3. Основи моделювання мікроекономічних процесів.Економічна модель.

Моделі – це аналог, який дозволяє достовірно відобразити той або інший бік реального об’єкту. Ек. модель – спрощене відображення дійсності, яке за допомогою рівнянь і графіків відображає взаємозалежність різник ек. змінних. Ек. змінна – це така змінна, що характеризує результат цих рішень. Ці змінні бувають екзогенні та ендогенні. Екзогенні – вводяться ззовні – це вихідна інф. Ендогенні – формуються всередині моделі – це об’єкти вибору дослідника. Моделі бувають статичні(1) та динамічні(2). (1) – показує функціональні взаємовідносини між ек. змінними в даний момент часу. (2) – якщо у моделі враховується час. Модель використовують у порівняльній статиці, коли її ознаки у положенні рівноваги порівнюють з її ознаками при іншому рівноважному стані і при цьому не враховується фактор часу, що призвів до зміни положення. Оптимізаційні моделі - за допомогою них відображається поведінка окремих ек. суб’єктів, які прагнуть досягти своєї мети. Рівноважні – за допомогою них відображається взаємодія сукупності суб’єктів та з’ясовуються умови співставлення індивідуальних особливостей.

4. Суб`єкти економіки. Механізм економічного кругообігу.

До основнихсуб'єктівмікросистеми належать: Домогосподарства. Домогосподарство — цсекономічнаодиниця, що складається з одного абобільшечоловік, які ведутьспільнегосподарство, забезпечуєекономіку ресурсами і використовуєзароблені при цьомукошти на поточнеспоживаннятоварів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб. Прикладом домогосподарства є сім'я. Роль домогосподарств у мікроекономічнійсистеміподвійна. На ринку кінцевихтоварівдомогосподарствавиступають на боціпопиту як покупці. Зіншого боку, домогосподарства — це власникиресурсів, які вони постачають для виробничихцілей. Тому наринкуресурсівдомогосподарстваперетворюються на продавців, формуютьпропозицію.

Підприємства (фірми). Підприємство — це товаровиробник і основнавиробнича ланка економіки. До них належать будь-які господарюючісуб'єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробництвом товарів чи послуг з метою отримання прибутку.

5. Крива виробничих можливостей: сутність, характеристика, графічне зображення.

Виробничі можливості – можливості суспільства (чи окремого підприємства) щодо виробництва економічних благ при повному та раціональному використанні всіх наявних обмежених видів ресурсів за певного технологічного рівня виробництва.

П роблему економічного вибору і можливий обсяг виробництва продукції відображається кривою виробничих можливостей.

ABCD- це КВМ, що показує максимально можливі обсяги виробництва двох видів товару при повному використанні усіх наявних ресурсів. т.F – неповне використання ресурсів, зменшений обсяг виробництва. т.Е при даних ресурсах і потужностях недосяжна. Збільшення вир-тва одного товару призведе до зменшення вир-тва іношого (при даних ресурсах). Це називають альтернативними витратами виробництва.

6. Кардиналістська концепція корисності. Правило максимізації корисності.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання благ, тобто у максимізації корисності. Для досягнення мети існують певні обмеження.

Кардиналістський підхід передбачає, що споживач може кількісно виміряти рівень свого задоволення. Одиниця виміру рівня задоволення – ютиль. Корисність – це здатність блага задовольняти ту чи іншу потребу споживача. Сукупна (загальна) корисність TU – це корисність від споживання всіх одиниць даного блага.

Функція корисності – це економіко-математична модель, яка відображає звязок між певною кількістю екон.благ, які споживач прагне придбати, і рівня корисності, яку споживач прагне отримати. TU=f (x,y).

Гранична корисність MU – це корисність від споживання кожної додаткової одиниці блага. ЇЇ визначають як різницю між сукупною корисністю і граничною корисністю попередньої одиниці блага.

TU max →MUx=0

Набір товарів, які купує споживач, називають споживчим кошиком. Корисність споживчого кошика – це сума значень граничної корисності кожної одиниці товарів.

Перший закон Госсена (закон спадної граничної корисності): при збільшенні споживання блага на одну одиницю більше, його гранична корисність знижується. Виключення : антиблага, життєво необхідні ліки, колекційні речі.

Другий закон Госсена (принцип рівної корисності): вибір є оптимальним, якщо в рамках бюджетного обмеження відношення гарничних корисностей будь-якого блага дорівнює відношенню їх цін.

MUx/MUy= Px/Py=k

MUx/Px=MUy/Py=k