30. Форма організації навчання як дидактична категорія.

Ефективність засвоєння знань учнями залежить не лише від методів і прийомів навчання, які характеризують внутрішню сторону навчального процесу, а й від форм організації навчальної роботи. Слово forта у перекладi з латини означає зовнiшнiсть. Таким чином, форма навчання вiдображає зовнiшнi, органiзацiйнi особливостi спiльної дiяльностi вчителя й учнiв, яка здiйснюється у певному порядку.

Форми організації навчання характеризують зовнішній аспект навчальної взаємодії: кількість учнів, місце і тривалість навчання, особливості спілкування вчителя та учнів

У дидактицi термін «форма навчання» вживається у трьох зна­ченнях.

По-перше, щодо загальних форм органiзацiї навчального процесу (організаційні системи навчання). У цьому значеннi видiляють iндивiдуальну, iндивiдуально-гру­пову i групову (класно-урочну) форми, якi вiдрiзняються за характером взаемодiї вчителя та учнiв.

По-друге, щодо форм органiзацiї навчальної дiяльностi класу, групи учнiв: урок, ceмінap, екскурсiя, факультатив, предметний гурток тощо.

По-трете, щодо форм навчальної діяльності учнів на занняті, якi озрiзняються за кiлькiстю учнiв i особливостями їх взаємодії: iндивiдуальна, фронтальна i групова, парна.

За кiлькiстю учнiв розрiзняють iндивiдуальнi i групові форми навчання.

За мiсцем навчання – шкільні (урок, факультатив, консультацiя, предметний гурток тощо) i позашкiльні (домашня робота, екскурсiя).

Залежно вiд часу навчання - урочнi i позаурочнi (факультативи, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори тощо).

31. Проблема диференціації навчання у загальноосвітній школі.

Під диференціацією розуміють таку форму індивідуалізації , коли учні, схожі за певними індивідуальними особливостями, об'єднуються в групи для окремого навчання. У педагогічній літературі є два терміни: "зовнішня диференціація" і "внутрішня диференціація".

Індивідуалізація навчання - це система засобів, яка сприяє усвідомленню учнем своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних смислів навчання. Індивідуалізація сприяє розвитку самосвідомості, самостійності й відповідальності.

Терміном "зовнішня диференціація" позначають таку організацію навчального процесу, за якої для задоволення різнобічних інтересів, здібностей і нахилів учнів створюються спеціальні диференційовані класи, школи.

Термін "внутрішня диференціація" застосовують до такої організації навчального процесу, за якої розвиток індивідуальності здійснюється в умовах роботи вчителів у звичайних класах.

Зовнішня диференціація навчання здійснюється за двома напрямами:

1) шляхом створення класів і шкіл на основі спеціальних здібностей, інтересів і професійних нахилів учнів (профільні та спеціалізовані навчальні заклади, класи з поглибленим вивченням окремих предметів);

2) шляхом створення шкіл і класів за певним рівнем загального розумового розвитку учнів і стану здоров'я учнів (школи для обдарованих дітей та підлітків, школи для дітей з відхиленням у здоров'ї, класи вирівнювання).

Диференціація розпочинається здебільшого на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи та у 8-9 класах спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів, колегіумів. Виділяють такі профілі диференціації: науковий (філологічний, фізико-математичний, біолого-технічний, біолого-хімічний, історико-суспільствознавчий та інші); прикладний (агрохімічний, сільськогосподарський, хіміко-технічний, економічний, фізико-технічний та інші), художньо-естетичний (музичний, образотворчий, вокальний, акторський, хореографічний та інші); портивний (за видами спорту).

Головною ознакою диференціації в цих навчальних закладах є програми. Міністерство освіти і науки України розробило і запропонувало педагогам близько 60 варіантів навчальних програм для диференціації навчання.

Важливим напрямом диференціації є навчання обдарованих, талановитих дітей і підлітків. Саме вони в недалекому майбутньому забезпечать прогрес країни в науці, виробництві, мистецтві.