3.3 Особливості підготовки та ведення наступу в горах (гірський місцевості).

На наступ взводу в горах впливають наявність великої кількості природних перешкод, які важко долати, обмежена кількість доріг і складність руху поза дорогами, швидкі течії річок і різкі зміни рівня води в них, можливість утворення гірських обвалів, завалів, снігових лавин і селів, наявність гірських хребтів із крутими схилами, які частково переходять у скелі і скелясті обриви, особливості гірського клімату й різкі перепади денної і нічної температур, розріджене повітря, велика кількість мертвих просторів і прихованих підступів, що ускладнює спостереження, труднощі орієнтування і спостереження, збільшена дальність польоту кулі (снаряду), а отже і складність ведення вогню, труднощі виконання інженерних робіт і використання мінних тралів, тривалість застою отруйних речовин в ущелинах і глибоких долинах, екрануючий вплив гір на роботу радіостанцій.

У горах на важкодоступних ділянках місцевості взвод може діяти самостійно, у відриві від роти, а відділення, як правило, – у складі взводу. Взвод, як правило, діє у пішому порядку в бойовій лінії або групами.

Під час організації наступу в горах командир взводу, крім звичайних питань, повинен: ретельно вивчити систему вогню противника на всіх ярусах, звертаючи увагу на вогневі засоби, що ведуть фланговий вогонь; вести кругове спостереження і спостереження вгору, бути готовим до знищення засідок противника; вибрати приховані підступи для наступу і напрямки для маневру відділень; визначити якими вогневими засобами і звідки вигідно уражати противника; встановити місця можливих завалів, обвалів, каменепадів, осипів, наявність і характер природних перешкод і порядок їх подолання. Крім цього, під час організації наступу слід взяти до уваги підвищену витрату пального, а під час дій на великих висотах і зниження потужності двигунів, перегрів систем охолодження при більш низьких температурах охолоджувальної рідини, уживати заходів щодо забезпечення БМД (БТР) засобами підвищеної прохідності і гірськими гальмівними колодками, запасом охолоджувальної рідини, забезпечення особового складу теплими речами, гірським спорядженням, засобами для обігріву, приготування їжі і запасами питної води.

Наступ у горах, як правило, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з противником.

У ході наступу посилюється спостереження, особлива увага звертається на своєчасне ураження вогневих засобів противника, що ведуть фланговий вогонь, на виявлення і знищення засідок, а також на використання кулеметів і снайперських гвинтівок.

Під час атаки висоти з багатоярусною побудовою оборони противника його вогневі засоби і жива сила уражаються одночасно на всіх ярусах. Під час атаки першого ярусу частина вогневих засобів взводу веде вогонь по противнику на вищих ярусах і його вогневих засобах, які ведуть фланговий вогонь. БМД (БТР) переміщаються доступною для них місцевістю і підтримують взвод вогнем.

Під час наступу вздовж вузької долини взвод повинен насамперед оволодіти прилеглою висотою, з якої можна вести фланговий вогонь уздовж долини або хребта. Під час дій у тіснинах дистанції між танками повинні забезпечити підтримання вогнем тих, хто йде попереду. Під час атаки танки діють попереду піхоти на відстані 50 – 100м, щоб уникнути відсікання їх вогнем противника.

Під час наступу на гірський перевал (прохід) слід захопити насамперед прилеглу та панівну висоту, а потім, спираючись на неї, захопити перевал (прохід).

Гірські річки долаються, як правило, убрід, а там, де це неможливо, – мостовими і поромними переправами.

У ході наступу необхідно змушувати противника проводити контратаку знизу доверху схилами висот, відбивати його вогнем із місця з вигідного рубежу.

Вихід підрозділів у тил противника під час наступу в горах значно впливає на його морально-психологічний стан, тому що обмежена кількість доріг і велика кількість важкодоступних ділянок зменшують можливості противника у маневрі та створюють вигідні умови для його оточення