Соціально-моральний розвиток

Враховуючи вікові можливості дітей, освітні завдання вихователям рекомендується:

– подавати гарний приклад для дітей у всьому;

– давати дитині інформацію про правила співжиття, особливості поводження з дорослими та дітьми, причинно-наслідкові зв’язки між проявами моральної активності та ставленням людей, що оточують її;

– хвалити за прояви доброти та безконфліктних стосунків з товаришами, не порушення правил поведінки;

– формувати у дитини гуманні почуття, елементарні уявлення про доброту, чуйність, товариськість, уважність; спонукати до привітної взаємодії з однолітками, вдосконалити форми ввічливого звертання до дорослих та однолітків, виховати прагнення стримано поводитися. Для цього можна використовувати такі методи: бесіду (обговорення досвіду з життя), казки, проблемні ситуації, розгляд та обговорення сюжетних картинок, проведення ігор-інсценувань. При цьому дуже важливо коректно наводити дітям можливі наслідки негативної поведінки;

– створювати сприятливі умови для формування моральної свідомості, моральних ставлень, моральної діяльності;

– моделювати гуманну взаємодію з дорослими, ровесниками, виховувати культуру спілкування;

– схвалювати належну соціальну поведінку;

– у ситуаціях відсутності контролю з боку дорослого, коли дитина проявляє здатність поводитися морально, необхідно всіляко підтримувати її в цьому, хвалити;

– допомагати дитині в апробації майбутніх соціальних ролей;

– розподіляючи ролі враховувати особливості дітей, даючи одним можливість зміцнити свій авторитет, іншим – зблизитись, потоваришувати;

– сприяти створенню в грі дитячого співтовариства, налагодженню рольової взаємодії, включенню молодшого дошкільника в рольові діалоги;

– схвалювати прагнення дитини розмірковувати, проявляти турботу про інших, допомагати їм, рахуватися з думкою інших, культурно, доброзичливо поводитися;

– бути в усьому прикладом для дітей;

– адекватно та вчасно реагувати на соціальні потреби дитини;

– не обмежувати свої функції організацією лише ділової взаємодії, не приділяючи належної уваги особистісній формі спілкування з дитиною, бо це негативно позначається на змісті та динаміці її особистісного зростання.

Емоційно-ціннісний розвиток

Вихователям бажано:

– навчити вихованців конструктивно розпоряджатися своїм часом, отримувати від цього задоволення;

– навчати дитину виробляти елементарні прогностичні оцінки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між її вибором та його наслідками для оточення;

– виховувати культуру прояву почуттів, виражати своє позитивне ставлення до когось/чогось;

– стримувати недоброзичливі прояви щодо інших, навчати елементарних форм вербалізації власних переживань, опису свого настрою, стану. В цьому допоможуть ігри-пантоміми, пластичні етюди, розігрування ситуацій, казки;

– задовольняти потребу в ігрових діях;

– створювати умови для «психологічного розвантаження» дитини, забезпечувати їй можливість усамітнитися, перепочити від оточення. Корисно проводити ігри-релаксації;

– проводити з дітьми бесіди про позитивні чи негативні вчинки людей, їх наслідки;

– навчають адекватно реагувати на різні життєві прояви, зрозуміло для інших виявляти свої переживання, вербалізувати їх, стримувати від прояву негативних емоцій, оптимістично почуватися;

– виявляти до дітей симпатію та розуміння, поводитися з ними врівноважено;

– виховувати здатність емоційно відгукуватись на природне, предметне та соціальне середовище, не бути байдужою, емоційно глухою;

– дуже важливо інтимізувати життєдіяльність малюків, збільшити тривалість і кількість міжособистісного спілкування з ними, запитувати про їхні бажання, мрії тощо;

– уважно вислуховувати міркування дитини про її переживання, думки, мрії, плани;

– розказати дітям, що кожний з них ­− це індивідуальність зі своїми особливостями, гідністю, яку треба відстоювати;

– надавати дитині право на помилку та її виправлення.