- •1. Предмет і основні завдання курсу „Педагогіка”.
- •2. Особливості педагогічної професії.
- •3. Основні категорії педагогіки.
- •4. Методи педагогічних досліджень.
- •5. Загальна характеристика педагогічного процесу.
- •6. Класифікація методів виховання.
- •8. Зміст роботи класного керівника.
- •9. Система освіти в Україні.
- •Міністерство має нову назву Міністерство освіти, і науки, молоді та спорту України
- •10. Особистісно орієнтоване навчання.
- •11. Проблема мети виховання в педагогіці.
- •12. Загальна характеристика навчального процесу.
- •13. Основні напрями виховання.
- •14. Функції навчального процесу.
- •15. Управління навчально-виховним процесом у загальноосвітній школі.
- •16. Методи навчання, їх класифікація та загальна характеристика.
- •17. Форми організації навчання, їх класифікація.
- •18. Сутність і зміст процесу виховання.
- •19. Методи виховання.
- •20. Види, форми, методи контролю та оцінювання знань учнів.
- •21. Виховання як педагогічна категорія.
- •22. Закони та закономірності виховання.
- •23. Основні напрями модернізації системи освіти в Україні.
- •24. Принципи виховання.
- •25. Система педагогічних наук.
- •26. Поняття методів навчання.
- •27. Процес навчання як категорія дидактики.
- •28. Навчання, виховання і психічний розвиток особистості.
- •29. Зміст освіти як дидактична категорія.
- •30. Форма організації навчання як дидактична категорія.
- •31. Проблема диференціації навчання у загальноосвітній школі.
- •32. Сучасні підходи до здійснення виховного процесу.
- •33. Соціальна зумовленість мети виховання.
- •34. Гуманізація як провідний принцип виховання.
- •35. Основні напрями змісту виховання.
- •36. Шляхи і засоби реалізації змісту виховання.
- •37. Класифікація форм організації виховного процесу.
- •38. Теорія і практика колективного виховання.
- •39. Проблема співвідношення особистості й колективу у виховному процесі.
- •40. Педагогічне керівництво процесом формування колективу.
- •41. Родинно-сімейне виховання.
- •42. Взаємодія школи і сім’ї в процесі виховання школярів.
- •43. Дитячі та юнацькі організації у вихованні учнівської молоді.
- •44. Урок – основна форма організації навчання у загальноосвітній школі.
- •45. Структура та функції державних органів освіти
- •46. Контроль і оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •47. Планування роботи школи.
- •48. Основні категорії дидактики.
- •49. Завдання і функції класного керівника.
- •50. Планування роботи класного керівника.
33. Соціальна зумовленість мети виховання.
Однією з найважливіших проблем педагогічної науки і практики є визначення мети виховання підростаючих поколінь. Ясність і чіткість мети виховання має важливе як теоретичне, так і практичне значення.
Мета виховання має об’єктивний характер і виражає ідеал людини в узагальненій формі. Вона об’єктивно відображає вимоги конкретного суспільства, що визначаються рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Зі зміною продуктивних сил і виробничих відносин змінюється і мета виховання.
Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини. У реальному житті необхідне більш конкретне уявлення не стільки про всебічний розвиток, скільки про саморозвиток, який передбачає наявність розвинених форм самосвідомості і здатності до самоусвідомлення розвитку потреби особистості у власному вдосконаленні.
Якщо виходити з такого розуміння, мета виховання повинна:
1) відповідно потребам та умовам сучасного стану соціального розвитку України;
2) повинна бути єдиною для всіх ланок і ступенів системи виховання;
3) повинна в конкретизованому вигляді виступати критерієм ефективності виховання на кожному з вікових етапів саморозвитку індивіда.
Загальна мета виховання формулюється у світлі пріоритету загальнолюдських цінностей: «Метою освіти в Україні є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадянина, готового до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу» (Закон України «Про освіту» – Освіта – 21 серпня 1996 р.).
При цьому особистість є підготовлена до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя: громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша. Підготовка до ролі громадянина передбачає формування людини з активною громадянською позицією, почуттям обов’язку й відповідальності перед суспільством. Роль трудівника охоплює вміння і бажання активно працювати, створювати нові матеріальні та духовні цінності. Уже в стінах школи особистість слід готувати й до ролі сім’янина, майбутнього батька, чоловіка, матері, дружини. Кожен учень як товариш повинен уміти розуміти іншу людину, співчувати, жаліти, поступитися, поділитися та ін.
Таке формулювання мети виховання є загальним. Воно вказує лише стратегічний напрям виховної діяльності педагога. Для того, щоб реалізувати таку мету виховання у реальному педагогічному процесі, необхідно її конкретизувати.
Виділяють такі етапи конкретизації мети виховання:
першим етапом конкретизації є визначення основних напрямків виховання. у відповідності з основними елементами культури виділяють розумове, моральне, трудове, естетичне, екологічне, національне та фізичне виховання;
наступним етапом є визначення оперативних завдань проведення окремого уроку або виховного заходу на рівні окремих психологічних новоутворень: установок, цінностей, переконань, здібностей, знань, умінь, навичок тощо. Оперативні завдання відображають ті конкретні зміни в поведінці або діяльності учнів, досягнення яких планується у виховному процесі.