7. Кардиналістська концепція корисності. Правило максимізації корисності.

існують два підходи до вимірюваннякорисності — кіль­кісний (кардиналістський) та порядковий (ординалістський). Кількіснийпідхідвиражається в тому, щокорисністьвизна­чаєтьсяфункціонально. Представникицієїтеорії — видатніекономісти XIX ст. У. Джевонс, А. Маршалл, Д. Робертсон, Л. Вальрас. Прихильникикардиналістськогопідходузапропо­нуваливимірюватизагальнукорисністьвідспоживання благ у певнихкількіснихпоказниках, назвавши їх "ютилі". Наприк­лад, споживанняоднієї склянки мінеральної води даєспожива­чу 10 ютилівтощо. Функціякорисностіпоказуєзалежністькорисностівідза­гальноїкількостіспоживаних благ: U = /(Q1, Q2 ..., Qn), де U— рівенькорисності; Q1, Q2, ..., Qn — кількостіспоживаних благ; i = 1, n. У кількіснійтеоріїкорисностіприпускається, що величина різницізначенькорисності для двохнаборів благ маєкількісневираження.Маючи на метімаксимізаціюкорисності, споживачоцінюєспоживчувластивість кожного товару в ютилях і вибираєтовари з найбільшим числом ютилів. Величина корисностізалежить не тількивідвластивостей блага, але й відйогокількості, тобто, визначаєтьсяфункціонально і правилом максимізаціїкорисності.Суть правила максимізаціїкорисностіполягає в наступному: дохідспоживача повинен бути розподілений таким чином, щобостаннягрошоваодиниця, витрачена на кожний товар абопослугу, приносила однаковуграничнукорисність. Граничнакорисність кожного товару абопослуги, поділена на їхціну, повинна бути однаковою для всіхпродуктів.

На мовіалгебри правило максимізаціїкорисностівиглядаєнаступним чином:

8. Ординалістська концепція корисності. Порядок уподобань.

ординалістськутеоріюрозробилиЕджуорт, Фішер, Парето.

за їх концепцією корисність не може бути кількісновиміряна. В теоріївикористовується не абсолютнийпідхід, а відносний, тобто ранг споживаного набору благ.В основіординалістськогопідходу лежать наступніприпущення (аксіоми уподобань):повнаупорядкованість: споживачздатнийупорядкуватиальтернативнінабори благ за допомогоювідношенняперевагиабобайдужості; транзитивність: споживачвстановлюєпевний порядок уподобань. Якщонабір благ   привабливіший для суб’єкта, ніжнабір, той в свою чергупереважаєпривабливістюнабір, то набір    буде привабливішимтакож і за набір;ненасичуваність: всі блага бажані для споживача, збільшення благ в наборіробитьйогопривабливішим, споживачзавждивіддаєперевагу набору, в якомубільшакількістьтоварів.незалежністьспоживача: задоволенняспоживачазалежитьтількивідкількостіспоживаного блага і не залежитьвідспоживанняіншихспоживачів.Теоріяспоживацькоговибору заснована на припущенні, щоспоживач поводиться раціонально, намагаючисьмаксимізуватизадоволеннясвоїх потреб у процесікупівлі та споживаннятоварів і послуг у певномуїхсполученні.  Купуючищо-небудь у магазинічи на ринку, ми, перш за все, вибираємо те, щозадовольняєнаші потреби. Але одні і ті ж потреби можутьзадовольнятирізні блага, тому потрібнорозглянутипоняття "уподобанняспоживача".  Уподобанняспоживача — це система цінностейлюдинищодо благ, це ранги, якіспоживачвстановлює для альтернативнихваріантівзадоволеннясвоїх потреб.  Крімуподобань, на споживацькийвибірвпливаютьціни благ та доходи споживача.  Отже, споживацькийвибір — цеприйняття та реалізаціярішень на підставіуподобань, ціни благ та доходівспоживача з метою максимізаціїзадоволенняйого потреб.  Способом представленняперевагспоживача є функціякорисності, визначена на товарному наборі. Функціякорисності – співвідношенняміжобсягамиспоживаних благ і рівнемкорисності, якогодосягаєспоживач.У ординалистскойтеоріїкорисностівикористовуютьсякриві і карта байдужості. Графічно система перевагспоживачаілюструється за допомогоюкривихбайдужості, впершевикористаних Ф. Еджуорт в 1881 р. Крива байдужостізображуєсукупністьнаборів, міжякимиспоживач не робитьвідмінностей. Будь-якийнабір на кривійзабезпечить один і той же рівеньзадоволення. Іншими словами, крива байдужостізображуєальтернативнінабори благ, якідоставляютьоднаковийрівенькорисності