5.4 Особливості підготовки та ведення оборонного бою взимку.

Наявність степової зони, заболоченої лісової місцевості, великої кількості озер, а також гірської місцевості, обмеженої кількості доріг і ускладнень інженерного обладнання опорних пунктів суттєво впливає на організацію оборони і застосування підрозділів взимку. Крім цього, низька температура, сніговий покрив і підвищена стійкість отруйних речовин, довга ніч негативно впливають на особовий склад.

Місцевість із великою кількістю боліт, озер і річок, висот та інших важкодоступних ділянок, обмежена кількість і поганий стан доріг, сніговий покрив і низькі температури утруднюють дії танків та іншої бойової техніки поза дорогами, що змушує противника наступати вздовж доріг і річок та сприяє створенню оборони на більш широкому фронті й меншими, ніж у звичайних умовах, силами, а також вимагає організації кругової оборони та надійного прикриття флангів і проміжків.

Узимку круті схили берегів річок, яри і байраки, узлісся, що заносяться снігом, стають серйозною перешкодою для танків, інших бойових машин і піхоти. Особливого значення набуває оборона населених пунктів.

Узимку взвод може обороняти окремий опорний пункт, який перекриває напрямки, доступні для дій противника.

Під час обладнання фортифікаційних споруд узимку широко застосовуються вибухові речовини. На мерзлому, скальному ґрунті, болотистій місцевості фортифікаційні споруди можуть зводитися насипного типу, для цього використовується камінь, дерен, мох, мішки з землею, сніг і лід. При незначній глибині снігу окопи, траншеї та інші споруди відриваються в ґрунті і маскуються снігом. При глибокому сніговому покриві широко застосовується влаштування снігових траншей, ходів сполучення з брустверами з утрамбованого снігу, у тому числі хибних, а також снігових валів. Снігові вали використовуються як протитанкові загородження і як маски для укриття від високоточного озброєння противника. За ними можуть обладнуватися і вогневі позиції кочуючих БМД (БТР).

Схили висот, круті береги річок і озер, які повернуті до противника, по можливості покриваються льодом.

Ділянки доріг у дефіле і важкодоступних місцях, на підступах до оборони, укриття перед переднім краєм руйнуються або мінуються. Перед переднім краєм, у глибині опорного пункту і на флангах влаштовуються мінно-вибухові загородження, завали і перешкоди з валунів. Лід на річках, озерах і в затоках на окремих ділянках готується до вибуху.

В умовах бездоріжжя і танення снігу на позиціях, в окопах і укриттях обладнуються водостоки. З метою запобігання розмивам та обвалам стінки окопів, траншей і інших фортифікаційних споруд укріплюються, БМД (БТР) встановлюються на лежні.

З метою маскування потемнілі від порохових газів місця і сліди гусениць засипаються снігом, особовий склад забезпечується зимовими маскувальними костюмами, опалення печей у бліндажах та інших укриттях дозволяється тільки вночі.

Система вогню повинна забезпечувати можливість ураження противника перед фронтом опорного пункту й у проміжках між ними, на відкритих флангах, прихованих підступах і в разі вклинення в оборону. Найбільша щільність вогню і загороджень створюється на напрямках, де є дороги, особливо танкодоступних, на підступах до населених пунктів, вузлів доріг, а на морському узбережжі (на водній перешкоді) – на ділянках, які доступні для висадки морського десанту (для форсування).

Зона суцільного багатошарового вогню створюється на дорогах і прилеглих до них ділянках місцевості, просіках, у руслах річок, у бухтах, фіордах і на інших доступних для противника напрямках. У гірській місцевості організовується багатошаровий вогонь.

Під час підготовки взводу до дії в обороні взимку командир взводу повинен: поповнити до норми і створити додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, пального і підтримувати в постійній готовності до застосування озброєння і військову техніку в умовах низьких температур; ужити заходів щодо забезпечення особового складу засобами проти обмороження, теплими речами і засобами для обігріву (печами); перевірити справність засобів підігрівачів двигунів машин, готовність застосування озброєння і техніки в умовах низьких температур; дати вказівки механікам-водіям (водіям) про заходи щодо запобігання розморожуванню систем охолодження двигунів; обладнати пункт обігріву особового складу і визначити порядок опалення печей; організувати просушування обмундирування і взуття. Крім цього, він особливу увагу в обороні приділяє більш частій зміні спостерігачів і обслуг чергових вогневих засобів, особливо вночі, у заметіль і снігопад, а також підсилює контроль за несенням служби на позиціях.

Узимку сніговий покрив і холод необхідно використовувати з метою вимотування противника, який наступає, і послаблення його боєздатності. Для цього застосуванням вогню всіх видів та інженерних загороджень необхідно змусити противника якомога раніше зійти з доріг і рухатися цілиною по снігу, позбавити його можливості обігріватися в населених пунктах, лісах, ярах, примусити його залягти на відкритій місцевості і якомога довше перебувати на морозі.

У разі вклинення противника в оборону підрозділи повинні не допускати закріплення його в населених пунктах, окремих будовах і лісі. По таких місцях заздалегідь готується зосереджений вогонь взводу.