7. Рефлексія

- Що нового ти дізнався сьогодні про себе?

Заняття 5 « Секрет успіху»

Ціль: активізація розуміння власних перспектив.

1.Вправа «Нетрадиційне привітання»

Ціль: зняття емоційної напруги. Включення в роботу.

Привітаємось по колу нетрадиційними рухами, наприклад: Вітаємось ліктями.

2.Вправа «Людина і професія» [2]

Ціль: Співвіднесення відповідності професійних якостей та індивідуальних особливостей людини методом організації взаємної групової оцінки.

Тренер називає відому для учнів професію, для якої учасники мають «підібрати» учня, якому найбільше підходить ця професія за його індивідуальними особливостями.

Учасників об’єднуємо в дві групи, на загальному обговоренні групи мають пояснити чому саме ця професія та її вимоги підходить цьому учневі.

3.Вправа. Ситуація: «Секрет успіху» [5]

- Життєвий шлях людини багато в чому залежить від неї самої, її вмінь, знань, особливостей характеру. Але наше уявлення про майбутнє істотно впливає на поведінку людини, її дії, турботу про своє здоров’я, свої перемоги. Можна сказати, що кожен з нас, ідучи дорогою життя, шукає власну формулу успіху. Прослухайте зараз одну ситуацію, і проаналізуйте її:

«Головна героїня повісті Наталі Ливитіної «Італійське літо» колишня журналістка Тетяна Максимова, Відзначаючись кмітливістю й оригінальністю мислення, досить вдало знаходить роботу. Ось її розповідь:

«На одній із сторінок «Комерсанта» на чверть колонки була розвернута реклама фірми «Інтерком». А на іншій моя подруга знайшла об’яву, в якій йшлося про те, що в компанії є вакансія на місце директора служби «publik relations». «Дійсно, - подумала я,- це мені підходить.» Якщо я вірішила покінчити з журналістикою, то було б нерозумно кидатися, з головою, в зовсім незнайому мені область діяльності і, наприклад, почати торгувати тістечками. «Publik relatins» - це вже не журналістика, але деякі з моїх знань в цій сфері могли б знадобитися.

Я не кинулась відразу до телефону, незважаючи на натиск подруги, а пішла іншим шляхом.

На наступний день я подзвонила в «Інтерком». Мені відразу ж відповів чоловічий голос.

-Так, подумала я, - якщо фірма може займати чверть полоси в «Комерсанті», а на телефонний дзвінок відповідають чітко і коректно, то справи її йдуть, точно, непогано.

Через день я знову зателефонувала до «Інтеркому». Додавши голосу діловитості, звичайно мені не притаманної, я сказала, що мене звуть Тетяна Максимова, і мені випадково потрапила на очі реклама «Інтеркома», і, якщо це кому-небудь цікаво, я могла б порадити як можна ефективніше використовувати дорогоцінну площу газети.

-Я Вас уважно слухаю, - відповіли на іншому кінці проводу. Обережно випустивши повітря з легень, я з полегшенням розвалилася в кріслі, повідомила, що назва фірми надрукована надто мілким шрифтом, а девіз, навпаки, занадто великим, що займає чверть колонки, що картинка – екстравагантна дівиця в полу негліже і зовсім не співпадає з текстом реклами і збиває з глузду читачів та майбутніх покупців. Результатом моєї обдуманої стратегії стало запрошення заглянути завтра до офісу фірми для ділової бесіди з президентом «Інтеркома». І завдяки цьому хитрому маневру – я влаштувалася на роботу.»

Обговорення:

• Яким чином героїні оповідання вдалося влаштуватися на роботу?

• Чи мала вона професійну підготовку?