ПІБ письменника Псевдоніми Григорій Савич Сковорода (Григорій вар Сава Сковорода, Даниїл Майнгард)

«український Сократ»,

«український Горацій»,

«український Езоп»

«Добрими старими шляхами, обминаючи казенні «стовпи неотесані», але не обминаючи доріг європейської науки, мандрував по Україні і сіяв у людських серцях мудрість любові та самопізнання, задоволення в сродній праці та совісті – як чистий кришталь» (Є.Свер- стюк).

Іван Петрович Котляревський

Основоположник нової укр. літератури, української літературної мови на народній основі

Перший класик нової української літератури

…Під грубою свитою б’ється людське серце (М. Коцюбинський)

«Слово І. Котляревського, немов фенікс із попелу, воскресло знову і голосно залунало по широких світах»,— так висловився про митця М. Коцюбинський.

І.Франко назвав Котляревського «орлом могучим».

Коперником українського слова І. Котляревського назвав М. Рильський.

Два століття живе на світі безсмертний автор «Енеїди» й «Наталки Полтавки», поет, веселий мудрець, в якому мовби уособив ся оптимізм народу, його дужий, не підвладний смуткові дух, патріотичне чуття, обдарованість, моральна чистота

(О. Гончар)

Будеш, батьку, панувати

Поки живуть люди:

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть (Т. Шевченко)

«Енеїда» - енциклопедія українського життя ХVІІІ століття (М. Рильський)

Він світ новий словами відкрив,

Світ правди і добра, любові й волі (Леся Українка)

«Він урахував те, що біля колиски нової у критської літератури були вічно свіжі джерела – римські класики, яких у нас тоді знали, читали в оригіналах, а бурсаки-семінаристи мали звичай перелицьовувати та пересаджувати їх на український ґрунт...»

«Він зробив цю м’яку, виразну, сильну, багату мову літературною, і українська мова, яку тоді вважали місцевою говіркою, з його легкої руки залунала так голосно, що звуки її рознеслись по всій Росії… »

Квітка Григорій Федорович (Г.Квітка-Основ’яненко,Фалалей Повитухін, Грицько Основ’яненко, Євстратій Мякушкін)

батько української повісті, фундатор нової української прози й жанру соціально-побутової комедії

Т.Шевченко вважав Г. Квітку- Основ'яненка засновником нової української прози.

«Ваша Маруся так мені про Вас розказала, що я Вас навиліт знаю» (Т.Шевченко)

…Тебе люди поважають, -

Добрий голос маєш.

Співай же їм, мій голубе…

Утни, батьку, щоб нехотя

На ввесь світ почули (Т. Шевченко)

Тарас Григорович Шевченко (Дармограй, Кобзар) Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури (І. Франко)

Ви наш геній – абсолютно сучасний (Ігор Муратов)

Шевченко як поет – це був сам народ, що продовжував свою поетичну творчість

(М. Костомаров)

Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета Т. Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вклад у культуру не тільки України, яку він дуже любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини (Джон Ф. Кенеді)

Щедро тебе, Тарасе Григоровичу, обдарував Бог: ти і поет, і живописець, і скульптор, та ще, виявляється, і актор…Шкода, голубе мій, одного: що не обдарував він тебе щастям (А. Маєвський)

Пантелеймон Олександрович Куліш (Хуторянин, Белебень, Павло Ратай, гарячий Панько) автор першого в українській літературі історичного роману

«перворядна звізда», «один із корифеїв української літератури» (І. Франко)

"Куліш - перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мови, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів" - І. Франко.

«ніби калейдоскоп, він змінявся під найменшим подихом повітря»

Куліш - перворядна звіздар в нашому письменстві, великий знавець нашої народної мови…» (І.Франко)

«Могутній майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет…, перекладач…,автор «Чорної ради» і сили інших цінних праць, має право на нашу велику повагу і вдячність» (М.Коцюбинський)

«Це була людина з тисячею масок» (Є Маланюк)

… це полум’яний патріот України, несхитний борець за збереження і самобутність ук-раїнського народу, його прадідівських звичаїв і традицій, за нове красне письмен-ство…Він ревно прагнув вивести рідний народ, нашу літературу на широку дорогу світового культурного поступуз обов’язковим збереженням при цьому національної своєрідності (Є.Нахлік).

Марія Олександрівна Вілінська (Марко Вовчок) "Основоположниця дитячої української прози"

Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка

І обличителя жестоких

Людей неситих (Т.Шевченко)

ЇЇ твори відзначалися реалістичною правдою, глибоко захоплюючим способом зображе-ння, силою почуття і мистецькою красою форм і мови (О. Кобилянська)

Іван Семенович Левицький (І.С.Нечуй-Левицький)

«український Бальзак» (О. Білецький),

«великий артист зору», (І. Франко),

«творець живих типів». (І. Франко),

неперевершений майстер слова, письменник-демократ, гуманіст

«був артистом, творцем живих типів» ( І.Франко)

«визначний майстер реалістичної прози»

«це колосальне, всеобіймаюче око», «великий артист зору» ( І Франко)

«Іван Левицький – се великий артист зору, се колосальне, всеобіймаюче око тої (Право-бережної) України. Те око обхапує не маси, не загальні контури, а одиниці, за те обхапує їх із незрівняною бистротою і точністю, вміє підхопити відразу їх характерні риси і пере-дати їх нам із тою випуклістю і свіжістю красок, у якій бачить їх само»(І.Франко)

«Кайдашева сім’я» – це сміх крізь сльози…» (І.Франко)

«Він був українцем і українським, виключно українським письменником тоді, коли многі його ровесники твердо вірили, що свобода і соціалізм знищать швидко всі національні різниці» (І.Франко).

«Письменник, обдарований великою творчою уявою, він далеко не завжди управляв нест-римним польотом своєї фантазії. Глибокий знавець народного побуту, він не завжди розу-мів, що в ньому є провідним і суттєвим. Прекрасний стиліст, він часто впадав в однома-нітність, що приводила його до трафаретів або в прориви, що виражалися в упрощенні, в примітивізмі, в деякій «олеографічності» його портретів і пейзажів» (О.Білецький).

«Українська природа, в сліпучо-яскравих барвах показана Гоголем, здавна була предме-том захопленого славослав’я мандрівників, але вперше в особі Нечуя-Левицького вона знайшла спостерігача-живописця, у якого захоплення не заважало топографічній точно-сті» (О.Білецький).

Слава великому артистові рідного слова, що з простої речі виробив таку дзвінку та співучу мову, немов би то великий музика на чудовій скрипці грає і своєю грою вражає душу і серце (Панас Мирний)

Панас Якович Рудченко (Панас Мирний) "Корифей української прози".

«В цій людині билося палке серце патріота, справжнього гуманіста»(О.Гончар)

«сила й краса літератури нашої» (М.Коцюбинський)

«перший симфоніст української прози, майстер епічного багатоголосся» (О.Гончар).

Перечитуючи його твори, ви знову й знову будете відкривати для себе щось нове, раніше не помічене, ви будете захоплюватися, яким тонким психологом був цей письменник, як досконально знав глибини народного життя, які багатства народної мови були йому відкриті...(О.Гончар)

Панас Мирний, як справжній митець, був чутливий до всього, що відбувалося довкола (О.Гончар)

Борис Грінченко (Василь Чайченко, П.Вартовий, М.Гримич, Яворенко, Вільховий, І.Перекотиполе)

«більше працював, ніж жив» ( М.Чернявський)

«робітник без одпочинку, ..» (І.Франко)

« не тільки витвір, а й творець свого часу» (С.Єфремов)

Іван Карпович Тобілевич (Карпенко-Карий)

«батько української комедії»

«його драматична творчість – це найвище досягнення нашого класичного театру, театру корифеїв, що стало школою для укр.. драматургів нового часу» (Ростислав Пилипчук)

«Він був одним з батьків новочасного укр.театру, визначним артистом та при тім великим драматургом…» (І.Франко)

«…вдумливо ставився до життя, пильно шукав відповіді на «прокляті питання» часу…» (С.Єфремов)

«Великий обсерватор життя» (І.Франко)

Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені,чи хоч лишу його твори; се зрозуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література (І.Франко)

Творчість Івана Карпенко-Карого «…наповнює нас почуттями подиву до його таланту. Обняти такі широкі горизонти, заселити його множеством живих людських типів міг тіль-ки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя» (Іван Франко)

Іван Якович Франко (Малий Мирон, Джеджалик, Один із русичів м. Львова, Марко, Руслан, Мирон, Мирон Ковалишин, Іван Живий, Хома Брут, Віршороб Голопупенко, Paula Z/ Паула МАВ 99 псевдонімів)

Академія в одній особі, Каменяр, Вічний революціонер, чарівник слова

….лірик високої проби (М. Коцюбинський)

Іван Франко - трибун народний,

Пророк-ватаг, ратай-співець.

І громадянин благородний (М. Вороний)

Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював І. Франко і в якій би він не був великий ( П. Загребельний )

 "У важкі часи безправ'я і темряви він був для Західної України і університетом, і енцикло-педією, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою монаршою ласкою міні-стерством культури і освіти" (П.Тичина).