- •Лабораторний практикум
- •Краматорськ 2009
- •Загальні вказівки
- •Методи одновимірної оптимізації. Знаходження глобального екстремуму функції методом послідовного рівномірного перебору (сканування)
- •Знаходження екстремуму унімодальної функції
- •Знаходження екстремуму функції методом послідовного рівномірного перебору з уточненням
- •Пошук всіх екстремумів функції
- •Завдання до лабораторної роботи
- •Метод дихотомії
- •Метод золотого перетину
- •Завдання до лабораторної роботи
- •Методика оптимізації функції методом найшвидшого спуску
- •Приклад мінімізації функції методом найшвидшого спуску
- •Завдання до лабораторної роботи
- •Загальні вказівки
- •Обчислення градієнту функції на еом
- •Алгоритм оптимізації методом найшвидшого спуску
- •Програмна реалізація методу найшвидшого спуску
- •Завдання до лабораторної роботи
- •Лабораторна робота 5
- •Багатовимірних задач оптимізації
- •Порядок виконання роботи
- •Загальні вказівки
- •Алгоритм методу прямого пошуку
- •Програмна реалізація методу прямого пошуку
- •Завдання до лабораторної роботи
- •Лабораторна робота 6
- •Багатовимірних задач оптимізації
- •Порядок виконання роботи
- •Загальні вказівки
- •Алгоритм методу випадкового пошуку з перерахунком
- •Програмна реалізації методу випадкового пошуку
- •Завдання до лабораторної роботи
- •Лабораторна робота 7
- •Програмування графічним методом
- •Порядок виконання роботи
- •Загальні вказівки
- •Методика розв’язання задачі лінійного програмування графічним методом
- •Приклади розв’язання задач лінійного програмування графічним методом
- •Завдання до лабораторної роботи
- •Продовження таблиці 15
- •Лабораторна робота 8
- •З використанням симплексних таблиць
- •Порядок виконання роботи
- •Загальні вказівки
- •Алгоритм симплексного методу
- •Приклад розв’язання лп-задачі симплексним методом
- •Завдання до лабораторної роботи
- •Лабораторна робота 9
- •Порядок виконання роботи
- •Загальні вказівки
- •Опис роботи програми simc (intsim)
- •Приклад моделювання та розв’язку лп-задачі за допомогою програми simc
- •Індивідуальні завдання до лабораторної роботи
- •Лабораторна робота 10 моделювання транспортних задач та їх
- •Порядок виконання роботи
- •Загальні вказівки
- •Побудова початкового(вихідного) опорного плану
- •Алгоритм методу потенціалів
- •Приклад моделювання та розв’язку т-задачі методом потенціалів
- •Завдання до лабораторної роботи
- •Лабораторна робота 11
- •Лабораторна робота 12
- •Загальні вказівки
- •Загальна методика розв’язання задачі методом динамічного програмування
- •Методика розв’язання задачі оптимального розподілу коштів на розширення виробництва методом динамічного програмування
- •Приклад розв’язання задачі оптимального розподілу коштів методом динамічного програмування
- •Завдання до лабораторної роботи
- •Продовження таблиці 36
- •Список рекомендованої літератури
- •Додаток а завдання до лабораторної роботи 9 Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 3
- •Задача 4
- •Задача 5
- •Задача 6
- •Задача 7
- •Задача 8
- •Задача 9
- •Задача 10
- •Задача 11
- •Задача 12
- •Задача 13
- •Задача 14
- •Задача 15
- •Задача 16
- •Задача 17
- •Задача 18
- •Задача 19
- •Задача 20
- •Задача 21
- •Задача 22
- •Задача 23
- •Задача 24
- •Задача 25
- •84313, М. Краматорськ, вул. Шкадінова, 72.
Приклади розв’язання задач лінійного програмування графічним методом
Приклад 1. Знайти максимум і мінімум лінійної форми
Z=2x1+x2
при таких обмеженнях:
Побудуємо область L допустимих розв’язків. Для цього спочатку необхідно побудувати області розв’язків кожного обмеження-нерівності задачі. Після цього знайдемо перетин цих областей, який і дасть область L.
Замінимо в кожному з обмежень задачі знак нерівності на знак рівності. Одержимо рівняння прямих, що розмежують площину на дві напівплощини, точки однієї з яких відповідають розв’язанню нерівності:
Для того, щоб визначити, точки якої з напівплощин задовольняють даній нерівності, беремо будь-яку точку площини, наприклад точку O(0,0), і підставляємо її координати в нерівність. Якщо виявиться, що нерівність задовольняється, то всі точки площини, що лежать з тієї сторони від прямої, що і обрана, утворюють множину розв’язків відповідної нерівності. Якщо ж нерівність не виконується, то точки з протилежної від прямої площини утворять множину розв’язків даної нерівності. Будемо штрихувати ту сторону прямої, що звернена до відповідної множини розв’язків. Крім того, будемо також вказувати стрілками напрям таких множин розв’язків.
Для прикладу область розв’язків L знаходиться як показано на рис. 9. (область допустимих розв’язків визначається як спільна частина напівплощин, що відповідають заданим обмеженням. Вона в цьому випадку є опуклим многокутником ABDEFK.
Для пошуку екстремумів будуємо розв’язну пряму, прирівнюючи лінійну форму до нуля: Z=2x1+x2=0. Крім цього, будуємо градієнт C=(2;1) цільової функції.
Очевидно, що максимальне значення функція приймає у вершині (крайній точці) Е многокутника L, а мінімальне - у точці А. Координати цих точок знайдемо як перетин відповідних прямих. Так, точка А - точка перетину прямих:
x1+x2=1, x1=0.
Очевидно, А(0;1)=Xmin(0;1), Z min=2.0+1=1.
Аналогічно можна одержати координати точки Е, вирішивши спільно друге і третє рівняння:
x1=3, 3x1+2x2=12, E(3;1.5)=Xmax(3;1.5),
Zmax=23+1.5=7.5.
Приклад 2. Знайти максимум і мінімум лінійної форми
Z=x1+3x2
при обмеженнях:
Побудуємо область L допустимих розв’язків. Замінимо в кожному обмеженні задачі знак нерівності на знак рівності. Одержимо такі рівняння прямих:
О
бласть
допустимих розв’язків L
визначається як спільна частина
напівплощин, які відповідають нерівностям.
Вона являє собою необмежену область
(рисунок 10).
Для пошуку екстремумів будуємо розв’язну пряму, прирівнюючи лінійну форму до нуля: Z=x1+3x2=0. Будуємо градієнт C(1;3) цільової функції.
Мінімальне значення функція Z приймає у вершині A, координати якої відповідають точці перетину прямих:
3x1+5x2=15; x2=1.
Розв’язуючи систему рівнянь, отримаємо:
A(10/3;1)=Xmin(10/3;1),
Zmin=10/3+3.1=6
.
Область допустимих розв’язків L необмежена, лінійна форма Z необмежено зростає і максимуму не має.
