Тема 1. Предмет і методологічні основи дисципліни «Історія української культури.

1. Мета заняття: ця тема - одна з головних в курсі, а тому її вивченню необхідно приділити особливу увагу. Дуже важливим є засвоєння основних понять і термінів, які ввели політологи на протязі історії розвитку науки, розібратися в різних ідеях і поглядах на політику та світ, виявити причини винекнення нових ідей.

2. План заняття (розрахунок навчального часу)

п\п	Навчальні питання	Розрахунок часу, хв.
1	Вступ	5 хв.
2	Виникнення й історична еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці	20 хв.
3	Сучасне розуміння категорії "культура" її сутність, функції та структура	20 хв.
4	Поняття світової та національної культури	10 хв.
5	Культура і сучасна цивілізація	10 хв.
6	Регіональна типологія світової культури	10 хв.
7	Висновок	5 хв.
Разом:		80 хв.

3. Організаційно-методичні вказівки

• Розгорнута евристична бесіда дає можливість свідомого оволодіння знаннями, розвиває уміння вести полеміку, аргументовано і доказово виступати перед аудіторією, систематизувати накопичені раніше знання.

• Схема 2.1.1., Таблиця 2.1.2. Карта України.

• Наочні посібники і технічні засоби навчання:

підручники, конспекти курсантів, дошка в аудиторії.

Вступна частина: 5 хв.

Формування мети та завдань заняття, наголошення плану його проведення, рішення організаційних питань семінарського заняття тощо.

Основна частина: 70 хв.

Перевірка самостійного відпрацювання курсантами та слухачами завдань. Наданих для самостійного опрацювання.

Розглядання учбових питань семінарського заняття, шляхом виділення з кожного питання окремих, найбільш важливих моментів.

Пропонується підготувати за вказівкою викладача реферати з проблем:

Українська культура і держава.

Ідеї розвитку української культури в концепціях сучасних вчених.

Методологія історії української культури.

Сучасна періодизація історії української культури.

Список основної та додаткової навчально-методичної літератури:

1. Греченко В.А. Історія світової та української культури. – К., 2008.

2. Дещинський Л.Є. Історія української та зарубіжної культури. – К., 2007.

3. Шейко В.М. Історія культури. – К., 2004.

4. Шейко В.М. Історія української культури. – К., 2006.

5. Юрій М.Ф. Історія світової і вітчизняної культури. – К., 2007.

4. Зміст навчальних питань.

1 учбове питання ( 20 хв.): Під час опрацювання даного питання слід зауважити, що Культура стала об'єктом спеціального теоретичного інтересу і отримала статус самостійного наукового поняття в епоху Нового часу. За свідченням німецького лінгвіста І. Нідермана, термін "культура" як самостійна лексична одиниця існує лише з XVIII ст. Раніше цей термін існував тільки у словосполученнях, означаючи функцію чогось: cultura juris (вироблення правил поведінки), cultura scientiae (здобуття знань, досвіду), cultura literarum (удосконалення мови) і та ін. У більшості лінгвістів не викликає сумніву, що латинське слово "cultura" походить від "соїеге" у значенні: піклуватися, удосконалювати, шанувати, заселювати. Деякі значення цього слова пізніше трансформувалися у самостійні поняття: заселення, олюднення — у colonus (колонія), шанування, поклоніння — у cultus (культ). Проте у всіх випадках раннього вживання слова "cultura" воно означало вирощування, удосконалення, культивування чогось (рослин, тварин) і було пов'язане зі землеробством — основою існування античної цивілізації. Наприклад, Марк Порцій Катон (234—149 pp. до н.е.), автор однієї з перших праць про сільське господарство, яка дійшла до наших днів, назвав свій твір "De agri cultura".

2 учбове питання (20 хв.): Потрібно звернути увагу на те, що на сьогоднішній день існує велика різноманітність поглядів на сутність і зміст поняття культура. Американські вчені А.Кребер і К.Клакхон, дослідивши на початку 50-х років минулого століття існуючі культурологічні концепції, виявили всезростаючий інтерес науковців до поняття культури. Наприклад, якщо, за їх підрахунками, з 1871 до 1919 pp. було запропоновано лише сім визначень культури (перше з них належить видатному англійському етнографові Едварду Тайлору (1832—1917 pp.), автору відомої праці "Первісна культура"), то з 1920 до 1950 pp. було вже 157 визначень цього поняття. Пізніше (1964) кількість зібраних Кребером та Клакхоном дефініцій досягла 257 і з того часу зросла не менш ніж вдвічі.

3 учбове питання (10 хв.): Необхідно звернути увагу на співвідношення світової та національних культур — одна з найскладніших проблем сучасної історії культури. Її розв'язання передбачає з'ясування самого факту існування світової культури як певної цілісності. Серед прихильників існування світової або загальнолюдської імена таких відомих мислителів, як П. Тейяр де Шарден (1881-1955 pp.), В. Вернадський (1863-1945 pp.), А. Швейцер (1875-1965 pp.), Р.-Дж. Коллінгвуд (1889—1943 pp.). Вони вважали, що світова культура — це система духовних цінностей, що виробляються в надрах національних культур, але набувають загальнолюдського значення. Протилежний табір представлений не менш відомими мислителями,зокрема О.Шпенглером (1880—1936 pp.), А. Тойнбі (1889—1975 pp.). Вони визнавали лише множинність культур, заперечуючи єдність цієї множинності, їхню історичну спадкоємність, загальнолюдський зміст.

4 учбове питання (10 хв.): Слід розпочати опрацювання питання з розкриття проблеми співвідношення культури та цивілізації, що набула останнім часом надзвичайної гостроти. Одні дослідники розцінюють зустріч культури з сучасною цивілізацією як кризу культури, навіть як її катастрофу, інші вбачають у цьому народження нової культури XXI ст. Наприклад, у сучасній "технічній цивілізації" вбачали загрозу для духовної культури такі знані у світі мислителі, як О. Шпенглер і М. Бердяєв.

5 учбове питання (10 хв.): Необхідно звернути увагу на те, що під типологією в сучасній науковій літературі розуміють метод розчленування систем досліджуваних об'єктів та їх групування за допомогою узагальненої моделі. Цей метод використовується з метою порівняльного дослідження об'єктів і суттєвих ознак, зв'язків, функцій, відносин, рівнів організації об'єктів. В історії світової культури можна чітко простежити такі основні типи систем культурного розвитку:

а) часовий, до якого належать певні системи культурних епох, що послідовно змінюють одна одну (наприклад, антична доба, Середньовіччя);

б) просторовий, який охоплює національні, зональні та регіональні системи культур, що діють на широкому географічному просторі одна біля одної.

Висновок (5 хв.): підводяться підсумки роботи над питаннями, оголошуються результати виступів курсантів і слухачів.