних захворювань Сазонова-Бартельса. Згідно цієї класифікації, різні форми післяпологової інфекції розглядають як окремі етапи єдиного динамічно протікаючого інфекційного процесу.
Перший етап - інфекція обмежена областю пологової рани: післяпологовий ендометрит, післяпологова виразка (на промежині, стінці піхви, шийці матки).
Другий етап - інфекція розповсюдилася за межі пологової рани, але залишилася локалізованою в межах малого тазу: метрит, параметрит, сальпінгоофорит, пельвіоперитоніт, обмежений тромбофлебіт (метротромбофлебіт, тромбофлебіт вен тазу).
Третій етап – інфекція вийшла за межі малого тазу і має тенденцію генералізації: розлитий перитоніт, септичний шок, анаеробна газова інфекція, прогресуючий тромбофлебіт.
Четвертий етап - генералізована інфекція: сепсис (септицемія, септикопіємія).
КЛІНІКА
Клінічна картина післяпологових інфекційних захворювань дуже варіабельна, що пов'язане з полиетіологічністю післяпологової інфекції, етапністю і різними шляхами її розповсюдження, неоднаковою у відповідь реакцією організму породіллі. При значній різноманітності клінічного перебігу як локалізованих, так і генералізованих форм післяпологових захворювань існує ряд характерних симптомів: підвищення температури тіла, озноб, тахікардія, посилене потовиділення, порушення сну, головний біль, ейфорія, зниження або відсутність апетиту, дизурічні і диспепсичні явища, зниження артеріального тиску (при септичному шоці, сепсисі). Місцеві симптоми: біль внизу живота, затримка лохій або рясні гноєвидні лохії з неприємним запахом, субінволюція матки, нагноєння ран (промежини, піхви, передньої черевної стінки після кесарева перетини).
В даний час в умовах широкого застосування антибіотиків у зв'язку із зміною характеру і властивостей основних збудників клінічна картина післяпологових інфекційних захворювань зазнала певні зміни. Зустрічають стерті, субклінічні форми, для яких характерні невідповідність між самопочуттям хворого, клінічними проявами і тяжкістю хвороби, сповільнений розвиток патологічного процесу, невираженість клінічних симптомів.
