Про роботу

пошукової метеоритної групи

“АСТРО-88”

Пирогівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Глобинського району

Полтавської області

у 1988-2013 роках

2015

ЗВІТ

про роботу пошукової метеоритної групи “АСТРО-88”

Пошукова метеоритна група “астро-88” була створена 2 лютого 1988 року

у складі загону червоних слідопитів “Червона зірка”. (Вона була єдиною пошуковою метеоритною групою підлітків в колишньому Радянському Союзі. І понині вона залишається такою в Україні).

Мета групи: збір матеріалів про падіння метеоритів на території Полтавської області та сусідніх областей.

У 1988-1991 роках проводилося широке опитування (листуванням) старожилів сіл Полтавської області. На наше прохання сільські ради 25 районів області вислали нам списки старожилів. Їм було відправлено сотні листів.

З 1988 року група здійснює багатоденні походи та велопоїздки.

Влітку 1988 року група “АСТРО-88” зустрілася з вченими Комітету по метеоритах Академії наук УРСР (в інституті геохімії і фізики мінералів).

У березні 1991 року група “АСТРО-88” відвідала астрономічну обсерваторію Харківського державного університету імені О. М. Горького, а у вересні того ж року – астрономічну обсерваторію Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

У червні 1994 року група “АСТРО-88” (новий склад) зустрілася з вченими Комітету по метеоритах Національної Академії наук України. На зустрічі 26 найбільш активних членів групи були відзначені грамотами КМЕТу. Вченим Комітету по метеоритах ми передали два великі фотоальбоми з матеріалами нашого пошуку (листи очевидців, запис спогадів довгожителів Полтавського краю).

Зібрано цікавий історичний матеріал про свідчення падіння метеоритів на

території Полтавської області. (Цей матеріал був опублікований 14 грудня 1993 року у газеті “Молодь України” у статті “А зорі падають...”)

Влітку 2003 року пошукова метеоритна група “АСТРО-88” здійснила 80-кілометровий похід від ст. Гоголеве до смт. Велика Багачка. До складу групи увійшли учні Пирогівської та Устимівської загальноосвітніх шкіл: Вовк Сергій, Мацак Анатолій, Василенко Юрій, Пхайко Ярослав, Капинос Ігор, Макаренко Роман.

У липні 2005 року “АСТРО-88” пройшла 114 кілометрів від ст. Козельщина до хутора. Герусівка Великобагачанського району. У складі групи було три учні Опришківської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Керівник пошукової метеоритної групи “АСТРО-88” Олександр МАТВІЄЦЬ

На фото (15 травня 1988 року): інтерв'ю членів пошукової метеоритної групи "АСТРО-88" у жительок міста Хорол про дивний камінь ("метеорит").

На фото: розповідає жителька Хоролу Бакумова Євдокія Григорівна.

Н а фото (23 серпня 1988 року): Зустріч членів пошукової метеоритної групи "АСТРО-88" з вченими Комітету по метеоритах НАН України Семененко Вірою Пантелеївною та Тертичною Богданою Василівною.

Н а фото (липень1994 року): Зустріч школярів з вченими Комітету по метеоритах НАН України.

Шукаємо забутий метеорит*

За щоденними справами і турботами, на жаль, рідко повертаємось думками у минуле, у далеке дитинство. З роками пам'ять віддаляє чи й зовсім губить якусь давню подію, і при зустрічі з ровесниками, вже не маючи змоги пригадати її, нам все частіше доводиться вибачатися: "Так давно це було..."

Однак, трапляється, що якийсь день дивом зберігається в пам'яті, хоч іноді й спадає на думку: "А, може, цього не було, може, це навіяне?" Але пам'ять дитинства, твердить: "Метеорит я бачив!"

...Було це близько двадцяти п'яти років тому, під час одного з перших походів по рідному краю. Наш загін зупинився біля самотнього рудо-коричневого каменя. Він, можливо, і не привернув би уваги, якби ми не почули з приводу нього від тутешніх людей: "Камінь упав з неба і з кожним роком все глибше вгрузає в землю".

Мій дитячий тоді окомір визначив висоту відкритої частини небесного гостя: близько метра. Ми, діти, думали про метеорити приблизно так: раз вони падають, значить, їх скрізь вистачає, значить, вони такі ж звичні, як річка, ліс, луки. Лежить собі камінь, і всі до нього байдужі.

Пізніше я ніколи більше не зустрічався ні з цим, ні з іншими космічними "при-бульцями", звичайно, крім тих, що в музеях та планетаріях.

З літератури дізнався, що на території нашої країни за останні двісті років було знайдено сто сімдесят чотири метеорити і що майже всі вони виявлені місцевими жителями. Всі без винятку метеорити мають наукову цінність.

Пам'ять про сто сімдесят п'ятий, якщо ще не знайшли десь його "брата", і непо­коїть мене зараз.

За цей час без сліду зникло чимало стежок і доріг, переорані межі, з'явилися нові орієнтири, зникли, приміром, вітряки, багато чого забулося. Змінився край.

Можливо, ще й зараз десь лежить наш давній знайомий, засипаний землею або зіпхнутий у провалля. Камінь такої форми практично неможливо використати, скажімо, для будівництва фундаменту. І лежав би він сотні років на місці падін­ня, але ж тепер є в людей потужна техніка, яку, до речі, не завжди розумно ви­користо-вують.

Кременчуцький історико-краєзнавчий та обласний краєзнавчий музеї повідо-мили, що серед їхніх експонатів немає метеоритів, знайдених на території Полтав­ської області. Такою ж була відповідь і комітету по метеоритах Академії наук СРСР.

Як знайти "полтавський" метеорит, де його шукати? Маршрут того давнього походу давно забуто. Можливо, це Гадяцький, Хорольський або Кременчуцький райони. Потрібно братися за цю справу серйозно. У нашій школі до складу загону червоних слідопитів входить "метеоритна група ентузіастів "Астро-88", яка поставила собі за мету знайти "небесний камінь". Для кращого ознайомлення з об'єктом пошуку планується поїздка цієї групи до Москви, в Комітет по метео-ритах Академії наук СРСР.

Час покаже, що сховано і забуто на просторах Полтавщини.

О. МАТВІЄЦЬ, учитель, с. Пироги, Глобинського району

* Надруковано у хорольській газеті "Колгоспна правда" 5 травня 1988 року. – О.М.

люби і знай рідний край