- •У сфері аграрного виробництва (частина 2)
- •За кордоном (частина 2)
- •(Частина 2)
- •2. Об’єкт, предмет та завдання агроекології.
- •3.Міждисциплінарні зв’язки агроекології.
- •4.Методи досліджень в агроекології.
- •(Частина 1)
- •Видова структура агроекосистем.
- •Просторова структура агроекосистем.
- •Трофічна структура агроекосистем.
- •5. Рівні організації та типи агроекосистем.
- •6. Екологічні чинники агроекосистем.
- •Тема 1.3. Охорона ґрунтового покриву (частина 1)
- •2. Основні принципи системи протиерозійних заходів
- •3. Іригаційна ерозія ґрунту і заходи щодо її запобігання
- •4. Прийоми меліоративного поліпшення солонцевих ґрунтів
- •5. Переущільнення ґрунтів і заходи щодо його зменшення
- •6. Рекультивація земель
- •Тема 1.4. Екологічні проблеми при використанні мінеральних добрив (частина 1)
- •2. Нітрати, їx негативний вплив і шляхи його запобігання
- •3. Шляхи можливого забруднення навколишнього середовища добривами і заходи щодо його запобігання
- •4. Використання полімерів-структуроутворювачів
- •Тема 2.1.Пестициди як фактор забруднення навколишнього середовища
- •2.Екологізація захисту рослин
- •2.1. Агротехнічний метод
- •2.2. Біологічний метод
- •2.3. Раціональне застосування хімічного методу
- •2.4. Механічний метод
- •2.5. Фізичний метод
- •Тема 2.2.Іонізуюче випромінювання як екологічний фактор у сфері аграрного виробництва (частина 2)
- •2. Надходження радіонуклідів у рослини
- •3. Надходження радіонуклідів у продукцію тваринництва
- •4. Дія іонізуючого випромінювання на сільськогосподарські рослини
- •5. Заходи щодо зменшення вмісту радіонуклідів у продукції рослинництва
- •Тема 2.3.Концепція біологічного (альтернативного) землеробства за кордоном (частина 2)
- •1. Системи альтернативного землеробства
- •2. Перспективи розвитку альтернативного землеробства
- •1. Системи альтернативного землеробства
- •2. Перспективи розвитку альтернативного землеробства
- •Тема 2.4.Стійкість агроекосистеми як основаїї продуктивності (частина 2)
- •2. Техногенні та біологічні принципиінтенсифікації землеробства
- •Адаптивна стратегія інтенсифікаціїстійких агроекосистем
- •Структура і продуктивність агрофітоценозуяк чинник стійкості агроекосистеми
- •Вплив шкідників і хвороб на стійкість агроекосистеми.
- •Список рекомендованої літератури
Вплив шкідників і хвороб на стійкість агроекосистеми.
Шкідник — це будь-який біотичний чинник, здатний завдати шкоди господарсько важливому організму (рослині, тварині). Шкідникрослин — умовне поняття, яке використовують для визначення видів тварин, рослин, грибів, мікроорганізмів, що спричинюють екологічне порушення життєдіяльності рослин, знижують їх продуктивність.
На сьогодні для усунення цього негативного чинника у функціонуванні агроекосистем в Україні діє потужна служба захисту рослин, методологічною основою роботи якої є інтегрований захистсільськогосподарських рослин.
Інтегрований захист рослин — це система заходів, спрямованих на керування внутрішньо- і міжпопуляційними взаємовідносинами у межах агробіоценозу. До них належать біологічні, технологічні, хімічні та інші методи захисту рослин від шкідливих організмів (шкідників, хвороб, бур’янів) у конкретній зоні на певнійкультурі.
Чисельність шкідливих видів регулюється до господарсько невідчутного рівня за збереження корисних організмів. Методологічною основою інтегрованого захисту рослин є еколого-технологічнийпараметр — поріг шкодочинності (бур’янів) — мінімальна кількість бур’янів на сільськогосподарських угіддях, за якої шкода відних стає вірогідно відчутною. Це мінливий показник, що залежитьвід екологічних умов. Орієнтовні економічні пороги шкодочинностібур’янів з урахуванням забур’яненості перед застосуванням гербіцидів становлять, наприклад у посівах озимої пшениці, 16 малорічних і 2 — багаторічних бур’яни на 1 м2; цукрових буряків — відповідно 16 і 1, картоплі — 3 і 1 шт/м2.
Список рекомендованої літератури
Агроекологія: Навч. посібник / М.М. Городній, М.К. Шикула, І.М. Гудков та ін. – К.: Вища шк., 1993. – 416 с.
Агроекологія: теорія та практикум / В.М. Писаренко, П.В. Писаренко, В.І. Перебийніс та ін.. – Полтава: «ІнтерГрафіка», 2003. – 318 с.
Агроекологія: Навч. посібник / О.Ф. Смаглій, А.Т. Кардашов, П.В. Литвак та ін.. – К.: Вища освіта, 2006. – 671 с.
Герасименко В.П. Практикум по агроэкологии. Учебное пособие – Спб.: «Лань», 2009. – 432 с.
Куценко О.М., Писаренко В.М. Агроекологія. – К.: «Урожай», 1995. – 255 с.
6. Моргун Ф.Т., Шикула М.К., Тарарико О.Г., Ґрунтозахисне землеробство. -К: Урожай, 1988, 256с.
Созінов О.О., Агроекологія - філософія сільського господарства XXI століття. ж. Вісник аграрної науки, 1997, № 9, с.61-67.
Шляхи підвищення родючості грунтів у сучасних умовах сільськогосподарського виробництва. за ред. акад. Б.С.Носка,-К: Аграрна наука, 1999, 110с.
Наше общее будущее, Доклад Междун, ком. по окр. ер., -М: Прогресе, 1989, 372с.
Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Практикум з загальної екології, -К: Либідь, 1997, 158с.
Довідник з агроекологічного стану грунтів України. за ред. акад. Б.С.Носко,-К: Урожай, 1994,333с.
Патика В.П., Тихонович І.А. та ін., Мікроорганізми та альтернативне землеробство. - К: Урожай, 1993, 174с.
Устойчивость земледелия: проблеми и пути решения, под. ред. В.Ф.Сайко. -К: Урожай, 1995, 319с.
14. Агроэкология /В.А.Черникова, А.И.Чекереса. - М.: Колос, 2000. - 536 с.
1Відомо, що потенційна, генетичне обумовлена продуктивність сучасних сортів культурних рослин досить висока. Для зернових вона досягає 200 — 300 ц/га, для цукрових буряків і картоплі — 1200 - 1300 ц/га. В умовах реального виробництва в агроекосистемах реалізується тільки 15 — ЗО % потенційної продуктивності. Недоотримання 85 — 70 % потенційного врожаю може бути спричинене також обмежувальною дією екологічних і ценотичних чинників. Отже, агроекологія в доповнення до сільськогосподарської практики має великі можливості щодо забезпечення зростання виробництва сільськогосподарської продукції нарівні з генною інженерією, біотехнологіею виробництва. Причому цей ріст не супроводжуватиметься шкідливими для природного середовища побічними ефектами.