15.Микола гоголь мертві душі

XIX століття — дивна доба. Олександр Пушкін називає романом у віршах справжнісіньку поему, Микола Гоголь називає поемою авантюрний роман. Чому так сталося? Дійсно, "Мертві душі" за всіма жанровими ознаками є романом, який складається з одинадцяти глав. Може, письменник або робітники друкарні помилилися? Спробуємо довести, що помилки тут немає. Так, Гоголь добре знав українську усну народну творчість, сучасну європейську літературу і, звичайно, російську літературу. Але для розуміння жанрових і композиційних особистостей "Мертвих душ" необхідно пам'ятати про те, що письменник надзвичайно захоплювався "Божественною комедією" Данте. Поема "Мертві душі", за задумом Гоголя, повинна була мати три частини, які б нагадували про три частини "Божественної комедії", тобто "Пекло", "Чистилище" та "Рай". На жаль, Гоголь встиг створити повністю лише першу частину свого безсмертного твору. Можна вважати, що перший том "Мертвих душ" є відповідником дантівського "Пекла". За радянських часів багато було написано про Гоголя — викривача несправедливостей російського суспільства. Так, письменник дійсно викриває ці "свинцовые мерзости жизни". Але його надзадача — зробити своїх героїв добрими чи допіру трохи кращими людьми. Для досягнення цієї мети Гоголь, за одним з його зауважень, прагнув провести Чичикова крізь душевну борню, так би мовити, розбудити цього шахрая для кращої, людянішої ролі. Але тодішня дійсність, а може, Бог зло посміявся над великим насмішником: вцілілі фрагменти спаленого другого тома "Мертвих душ" доводять, що виправити кривий від народження характер Чичикова є безнадійною справою. Сам Микола Гоголь неодноразово вказував на те, що перший том "Мертвих душ" має забагато вад. Письменник запевняв друзів і читачів, що виправить їх при подальшій роботі над твором. Ці, за думкою Гоголя, вади і зробили "Мертві душі" неперевершеним витвором геніальної фантазії та холодного аналізуючого розуму. Подорож, яку здійснює Павло Чичиков, нагадує про подорож Данте Аліг'єрі колами пекла. При уважному читанні "Мертвих душ" насправді робиться жахливо, адже ці типи людей не лишилися в XIX столітті, а спокійно переповзли вже до XXI. У цьому ще одна з жанрових особистостей поеми: Гоголь нібито пише сатиру, але насправді зводить мури епічної поеми, де кожний герой уособлює якийсь із так званих вічних характерів. У композиції "Мертвих душ" особливе значення мають ліричні відступи, де Микола Гоголь сягає меж можливостей російської мови: краще написати просто неможливо. Але ці ліричні відступи, якщо прочитати тільки їх, один за одним, складають враження, що це є фрагменти якоїсь іншої, незбагненної поеми. Це насправді її плекав у своїй живій душі Микола Гоголь, пишучи про химерність та нестримність плину життя: "И снова пошла писать чушь и дичь по обеим сторонам дороги". 

1. Поема "Мертві душі" — шедевр письменника (твір складний, в ньому переплітаються і нещадна сатира, і філософські роздуми про долю Росії, і тонкий ліризм).  II. Особливості жанру "Мертвих душ".  1. Ліричні відступи і вставні епізоди (думки автора про високе призначення людини, про долю Батьківщини й народу, які протиставлені похмурим картинам російського життя).  2. Принцип градації в написанні твору (один герой гірший за іншого. Манілов — майже позитивний герой, його ввічливість нудотно-солодка, у порівнянні з Плюшкіним характер Манілова багато в чому навіть виграє).  3. Символічність назви поеми "Мертві душі" (Коробочка, Чичиков — у них закладена ідея невгамовного прагнення до накопичення — "людина-коробочка". Ця риса, що притаманна більшості дворян, і призвела їх до виродження. Звідси й символічна назва "Мертві душі").  4. Композиція поеми (згідно з жанром подорожі; знайомство з минулим головного героя — майже наприкінці для висвітлення мотивів дій і вчинків Чичикова; перший том — завершений твір, другий том спалив).  5. Головна тема твору (доля Росії: її минуле, сучасне й майбутнє. Минуле — у першому томі. Задумані ним другий і третій томи повинні були оповідати про сучасне й майбутнє. Однак цим задумам не судилося здійснитися).  III. Протиставлення ліричного образу народної Росії світові "Мертвих душ" (про Росію пише з любов'ю і замилуванням, відчуває душу російського народу: образ трійки, що швидко несеться вперед — образ могутньої сили Росії. "Чи не так і ти, Русь, несешся, наче швидка трійка, яку ніхто ніколи не обжене?.."). 

Образ автора: З функцією образа автора зв’язане й жанрове визначення «поема», придумане самим Н. В. Гоголем для свого добутку. Поема, як відомо, жанр ліричний. А для цього роду літератури важливий не стільки сам сюжет, скільки авторські переживання, настрої. У міру розвитку основної сюжетної лінії в добутку є численні ліричні відступи, у яких автор прямо спілкується із читачем, розповідаючи йому про те, що хвилює й тривожить його в цей момент. Таким чином, читач підключався до самого творчого процесу, перетворювався одночасно в критика добутку, а факт появи поеми із чисто літературного явища стає явищем суспільнимСвітогляд Гоголя був тісно зв’язаний з поглядами філософів – просвітителів, основна ідея яких полягала в тому, що людина по своїй природі – істота гармонічне. У його пороках же винуваті несправедливі суспільні закони, що змушують особистість пристосовуватися до життя й усвідомлено порушувати властиві їй норми моралі