19. Розвиток трипільської культури. Вікентій Хвойка. Пам’ятки трипільської культури на території Черкащини.

Трипільська культура датується IV —III тис. до н.е. її характерними особливості такі: поселення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд; житло споруджувалося по колу, одне біля одного, середина залишалася порожньою; Житло ділилося на кімнати, в яких, напевно, жили окремі члени родини. Помешкання опалювалося піччю, складеною з глиняних вальківБільшість статуеток, знайдених в ареалі цього періоду, присвячено жінці. Центр селища використовувався як загін для громадської худоби. Це були скотарсько-хліборобські громадизколективною власністю на худобу.

Провідними галузями господарства трипільців були орне землеробство, скотарство. Вимощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові, льон. Рало із застосуванням тяглової сили великої рогатої худоби різко підвищило загальну культуру землеробства. Дуже поширювалось виготовлення керамічних виробів побутового призначення: мисок, горщиків, макітр, глечиків, декоративної кераміки та модельок жител. Характерна їх ознака — яскравий декоративний розпис, що вигідно вирізняв ці вироби з-поміж інших виробів сусідніх народів. Є підстави вважати, що трипільська культура виникла в умовах матріархального суспільства, оскільки під час розкопок археологи виявили чималу кількість глиняних фігурок людей, серед яких переважають жіночі зображення на зразок "венер" палеоліту. Вони, радше, уособлювали вірування в духів предків і, передусім, у материнських богів.

На території області виявлено багато пам'яток трипільської культури. На пізньому етапі розвитку трипільської культури з'явилися поселення-гіганти, територія яких сягала 300-450 гектарів. Прикладом є Майданецьке городище (300 гектарів). У ньому зафіксовано 1575 наземних будівель. Неподалік цього городища зберігається, мабуть, найбільше з трипільських городищ - Тальянецьке (450 гектарів). У ньому розташовано близько 2700 будівель. За підрахунками фахівців, чисельність мешканців Тальянецького поселення могла сягати 14 тис. осіб. На Черкащині виявлено понад 100 городищ, поселень і курганних могильників скіфської доби. В 1899 році, поблизу села Зарубинці, Вікентій Хвойка відкрив і виокремив зарубинецьку культуру. Етнічна приналежність її носіїв дискусійна: це або праслов'яни, або давньогерманські племена бастарнів. Знайдено багато металевих знарядь праці й побуту, грецьких амфор тощо. Загалом не території Черкащини знайдено близько 30 пам'яток зарубинецької культури.

20. Культура кіммерійців, скіфів, сарматів, античних міст-держав Північного Причорномор'я на території сучасної України.

Першим народом Східної Європи, ім'я якого зафіксоване в писаних джерелах, були кіммерійці, найімовірніше, представники іраномовних племен. На межі ІІ—І тис. до н.е. вони населяли все степове Причорномор'я.

Хроно¬логічно культура кіммерійців охоплює період з 1500 по 700 рр. до н. е. Вони м'али укріплені городища. У кімме¬рійців були складні ритуальні обряди: вони ховали не-•біжчиків і мали некрополі. Кіммерійці характеризуються табунним скотарством, високою культурою бронзи та кера¬міки з кольоровими інкрустаціями, їх культуру слід вва¬жати продовженням трипільської.

Треба зазначити, що в період кіммерійської культури на.Україні у вжиток входить залізо, яке витісняє дорожчу бронзу (залізний БІК на Україні датується XII ст. до н. е.— IV ст. н. е.).

Скіфи користувалися всіма формами посуду, виробле¬ного трипільцями. Гребінцевий орнамент був провідною формою в трипільській, кіммерійській і анто-слов'янській культурі. Він зберігся майже незмінним до наших днів і є національною формою виробів української кераміки.

З початком грецької колонізації Причорномор'я (VII ст. до н. е.) на скіфів усе більшою мірою впливає антична культура. Традиції скіфського мистецтва продовжували сарматй, які витіснили скіфів з південних степів України. Міжріччя Дніпра і Дунаю сарматські племінні союзи захопили трьома хвилями: у III ст. до н. е. - на чолі з так званими царськими сарматами, у II ст. до н. е. - на чолі з роксоланами, у II ст. н е. - на чолі з аланами. Сарматське суспільство переживало перехідний етап від родоплемінних відносин до ранньокласових. Однак, на відміну від скіфів, сармати пік і не змогли створити власної повноцінної держави, залишаючись своєрідною конфедерацією племінних союзів.Матеріальна культура сарматів, яка генетично була близька скіфській, не могла перевершити досягнень останньої.