3.Виступ матері – волонтерки.

Почалось усе з малого. На той час стояло питання збору коштів. Я звернулася до місцевого вчителя, щоб він склав і розмножив оголошення. Дівчата-школярки їх розклеїли. Я розповіла про цю акцію в магазині, де працюю. За тиждень назбирали 30 ящиків продуктів: сала, макаронів, варення, гречки, картоплі… Із транспортом допомогли підприємці – Олександр Синюта з дружиною. Пізніше волонтери приєднались теж до «Альтернативи», головою якої є Володимир Онищук. На рахунок організації пішли гроші.

(Діти вручають матері квіти)

Ведуча. Син Алли Олександрівни – Олександр – у мирні часи працював в Управлінні соціального захисту населення. Тепер він мінометник Першої гвардійської танкової бригади, служить із 19 березня. Прибував до рідних Холмів у 12-денну відпустку. Для всіх, хто нині теж у відпустці, і тих, хто оберігає наш спокій, пісня.

(Звучить пісня «Ордена не продаются»)

Ведуча. Із Володимиром Онищенком ви знайомі. Він був гостем на Святі першого дзвоника. Тоді він вручав подарунки всім дітям, батьки яких задіяні в АТО. Сьогодні він знову завітав до нашої школи. Запрошуємо його на сцену і просимо розповісти, як працює волонтерська організації, якою він керує.

(Гість піднімається на сцену, займає вільне місце)

4. Виступ голови громадської організації «Альтернатива»

(По завершенню виступу діти йому вручають квіти)

Ведуча. До збору речей, харчів для солдат долучились волонтери з усієї України. Пропонуємо переглянути відео про збір речей для солдат у Дніпропетровську.

(Демонструється відео «Волонтери збирають допомогу в Дніпропетровську»)

Ведуча. Хочу запропонувати вам невеличку інтелектуальну гру. Найкращий гравець отримає невеличкий подарунок на згадку про сьогоднішню зустріч. Послухайте завдання: спробуйте пояснити, що означають поняття: «зелений коридор», евакуація, гуманітарна допомога, переселенці, біженці, самопожертва, «Червоний хрест», благодійність, співчуття.

(Слова записані на аркушах паперу, пропонуються охочим,

вручається обіцяна нагорода)

Ведуча. У 4-тому та 6-тому класі з’явились нові учні. Вони – брати. Раніше їх сім’я жила на Луганщині та задля спокою дітей батьки вирішили переїхати до нашого селища на постійне місце проживання. Їхню сім’ю можна назвати переселенцями, хоча правильніше вже буде односельцями. Бо вони вже мають тут власне житло, налагоджують своє життя. Ми вітаємо їх на нашому святі і бажаємо полюбити наше селище, як любимо його ми.

(Мамі вручають квіти, батькові – прапорець,

дітям – невеличкі подарунки)

Ведуча. Голова родини Шереметів родом із нашого селища, але сім’я проживала на Донеччині. Приїхати в селище вони були вимушені через ситуацію в країні. Діти їх ходять до нашої школи. Сім’я має статус біженців і мріє повернутися назад на Донеччину. Ми запрошуємо їхню дочку, ученицю 11 класу, на сцену і просимо її розповісти про свою малу батьківщину.

5. Бесіда з біженкою – ученицею 11 класу Анастасією

(Настя займає ще одне місце на сцені. Запитання Насті задають діти, ведуча тільки корегує, направляє хід розмови)

Орієнтовні запитання:

• Де жила?

• Де навчалась?

• Як проводили з друзями у вільний час?

• Чи підтримує зв’язок із друзями?

• Що найбільше подобається їй на батьківщині?

Ведуча. На Сході України настали інші часи. Хто винний у цьому? Відповідь на це запитання ми будемо шукати ще довго, а поки маємо можливість подивитись відео про те, що відбувається на батьківщині Анастасії зараз.

(Демонструється відео «Письмо бойца Национальной гвардии»)

Ведуча. Мине час. А він, кажуть, найкращий лікар. Настане мир і спокій. Ми забудемо жахіття, які спіткали нашу країну. Сьогодні ми маємо своїми діями наблизити довгоочікуваний мир. Для цього кожен із нас має щось зробити: допомогти солдатам, біженцям, надіслати листа воїнам, втішити сироту і вдову, поділитись харчами. Пропонуємо вам і сьогодні долучитися до доброї справи і взяти за бажанням участь у акції «Поділись своїм теплом».

(Звучить пісня про волонтерів «Герои дорог зоны АТО»)

Ведуча. Наш захід підходить до завершення. Ми дякуємо всім, хто відгукнувся на наше запрошення і завітав до нас на зустріч. На сцені залишився один вільний стілець. Він для того, кого ми втратили на цій війні (назвають прізвище, ім’я, по батькові). Пропоную вшанувати хвилиною мовчання всіх, кого вже немає з нами.

(Хвилина мовчання)

Ведуча. Хочу наостанок побажати всім миру і спокою, голубого неба, корисних справ, радісних світанків, мирних ранків.

(Звучить пісня «Молитва»)