Фактори впливу на статус

Найпростішим і найбільш універсальним фактором є стать. Вік використовується майже так само часто, оскільки всі індивіди проходять цикл росту, зрілості і старості, і статуси, які будуть обумовлені віком, можна передбачити і підготувати до них. Сімейні зв'язки також можуть бути основою для приписування цілої серії статусів. Нарешті, такою підставою може бути народження в особливих соціальних групах, таких як клас або каста.

Але статуси приписуються всією сукупністю цих факторів. Більшість робіт Ральфа Лінтона були етнологічними, він довгий час вивчав звичаї різних народів. Ось як він описує приписування статусів у зв'язку з статтю.

Всі суспільства приписують різні установки для діяльності чоловіків і жінок. Більшість з них намагаються обґрунтувати це фізіологічними відмінностями і різними ролями у відтворенні. Але порівняльне вивчення статусів, які приписуються чоловіку і жінці в різних культурах, свідчать про те, що це приписування обумовлене майже повністю культурою.

Якщо належність до певної статі є підставою для приписування певного виду діяльності, то можна виявити відмінності в різних суспільствах.

Наприклад, жінки племені Арапахо (індіанське плем'я, США) постійно переносять вантажі, тоді як чоловіки цим не займаються, вони вважають, що "голови жінок більш сильні і більш тверді". А наприклад, на Маркизьких островах (Тихий океан, Полінезія) приготування їжі, прибирання оселі і виховання дітей—заняття, властиве чоловікам, а жінки більшу частину свого часу проводять лише причепурюючись. Навіть таке звичне для нас твердження, що жінка не може займатися багатьма видами діяльності через вагітність, має ряд винятків. Так, серед жителів Тасманії полювання було жіночим заняттям. Жінки підкрадалися до тварин і вбивали їх.

Якщо ж у певній діяльності жінки і чоловіки об'єднуються, сфера активності кожного суворо обмежена. Так, на Мадагаскарі чоловіки займаються розсадою рису, а жінки пересаджують його на поля, що є тяжкою роботою. Жінки також очищують поля від бур'янів, але збирають врожай чоловіки. Жінки потім перевозять його на тік, де чоловіки молотять його, а жінки віють. Нарешті, жінки вже готують його.

Використання віку людини як підстави для приписування статусу — універсальне. Всі суспільства визнають три вікові категорії як мінімум: діти, зрілі люди і старі.

Таким чином, основними підставами для приписування статусу, на думку Ральфа Лінтона, є стать і вік, хоча це приписування значною мірою обумовлене культурою того суспільства, в якому це відбувається.

5. Самопрезентація та самоаналіз, самоефективність.

Звичайно, зміни мають поступовий характер, але впливають на внутрішній світ особистості. Так, наприклад, глобалізація в світі змушує у діловій сфері покладатися і на власну самоефективність.

Командний успіх складається з індивідуальної діяльнісної самоефективності незалежно від культури. Водночас соціальна самоефективність значно більше залежить від типу культури. Наприклад, японці не кажуть категорично "так" чи "ні". Американці, реалізуючи установку на впевненість, твердо це говорять. Адже відомо, що обидві ці держави мають високорозвинену економіку, незважаючи на специфіку вияву соціальної самоефективності.

Високий рівень амбівалентності утворює дисгармонійну особистість, тобто її віддзеркалення себе, оточення завжди спотворене - чи рожеве, чи чорне (межова толерантність або інтолерантність, агресія або поблажливість). Це високоамбівалентні особистості, які набули руйнівних залежностей, що гальмують особистісне зростання. Додамо, що амбівалентна особистість не може себе реально усвідомити, їй складно виявляти самоефективність, турботу про себе. Про це ми розглядали більш глибоко в підрозділі про інфантильні залежності.

Наш напрям дослідження буде неповним, якщо репрезентувати лише вияви високоамбівалентної особистості, на що ми спрямовували свій науковий пошук. В попередніх підрозділах цієї книги ми розкривали їхні руйнівні впливи на особистість (шизоїдну, депресивну, істеричну, застрягаючу).

Навпаки, гармонійна особистість з низькою амбівалентністю уміє невимушено жити, довіряє собі, турбується про себе, приймаючи все, що теперішній час їй пропонує. Вона в різних сферах життя самоефективна, оптимістична.

Але це не означає, що гармонія виникає автоматично на низькому рівні суперечностей. Гармонія як збалансоване подолання амбівалентності є досконалою рівновагою, внутрішнім порядком, який, безумовно, не є непорушним.

За поглядами Т.М. Титаренко, гармонійна людина гнучко адаптується до внутрішніх і зовнішніх змін. їй неважко приходити до злагоди із самою собою, іншими людьми, світом загалом. Вона переживає стан ладу - ладу і з собою, і з певними соціальними нормами [151, с 179].

Ось чому ми приділяємо увагу саме особистісній амбівалентності гармонійного конструктивного виміру. Вона є стійким особистісним утворенням, завдяки здатності особистості переживати довіру до себе, турбуватися про себе та інших, бути само-ефективною, вміти адекватно саморозкриватись і в цілому мати особистісну ідентичність.

У цьому напрямі проведені такі продуктивні дослідження в юнацькому віці: турбота про себе (І.В. Михайлова), мотивація досягнення (С.В. Воронова), довіра до себе (Н.О. Єрмакова), саморозкриття (О.Д. Карнюхіна), самоефективність (В.В. Лукяненко), особистісна ідентичність (О.М. Ічанська).

Гроші, машини, комп'ютери, мобільні телефони - предмети самоствердження. Подарунки відображають те, яким бачить вас той, хто дарує. Шопінг-терапія підсилює самоповагу у певної групи людей, які переживають кризу розлучення, втрати чогось цінного. Отже, власні речі є засобами діяльності, самопрезентації, самоствердження, стихійної психотерапії, маркером власної території.

Можна стверджувати, що особистісна суверенність дає людині переживання власної доцільності й самоефективності; людина має ознаки збалансованої амбівалентності з конструктивним виміром лише на поміркованому рівні особистісної суверенності. Обґрунтуємо вищезазначене психологічними дослідженнями ролі матері подружнього життя.

Проблемно-орієнтований стиль спрямований на раціональний аналіз проблем, пов'язаних зі створенням і виконанням плану подолання важкої ситуації, і виявляється в таких формах поведінки, як самостійний аналіз, звертання по допомогу до інших, пошук додаткової інформації.