99

Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку засобами образотворчого мистецтва

ЗМІСТ

ВСТУП ..................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні основи розвитку творчих здібностей особистості……………………………………..

1.1. Творчі здібності особистості як предмет наукового дослідження ………...

1.2. Роль образотворчого мистецтва в художньо-творчому розвитку дитини….

1.3.Особливості розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку.............. Висновки до першого розділу РОЗДІЛ II. Загальна характеристика творчої активності дітей старшого дошкільного віку

2.1 Загальна характеристика творчої активності дітей старшого

дошкільного віку

2.2 Обґрунтування творів образотворчого мистецтва

2.3 Методика використання творів образотворчого мистецтва в процесі формування творчої активності дітей

Висновки до другого розділу

РОЗДІЛ ІІI. Педагогічні умови розвитку творчих здібностей дошкільників засобами образотворчого мистецтва

3.1. Інтеграція видів образотворчої діяльності як засіб розвитку

художньої творчості дошкільників .........................................................

2.2. Методика формування інтересу дошкільників до зображувальної діяльності..................................................................................................................

3.3. Експериментальне підтвердження ефективності розвитку творчих здібностей дошкільників засобами образотворчого мистецтва…........ Висновки до третього розділу

Загальні Висновки ........................................................................................... СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................

ДОДАТКИ .........................................................................................................

ВСТУП

Актуальність проблеми. Пошуки шляхів організації життя дітей таким чином, щоб дитина могла реалізувати свої фантазії, пізнавальну і творчу активність, постійно знаходяться в центрі уваги вчених, дослідників та педагогів-практиків.

Період дошкільного дитинства найбільш сприятливий для художньо-творчого виховання і розвитку дитини. Враження дитинства людина проносить через все своє життя.

Про художньо-творче виховання дошкільників написано багато цікавих і цінних в методичному плані книг, посібників, рекомендацій та статей. На сьогоднішній день виникла необхідність подивитися на попередній досвід із сучасних позицій, проаналізувавши деякі проблеми. В останні роки все більше уваги приділяється питанням взаємозв’язку різних видів мистецтв у педагогічному процесі (А.Н.Бурова, С.М.Каган, П.М.Якобсона, Б.П.Юсова, Р.М.Чумічова, Т.І.Хрізман та ін.). Використання в художньо-творчому розвиткові дитини різних видів мистецтва – літератури, театру, музики та живопису – дає можливість для гармонійного і різнобічного особистісного розвитку, сприяє активізації творчого процесу, поглиблює емоції, розвиває почуття та інтелект.

Сьогодні перед вищими педагогічними закладами країни стоїть завдання підготувати спеціалістів, здатних творчо перетворювати педагогічну дійсність, естетично активних, творчих, таких, що беруть участь у створенні прекрасного в житті та в мистецтві.

Формування духовного світу людини повинно стати першочерговим завданням в нашій державі. Розбудити чутливість душі, звернутися до виховання естетичних смаків, ідеалів, оцінок та суджень – одне з найголовніших завдань, поставлених сьогодні самим життям, оскільки майбутнє суспільства прямо залежить від духовного світу кожної дитини.

Розбудова системи освіти в Україні передбачає оновлення її змісту, зміну форм організації дітей. Яскравою тенденцією цього процесу є, зокрема, зростання питомої ваги мистецтва у вихованні юного покоління. Дисципліни гуманітарного циклу набули, врешті-решт, належного соціального та виховного статусу. Разом з тим реформування навчально-виховного процесу у традиційних дошкільних закладах, організація нових типів дошкільних закладів, надання педагогам змоги самостійно визначати засоби педагогічного впливу на дітей, послуговуючись у своїй роботі варіативними програмами виховання дітей, зумовили низку проблем у художньо-творчому вихованні і розвитку підростаючих поколінь.

Ознайомлення дошкільників із різними видами мистецтва є нагальною потребою сьогодення, складовою частиною дошкільної освіти.

Програмами виховання і навчання дітей дошкільного віку передбачено різні види роботи з дітьми, що мають на меті виховувати в них почуття прекрасного. Естетично виховувати – це означає не просто прилучати людину до мистецтва, а пробудити в ній розуміння цього мистецтва та бажання творити щось нове, цінне для людства і суспільства. Починати цю роботу належить педагогам першої ланки освіти – дошкільної, а також батькам дітей.

Вищеозначене сприяло вибору нами теми наукового дослідження.

Об’єкт дослідження: естетичне виховання дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: процес художньо-творчого виховання і розвитку дітей дошкільного віку засобами образотворчої діяльності.

Мета дослідження: дослідити та виявити педагогічні умови художньо-творчого виховання і розвитку дошкільників засобами образотворчої діяльності.

Гіпотеза дослідження: художньо-творче виховання і розвиток дітей дошкільного віку засобами образотворчої діяльності буде ефективним за таких умов:

• визначення образотворчого мистецтва і образотворчої діяльності як основи художньо-творчого розвитку дітей;

• визначення провідних психолого-педагогічних аспектів розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку;

• застосування засобу інтеграція видів образотворчої діяльності дошкільників (ліплення, малювання, аплікація);

• визначення послідовності творчого процесу: роздуми про задум; втілення задуму; оцінка результату.

Завдання дослідження:

• вивчити стан проблеми в теорії і практиці дошкільної освіти;

• теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити засоби художньо-творчого виховання і розвитку дошкільників;

• визначити ефективність розробленої та апробованої методики дослідження;

• розробити методичні рекомендації.

Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення джерел інформації; педагогічний експеримент; спостереження; бесіда; інтерв’ювання; вивчення педагогічної документації; вивчення передового педагогічного досвіду; вивчення та аналіз продуктів дитячої образотворчої діяльності; порівняльний аналіз результатів дослідження.

Методологічну основу дослідження склали психолого-педагогічні положення теорії особистості та виявлення її відношень у структурі з навколишньою дійсністю. Методологію дослідження складали принципи науковості, зв’язку теорії і практики, положення про провідну роль діяльності у формуванні художньо-творчих здібностей дітей.

Теоретичну основу дослідження складали: Концепція національної дошкільної освіти; наукові засади поетапного виховання і розвитку; принципи доступності, диференціації та індивідуалізації процесу виховання і розвитку; об’єктивність; єдність дослідження, виховання, навчання та розвитку.

Експериментальна база дослідження: Експериментом було охоплено 75 дітей молодшого, середнього та старшого дошкільного віку, 6 вихователів, методист.

Структура магістерської роботи: магістерська робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ і. Теоретико-методологічні основи розвитку творчих здібностей особистості

1. Образотворче мистецтво і образотворча діяльність як основа художньо-творчого розвитку дітей.

Дослідження особливостей сприймання дітьми образотворчого мистецтва показало, що у дітей уже в дошкільному віці проявляється інтерес до різних видів і жанрів мистецтва, захоплення малюванням, ліпленням, аплікацією, розвиваються пізнавальні потреби (як структурний компонент творчого потенціалу дитини). Дитина навчається вдивлятися в образ картини, скульптури, знаходити та розрізняти способи зображення.

У процесі прилучення дітей до різних видів образотворчого мистецтва відбувається розвиток пізнавальних здібностей, уточнюється знання про навколишній світ: суспільні явища, природу, людей і т. ін. Сприймання художнього образу в картині, графіці, скульптурі сприяє уточненню багатьох понять, специфічних для образотворчого мистецтва. Їх знання робить процес сприймання більш осмисленим, цікавим, тому що дитина розрізняє виразні засоби кожного виду образотворчого мистецтва.

У психолого-педагогічних дослідженнях розкриваються особливості розумового, естетичного, творчого розвитку дітей дошкільного віку. Так в роботах О.В.Запорожця, В.В.Давидова, М.М.Поддьякова встановлено, що дошкільники здатні в процесі предметно-чуттєвої діяльності виділяти суттєві властивості предметів і явищ, встановлювати зв’язки між окремими предметами і явищами та відображати їх в образній формі. Цей процес особливо помітний в різних видах практичної діяльності: формуються узагальнені способи аналізу, порівняння і співставлення; розвивається уміння самостійно знаходити способи розв’язання завдань, уміння планувати свою діяльність.

У процесі формування в дітей естетичного ставлення до мистецтва головне – емоційно-образне сприймання творів мистецтва, зображувально-виразних засобів, формування інтересів, переваг. Разом з тим необхідно враховувати і процес оволодіння дітьми образотворчими уміннями, навичками, здатність їх використовувати самостійно.

Образотворчому мистецтву притаманна своя мова, яка допомагає художникові виразити свої думки, почуття, своє ставлення до дійсності. Засобом мови мистецтва життя відображається художником у всій різноманітності. І.Б.Астахов пише, що образотворча мова, яка властива кожному виду мистецтва, не є чимось зовнішнім стосовно до специфіки художнього образу. Будучи матеріальною формою вираження, вона являє одну із суттєво важливих сторін образної специфіки. Вихователь повинен знати мову образотворчого мистецтва, тому що на заняттях у дошкільному закладі відбувається активне формування художнього сприймання. Дітей дошкільного віку необхідно познайомити із деякими особливостями мови образотворчого мистецтва. У зв’язку з цим, починаючи з молодшого дошкільного віку, вихователь спочатку ставить завдання – формувати у дітей емоційний відгук на твори мистецтва (які почуття передає художник в картині, скульптурі), затим звертає увагу на те, як художник розповідає про оточуючу дійсність, і лише після цього спрямовує всю увагу на засоби образної виразності.

Знання основ мистецтва дає можливість розглянути його місце в естетичному вихованні дітей із врахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей. Одначе не можна механічно переносити особливості мови образотворчого мистецтва, характерні для робіт професіоналів, у діяльність дитини.

Насамперед зупинимося на розгляді засобів виразності, які є специфічними для кожного виду образотворчого мистецтва, а потім звернемося до дитячої творчості.

Серед видів мистецтва розрізняють зображувальні (живопис, графіка, скульптура) і не зображувальні (музика, архітектура), хоча цей поділ, на наш погляд, досить умовний. Ця відмінність не є абсолютною, постільки всі види мистецтва виражають ставлення до певних сторін життя. Але все ж таки розмежування мистецтв є визначальним у морфології (класифікації) мистецтв, тому що базується на розрізненні предмета відображення.

Образотворчі мистецтва звертаються до дійсності як джерела формування світу людини (В.А.Разумний, М.Ф.Овсянніков, І.Б.Астахов, Н.А.Дмітрієв, М.А.Каган). А тому основою є зображення предметного світу. Думки і почуття передбачаються в них опосередковано: тільки за виразом очей, міміки, жестикуляції, зовнішньому вигляду людей можна дізнатися про їхні почуття та переживання.

У ході розвитку мистецтва зображувальні і не зображувальні його види взаємно збагачують один одного. Наприклад, живопис відрізняє тенденція до найрізноманітнішого використання кольору для посилення виразності начала. У малюнку – тенденція до характерних ліній, контрастів темного і світлого.

Навчаючи дітей сприймати твори мистецтва, дорослі тим самим роблять виразнішою їхню образотворчу діяльність, хоча досить очевидно, що в цьому процесі немає механічного перенесення способів діяльності дорослого художника в діяльність дитини. Розглянемо, які встановлюються зв’язки і як необхідно впливати, щоб допомогти дітям у створенні виразного образу в малюнку, ліпленні.

Характерним зображувально-виразним засобом живопису вважається колір, завдяки якому художник має можливість передавати всю різноманітність оточуючого світу (багатство різноколірних відтінків, емоційний вплив кольору на глядача). Поряд з цим у картині великого значення надається композиції, ритму кольорових плям, малюнку. Художник може користуватися всіма цими засобами, посилюючи або послаблюючи їх вплив на глядача.

Колір у малюнку – найбільш яскравий засіб, що привертає увагу дітей, емоційно впливаючи на їхні почуття (Є.О.Фльоріна, Н.П.Сакуліна, В.С.Мухіна). Схильність дітей до яскравих чистих кольорів придає їхнім малюнкам виразність, святковість, яскравість, свіжість. Сприймання дітьми пейзажу, натюрморта (в живопису), характерних за змістом і виразністю графічних малюнків, сприяє формуванню образності в їх творчості. А тому при формуванні художньо-образного начала головна увага, починаючи уже з раннього віку, повинна бути спрямована на колір як засіб виразності, за допомогою якого можна передати настрій, своє ставлення до зображуваного.

Так, у групах молодшого дошкільного віку під час малювання візерунків для веселих матрьошок педагог може використовувати чисті кольори фарб, звертаючи увагу дітей на поєднання фону і кольору яскравої плями: саме завдяки цьому відбувається формування сприймання образу веселих матрьошок, одягнутих у красиві сарафани (Є.Фльоріна, Н.Сакуліна, Н.Дяченко-Кириченко, Л.Скиданова, Л.Сірченко, В.Котляр та ін.). На кожному занятті з малювання або аплікації цей спосіб повинен бути головним (Т.Казакова, Т.Комарова, Ліштван та ін.).

Порівняно з малятами у дітей старшого дошкільного віку педагог повинен формувати у більш диференційоване ставлення до кольору як засобу передачі настрою, почуттів (колір сумний, веселий, темний; колір веселий, радісний, святковий).

Це уявлення про колір повинне мати місце як в предметному, так і в сюжетному малюванні. Наприклад, передати настрій веселого свята Нового року діти зможуть лише в тому випадку, якщо вони використовують яскраву кольорову палітру. Таким чином у кожному дитячому малюнку можна буде побачити поєднання контрастних кольорів, що створюють в цілому святковий колорит.

Другий виразний засіб – характер лінії, контура, передача руху в малюнку дошкільника – є найбільш специфічним. Характер лінії у дорослого художника визначається рівнем його майстерності, здатністю узагальнення. Рисунок часто буває лаконічним, маючи вигляд ескіза. Малюнки можуть бути штрихові і кольорові.

У порівнянні із живописом мова графічного твору скупіша, лаконічна та більш умовна. Художник А.Кокорін пише: “Малювання мені завжди уявляється дивом. У художника аркуш білого паперу, олівець або туш. Оперуючи лише чорним і білим, він, як чарівник, на цьому простому аркуші паперу створює свій світ пластичної краси”. Дійсно, в рисунку колір не відіграє такої ролі, як в живопису, тому що рисунок може бути виконаний графічними матеріалами: олівцем, вугіллям. Однак, виконана аквареллю, гуашшю або пастеллю робота буває досить живописною.

Діти дошкільного віку поступово, починаючи з найпростіших штрихів, переходять до більш повного відображення предметів і явищ. Прагнення передати колір надає малюнкам старших дошкільників яскравості, соковитості.

У процесі ознайомлення дітей з іншим видом образотворчого мистецтва – скульптурою, яка передає об’ємну форму предметів, людей, тварин, всю увагу необхідно фіксувати на характері зображення персонажу. Скульптура вимагає кругового огляду, що допомагає виділяти силует, позу, рух. Засвоєння різних способів обстеження скульптури дає додаткову інформацію про зображення людини чи тварини.

У дослідженнях Н.А.Курочкіної, Н.Б.Халезової, Г.М.Вишневої розкрита послідовність формування у дошкільників естетичного сприймання скульптурного образу. У роботі Г.М.Вишневої висвітлена специфіка сприймання художнього образу в скульптурі, можливість збагачення робіт із ліплення під впливом розгляду скульптури малих форм.

Аналізуючи роботи дітей, варто відзначити прийоми освоєння ними ліплення із цілого куска (як прийом скульптурного ліплення), ліплення із різних матеріалів (мотивація вибору диктується характером образу). Художнє сприймання формується найповніше у старшому дошкільному віці, коли діти можуть самостійно передавати скульптурний образ, давати оцінки, висловлювати естетичне судження про нього.

Прийоми формування художнього сприймання різні: педагог може використовувати бесіди про мистецтво, розповіді мистецтвознавчого характеру, розповіді про скульптури, а також ігрові ситуації, в яких діти порівнюють, пізнають різні за художньою виразністю образи.

Крім того, використання скульптури на заняттях із розвитку мовлення, розповідання казок, придумування оповідань про цих персонажів не тільки збагачує знання дітей, але й розвиває їх уяву. Словник дітей збагачується образними виразами, в яких проявляється об’єм знань дітей про цей вид мистецтва.

Педагог, навчаючи дітей розглядати твори різних видів образотворчого мистецтва, поступово прилучає їх до краси. З іншого боку, це позитивно впливає на способи образної виразності, якими діти передають свої враження про навколишню дійсність в малюнку, ліпленні.

Г.О.Підкурганна вважає, що педагогам доцільно здійснювати художньо-творче виховання і розвиток дітей, проводячи їх через п’ять етапів, що передують власне творчій зображувальній діяльності, і в процесі яких здійснюється “оживлення”, “олюднення”, “одухотворення” предмета, об’єкта чи явища навколишньої дійсності:

І етап – побачити предмет (об’єкт, явище) в реальній дійсності.

ІІ етап – сприйняти образ у творах образотворчого мистецтва.

ІІІ етап – почути про предмет зображення в художній літературі, музиці.

ІV етап – обіграти образ.

V етап – створити образ в образотворчій діяльності.

На п’ятому етапі дитина повинна залучатися до творчого процесу, що протікає в певній послідовності: виникнення задуму, його реалізація, отримання результату.

Проаналізувавши джерела інформації із проблеми дослідження, ми можемо стверджувати, що ознайомлення дітей дошкільного віку із різними видами образотворчого мистецтва (живописом, графікою, скульптурою, малою пластикою, декоративно-прикладним) створює сприятливі умови для розвитку їхньої художньої творчості.