19. Витрати виробництва: економічна суть та показники.
Витрати – це виплати фірми безпосередньо пов’язані з виробництвом економічних благ, спрямовані на забезпечення підприємства різними видами економічних ресурсів.
В залежності від того, які ресурси використовує фірма. Витрати поділяють:
– зовнішні (бухгалтерські, явні);
– внутрішні (неявні).
Зовнішні витрати – грошові кошти, які фірма сплачує зовнішнім постачальникам при купівлі ресурсів. Ці витрати відображені у бухгалтерському обліку.
Наприклад, витрати на купівлі сировини, заробітну плату, комунальні послуги.
Внутрішні витрати – пов’язані із власними ресурсами фірми. Неявні витрати – це сума максимально втрачених доходів від факторів виробництва в найкращому з відкинутих варіантів.
Важливим елементом неявних витрат є нормальний прибуток (це мінімальна плата необхідна для того, щоб утримати фірму в галузі).
Економічні витрати – це сума бухгалтерських та неявних витрат.
ЕВ = БВ+НяВ.
Види витрат:
1. Сукупні витрати. (TC, C)
2. Середні витрати. (AC, ATC)
ATC = TC/Q
3. Граничні витрати. (MC)
MC=
У короткостроковому періоді розділяють постійні та змінні витрати.
Сукупні витрати – це сума постійних та змінних витрат.
TC = FC+VC
Постійні витрати (FC) – не залежать від обсягу виробництва.
Зміні витрати (VC) – залежать від обсягу виробництва.
У довгострокову періоді всі витрати є змінними.
20. Витрати виробництва у короткостроковому періоді.
Короткостроковий період – це такий проміжок часу протягом якого фірма не може радикально змінити обсяги виробництва, кількість необхідних ресурсів. Фірма має змінні та постійні витрати. Кількість фірм у галузі незмінна.
Види витрат у короткостроковому періоді:
1. Сукупні витрати. (TC, C)
Сукупні витрати – це сума постійних та змінних витрат.
TC = FC+VC
Постійні витрати (FC) – не залежать від обсягу виробництва.
Постійними затратами можуть бути витрати на утримання підприємства, на оплату страхових послуг для підприємства, на основний капітал, на оплату праці адміністрації.
Зміні витрати (VC) – залежать від обсягу виробництва.
Змінними
витратами можуть бути витрати на виплату
праці найманих працівників, на сировину,
матеріали, енергію тощо.
2. Середні витрати – це витрати на одиницю виробленої продукції.
Середні сукупні витрати: ATC = TC/Q.
Середні постійні витрати: AFC = FC/Q, FC – const.
Середні змінні витрати: AVC = VC/Q.
3. Граничні витрати: MC= .
Побудуємо криві витрат виробництва:
Оскільки постійні витрати не залежать від обсягу виробництва, то вони зображені горизонтальною лінією.
Точка b – точка перегину кривої TC, що показує збільшення сукупних витрат до обсягу до обсягу Qb під дією закону зниження граничних витрат.
Точка a – точка перегину кривої VC, визначена як точка дотику дотичної проведеної з початку координат до найбільш опуклої точки VC.
Точка c – точка найбільшої опуклості TC, визначена за допомогою дотичної до TC.
До Qb: TCзр, VCзр, FCкон, MCсп, MCb=мін, AVCсп,ACсп, AFCсп.
Діє закон спадних граничних витрат:
Qb – Qa: MCзр, AVCсп,ACсп, AVCa=min, AVC=MC, AFCсп.
Qa – Qc: MCзр, AVCзр, ACсп, ACс=min, AC=MC, AFCсп.
Від Qс: MCзр, AVCзр, ACзр, AFCсп.
21. Витрати виробництва в довгостроковому періоді
У міру збільшення даного періоду часу, по-перше, для окремої фірми зникає відмінність між постійними і пе¬ременными витратами, і всі витрати ста-новятся змінними, а по-друге, на ринку в цілому змінюється число фірм.
Довгостроковим періодом називають такий період, протягом якого виробничі потужності можуть бути пристосовані до умов попиту і витрат. Якщо умови діяльності несприятливі для фірми, то вона може піти з ринку (галузі). З іншого боку, нові фірми можуть увійти на ринок (галузь) у разі сприятливих умов. Таким чином, ккількість фірм в галузі в довгостроковому періоді є змінною величиною.
Довершена конкуренція припускає рівний доступ всіх фірм до ресурсів, у тому числі і до технологічної інформації. Тому в довгостроковому періоді кожна фірма може вибрати і реалізувати найбільш ефектний варіант виробництва, внаслідок чого криві загальних витрат всіх фірм однієї галузі будуть ідентичні, і можна говорити, що в довгостроковому періоді галузь складається з однакових, або типових, фірм.
Покажемо, що з часом на ринку довершеної конкуренції ціна продукту тяжіє до мінімальних довгострокових середніх витрат (ціна p0).
По-перше, ціна не може на тривалий час опускатися нижче мі-німальних довгострокових середніх витрат (ціна p1), оскільки в такій ситуації фірма збиткова. Це витікає з формули, задаючої величину прибутку фірми в довгостроковому періоді:
П=Q(p - LRAC)
де Q - випуск,
p - ціна продукту,
LRAC - довгострокові середні із-держки.
По-друге, ціна не може тривалий час перевищувати мінімальні довгострокові середні витрати (ціна p2), оскільки в цій ситуації прибуток фірми позитивний. Позитивний прибуток привертає в галузь нові фірми, що збільшить ринкову пропозицію і понизить риночну ціну. Ціна знижуватиметься до тих пір, поки знов не досягне мінімума довгострокових середніх витрат.
Той факт, що прибуток типової фірми в довгостроковому періоді рівний нулю, зовсім не означає, що у підприємців немає стимулу до продовження свого бізнесу.
Якщо деяка фірма упровадила прогресивну технологію з нижчими витратами, ніж у конкурентів, то вона отримує надприбуток. З часом інші фірми упровадять ту ж технологію, унаслідок чого ринкова ціна знизиться, і економічний прибуток фірми-новатора також стане нульовим.
Співставлення довгострокового та короткострокового
Крива граничних витрат завжди перетинає криву середніх витрат в точці мінімуму.