7.2 Особливості підготовки та наступу з форсуванням водної перешкоди.

В одні перешкоди взвод, як правило, форсує з ходу. Для форсування захоплюються ділянки з доступними берегами і підходами до них, що забезпечують найкраще маскування.

Командир взводу при підході до водної перешкоди вказує: пункт підготовки бойових машин для дій на плаву; вихідний рубіж для форсування і порядок виходу до водної перешкоди; місця спусків до води і виходів з води; порядок ведення вогню при форсуванні і завдання на протилежному березі.

Підготовка бойових машин до форсування водної перешкоди проводиться в призначеному пункті (укритому місці) у 3-4км від зрізу води. Вихідний рубіж для форсування може бути призначений у безпосередній близькості від водної перешкоди.

При підготовці бойових машин до подолання водної перешкоди перевіряються наявність і щільність закриття водозливних пробок, щільність закриття люків, бійниць, наявність чохлів на курсових кулеметах, справність водо відкачувальних насосів, водометних рушіїв і приводів керування ними, а також відкриття клапана забору повітря для живлення двигуна з бойового відділення і люка видачі протитанкових керованих ракет.

Особовий склад взводу перед форсуванням водної перешкоди на бойових машинах надягає рятувальні жилети.

Командир взводу керує підготовкою бойових машин і особового складу до дій на плаву, особисто перевіряє готовність бойової машини до подолання водної перешкоди і про готовність відділення доповідає командиру взводу.

Взвод по команді командира взводу стрімко виходить до водної перешкоди, за підтримкою вогню артилерії і бойових машин інших підрозділів, не затримуючи, форсує її на бойових машинах чи по захопленій мостовій переправі (на поромах). Неглибокі річки відділення долає у брід. Межі броду позначаються добре видимими знаками.

Противника, що робить опір, взвод знищує вогнем усіх засобів. З виходом на протилежний берег взвод, використовуючи результати вогню артилерії, разом з іншими підрозділами знищує противника і продовжує виконання поставленого завдання.

7.3 Особливості оборонного бою на водній перешкоді

М ета оборони водних перешкод – відбити наступ противника, завдати йому ураження під час висування, розгортання та форсування; утримати важливі райони на ділянках, які доступні для форсування, а в разі переправи знищити його на своєму березі. До оборони водної перешкоди підрозділи можуть переходити завчасно, ще до початку бойових дій, а в ході бойових дій – після відходу, ведення маневреної оборони та за інших умов.

Оборона водної перешкоди будується, як правило, на одному березі. Бойовий порядок будується у два або один ешелон.

Передній край оборони призначається якнайближче до зрізу води, іноді він може бути віднесений від берега на більш вигідний рубіж. У цьому випадку на березі виставляється бойова охорона і влаштовуються інженерні загородження.

Система вогню організовується так, щоб підступи до водної перешкоди, дзеркало води, особливо броди і ділянки, зручні для форсування, прострілювалися фланговим і перехресним вогнем. При цьому частина танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів може висуватися ближче до берега.

На ділянках, де можливе форсування противником водної перешкоди, особливо танками вбрід і під водою, створюється найбільша щільність протитанкового вогню, влаштовуються загородження та організуються вогневі засідки. Крім того, готується вогонь по своєму берегу на випадок відбиття противника, який переправився.

Під час організації оборони водної перешкоди командир взводу вивчає стан берегів, визначає ширину, глибину, швидкість течії і характер дна водної перешкоди, наявність бродів і ділянок, де можливе її форсування противником.

Для розвідки противника у взводі організовується безперервне спостереження, особливо за зручними для форсування ділянками та за підступами до них. За відсутності безпосереднього зіткнення з противником на протилежний берег водної перешкоди взвод може висилатися для дій у розвідці або бойову охорону, як правило, посилену засобами старшого командира. Усі місцеві засоби для переправи (човни, плоти, пороми) збираються на своєму березі і охороняються, а якщо зібрати їх неможливо, знищуються.

Вогневі засоби не повинні виявляти себе до початку форсування водної перешкоди противником. Підрозділи розвідки противника знищуються вогнем спеціально виділених засобів з тимчасових позицій, а групи, які переправилися, захоплюються в полон або знищуються.

З початком форсування противником водної перешкоди вогнем усіх засобів знищуються його засоби для переправи, жива сила, озброєння і техніка з метою не допустити висадки противника на берег.

У разі висадки противника на берег він негайно знищується зосередженим вогнем усіх засобів, а за сприятливих умов і рішучою контратакою. Контратака повинна проводитися раніше, ніж за звичайних умов, щоб не дати противнику можливості закріпитися на захопленому березі.

З метою утримання на водній перешкоді мостів, переправ і зручних для форсування ділянок батальйон (рота) самостійно або у взаємодії з іншими підрозділами може оборонятися і на протилежному березі. У цьому випадку створюється передова (передмостова) позиція. Під час підготовки її оборони особливу увагу приділяють організації протитанкового вогню, протиповітряної оборони і забезпеченню флангів. Для підвищення стійкості оборони відкритий фланг (фланги) повинен примикати до водної перешкоди і прикриватися загородженнями. У взводі створюється додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства і медикаментів. Дії взводу під час оборони на протилежному березі повинні відрізнятися особливою стійкістю і завзятістю.