34. Гуманізація як провідний принцип виховання.

Гуманізм як система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність — це переконаність у безмежних можливостях людини та її здатності до удосконалення, це вимога свободи і захисту гідності особистості, це ідея про право людини на щастя і про те, що задоволення її потреб та інтересів має бути метою суспільства.

Принцип гуманізації виховання передбачає створення умов для формування кращих якостей та розвитку здібностей люди­ни, розкриття джерел її життєвих сил; гуманізацію взаємин між вихователями і вихованцями, постановку виховання в центр на­вчально-виховного процесу, повагу до особистості, її гідності, розуміння її запитів, інтересів, довіри до неї; формування щирої, доброзичливої, милосердної людини.

Він також передбачає визнання цінності дити­ни як особистості, її прав на свободу, щастя, захист і охорону життя, здоров’я, створення умов для розвитку дитини, її творчого потенціалу, схильностей, здібностей, надання їй допомоги в життєвому самовизначенні, повноцінної самореалізації.

Реалізація принципу вимагає від вихователя його гуманістичної організації, котра включає: ставлення педагога до педагогічної діяльності як до покликання, його мотиваційна спрямованість не лише до викладання предмета, але й, у першу чергу, до дитини. Принцип передбачає також повагу до особистості дитини, яка виявляється:

а) у знанні вихователем індивідуальних особливостей дитини;

б) у забезпеченні умов для її розвитку;

в) у вияві довіри до дитини. доброти, чуйності, уваги, співчуття, співпереживання, сердечної турботи тощо.

35. Основні напрями змісту виховання.

Виокремлюють 5 основних напряів виховання: розумове, моральне, фізичне, естетичне та трудове.

Розумове виховання – діяльність вихователя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці. Розумове виховання відбувається в процесі засвоєння знань і не зводиться до нагромадження певного їх обсягу. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають осо­бистими переконаннями, духовним багатством людини. У процесі навчання та виховання реалізується головна мета розумового формування особистості учня – розумо­вий розвиток.

Моральне виховання – виховна діяльність школи, сім’ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, і навичок, умінь, відповідної поведінки. Моральне виховання розпочинається в сім’ї, продов­жуючись у процесі соціалізації особистості. Його основу вкладають загальнолюдські та національні цінності, мо­ральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у су­спільстві. Моральне виховання характеризують поняття: мораль, моральний ідеал, моральний кодекс, моральні норми, мо­ральні переконання, почуття та якості.

Фізичне виховання – це сукупність дій вихователя і вихованця, спрямованих розвиток організму, укріплення здоров’я, забезпечення гармонії фізичного розвитку та духовного життя багатогранної діяльності людини. Результат фізичного виховання особистості виражається в оволодінні нею фізичною культурою, яка представляє собою сукупність досягнень людини в галузі її фізичного розвитку.

Завдання фізичного виховання: 1. Сприяння зміцненню здоров’я і загартування організму учнів, підвищенню їх працездатності. 2. Формування рухових умінь і навичок школярів у процесі виконання певних рухів. Серед них: природні дії (ходіння, біг, стрибки, плавання та ін.) і спеціально організовані вправи на приладах, акробатика, котрі вимагають певних знань. 3. Сприяння придбанню учнями необхідних знань у галузі фізичної культури, спорту, гігієни та медицини про значення фізичної культури і спорту для укріплення здоров’я, про режим дня та ін. 4. Розвиток основних фізичних якостей школярів (сили, спритності, терплячості, гнучкості), забезпечення єднання фізичного виховання з моральним, естетичним, трудовим, розумовим.

Естетичне виховання – це процес формування в учнів здібностей сприй­мати і правильно розуміти прекрасне в навколишній дійсності та в мистецтві, процес формування естетичної свідомості розвитку творчих здібностей і дарувань у різних галузях естетичної діяльності. Це процес формування естетичного досвіду особистості. Складові естетичного досвіду – це естетичні почуття, естетичний ідеал, естетичні погляди, смаки, інтереси, потреби, естетична діяльність.

Трудове виховання – виховання свідомого ставлення до праці че­рез формування звички та навиків активної трудової діяльності. Завдання трудового виховання зумовлені потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в сус­пільстві та природному середовищі. Воно покликане за­безпечити: психологічну готовність особистості до праці (бажання сумлінно та відповідально працювати, усвідомлен­ня соціальної значущості праці як обов’язку і духовної потреби); – підготовка до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяль­ності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудо­вої діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).