1. 24 Компетенція органів місцевого самоврядування в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів

Низка рішень, що приймаються здійснюється на місцевому рівні.

Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”  до екологічної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення таких питань, як:

-         затвердження цільових місцевих екологічних програм;

-         затвердження місцевого бюджету, у тому числі на природоохоронні заходи;

-         нагромадження позабюджетних цільових, у тому числі екологічних, коштів;

-         прийняття рішень про надання пільг відповідно до чинного законодавства, у тому числі екологічного, щодо місцевих податків і зборів;

-         затвердження відповідно до законодавства ставок земельного податку, розмірів

-         плати за користування природними ресурсами, що перебувають у власності відповідних територіальних громад;

-         вирішення згідно із законодавством питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування цього дозволу;

-         внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об’єктів, які мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, що охороняються законом;

-         надання дозволу на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів.

   Усі ці та інші питання повинні вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Уся підготовча робота до розгляду на пленарних засіданнях відповідних рад питань, пов’язаних із охороною навколишнього природного середовища, покладаєтьсязаконом на їх виконавчі органи.  

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад забезпечують також підготовку висновків щодо надання або вилучення земельних ділянок, що проводиться органами місцевого самоврядування рішень відповідних рад про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

На них, крім того, покладено реєстрацію об’єктів права власності на землю, реєстрацію права користування землею і договорів на оренду землі, організацію і ведення земельно-кадастрової документації, вирішення земельних спорів у порядку, назначеному законодавством.

До найважливіших повноважень указаних органів місцевого самоврядування входить здійснення контролю за:   дотриманням земельного і природоохоронного законодавства.

Певні повноваження в галузі охорони навколишнього природного середовища надані районним та обласним радам, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Перелік цих повноважень визначено КУ.

В ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” повноваження районних і обласних рад поділяються на виключні повноваження, тобто питання, які вирішуються районними та обласними радами тільки на пленарних засіданнях цих рад, і делеговані, які районні та обласні ради делегують відповідним місцевим адміністраціям. Тільки на пленарних засіданнях районних і обласних рад мають вирішуватись такі питання:

- затвердження програм соціально-економічного розвитку району та області, які мають враховувати й екологічні інтереси відповідних територій,

- встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними длязадоволення питних, побутових та інших проблем населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборона використання підприємствами питної води;

- прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідногоФонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні,;

- вирішення згідно із законом питань регулювання земельних відносин.

Обласні ради на своїх пленарних засіданнях повинні вирішувати й питання затвердження відповідно до законодавства правил забудови та благоустрою населених пунктів області; прийняття в межах, що визначаються законами, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність; прийняття рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами тарифів у випадках і порядку, передбаченому законом.

Низку своїх повноважень районні й обласні ради можуть делегувати відповідним місцевим державним адміністраціям.ЗУ“Про місцеве самоврядування” передбачене делегування повноважень, пов’язаних з об’єднанням на договірних засадах коштів п,у,о, розташованих на відповідній території, на заходи щодо ОНПС; підготовкою та поданням на затвердження ради пропозицій щодо організації територій і об’єктів природно-заповідного фонду.

2. 29 . Нормування та стандартизація.

Відносини стандартизації у сфері охорони довкілля регулюються як загальним, так і спеціальним законодавством про стандартизацію. Зокрема Закон України «Про стандартизацію» визначає її як: діяльність, шо полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування шодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі й сприянню науково-технічному співробітництву. А тому екологічною стандартизацією можна вважати встановлення у стандартах вимог щодо раціонального природокористування та охорони довкілля.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначає, що державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги шодо запобігання його забрудненню та інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

Нормування у сфері природокористування й охорони довкілля полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів відповідно до вимог чинного законодавства. І такими екологічними нормативами Закон України «Про оборону навколишнього природного середовища» визначає:

1. Гранично-допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин (ГДВ), рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних і біологічних факторів. Особливостями цих нормативів є те, що вони встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів чи скидів окремо.

2. Нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих і біологічних впливів на нього. Вони належать до санітарно-гігієнічних нормативів. Вони повинні бути єдиними для всієї території України. У разі потреби для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

3. Нормативи використання природних ресурсів. Вони встановлюються законодавством для різних видів природокористування. Так, Лісовий кодекс України передбачає встановлення лімітів заготівлі деревини в порядку рубок головного користування (ст. 71), Водний кодекс України визначає ліміт використання вод (ст. 49), а Закон України «Про мисливське господарство та полювання» передбачає встановлення лімітів використання мисливських тварин (ст. 16) тощо.

Варто наголосити, що законодавством України можуть встановлюватися й інші нормативи у сфері охорони довкілля і використання природних ресурсів. А розробляються і вводяться в дію вони спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів чи іншими уповноваженими на те державними органами.