- •1.Предмет і об єкт мікроекономіки. Роль і місце мікроекономіки в системі економічних наук.
- •2 Методи мікроекономіки. Основні методи мікроекономічного аналізу .
- •3. Основи моделювання мікроекономічних процесів.Економічна модель.
- •4. Суб`єкти економіки. Механізм економічного кругообігу.
- •5. Крива виробничих можливостей: сутність, характеристика, графічне зображення.
- •6. Кардиналістська концепція корисності. Правило максимізації корисності.
- •7. Кардиналістська концепція корисності. Правило максимізації корисності.
- •8. Ординалістська концепція корисності. Порядок уподобань.
- •9. Криві байдужості. Їх властивості та види
- •10. Оптимум споживача: зміст, математична та графічна інтерпретації
- •12.Реакція споживача на зміну цін товарів
- •13. Виробнича функція при зміні обсягу одного фактору виробництва.
- •14. Заміщення ресурсів
- •15. Ефект доходу та ефект заміщення . Модель Хікса, модель Слуцького.
- •16. Виробнича функція при зміні обсягів двох факторів виробництва. Типи ізоквант.
- •17.Віддача від масштабу виробництва
- •18.Стадії виробництва при зміні обсягу одного фактора виробництва.
- •19. Витрати виробництва: економічна суть та показники.
- •20. Витрати виробництва у короткостроковому періоді.
- •22. Функція витрат. Поняття ізокости
- •23.Вибір розміру підприємств у довгостроковому періоді.Мінімально ефективний розмір підприємства
- •24.Прибуток.Види прибутку
- •25.Ринок досконалої конкуренції,його характерні ознаки
- •26.Оптимальний вибір конкурентної фірми у короткостроковому періоді
- •29.Умови довгострокової рівноваги фірми та галузі на конкурентному ринку
- •31. Характеристика ринку чистої монополії. Попит на ринку монополії.
- •32. Особливості пропозиції на ринку чистої монополії.
- •35. Олігополія: характерні ознаки. Теорії олігополії
- •36Модель взаємної гри
- •37 Парадокс Бертрана
- •Модель бертрана, як теорія олігополії
- •38Модель послідовної гри (лідерство в цінах)
- •Основні передумови
- •39. Теорія змови. Модель картелю
- •40. Сутність ринку монополістичної конкуренції. Модель Ланкастера.Дві криві попиту
- •41. Оптимальний план фірми на ринку монополістичної конкуренції у короткостроковому періоді.
- •42. Рівновага фірми на ринку монополістичної конкуренції у довгостроковому періоді.
- •43. Ринок факторів виробництва та його структура.
- •44. Попит на один та декілька змінних ресурсів виробництва та їх ціна, якщо ринок ресурсів є досконалим конкурентом, а ринок товарів – досконалим конкурентом або монополією.
- •47. Пропозиція праці.
- •49. Індивідуальна та ринкова пропозиція заощаджень.
- •50. Ринок землі. Пропозиція землі. Рента.
- •52. Пропозиція, крива пропозиції, та чинники, що її визначають
- •53. Часткова ринкова рівновага: суть, види та умови існування
Основні передумови
Галузь виробляє однорідний товар : відмінності продукції різних фірм нехтуємо, а значить, покупець при виборі, фірми у якої купувати, орієнтується тільки на ціну.
Фірми встановлюють кількість виробленої продукції, а ціна на неї визначається виходячи з попиту.
Існує так звана фірма-лідер, на обсяг виробництва якої орієнтуються інші фірми.
39. Теорія змови. Модель картелю
Методами досягнення стану жорстокої конкуренції цін на ринку олігополії є відкрита, таємна і бездоговірна змови.
При відкритій змові між фірмами-олігополістами укладається відкрита угода про фіксування цін, поділ ринку чи інші умови, що суттєво обмежують конкуренцію. Найпростішою формою відкритої змови є картель. Це письмова чи усна угода між фірмами про запровадження спільної ціни на продукт, про обсяги виробництва окремих фірм та про територіальний поділ ринків збуту продукції. Учасники картелю укладають угоду про ціну, що максимізує їхній прибуток. Така угода стає обов'язковою для кожного учасника. Крім того, кожному учаснику встановлюється квота випуску продукції, яку він не повинен порушувати. Це надає картелю, по суті, монопольну владу на ринку, що дає можливість встановлювати ціну вищу, ніж в умовах конкуренції між ними. Крім того, створення картелю дає змогу олігополістам зменшувати невизначеність, збільшувати прибутки і нерідко перешкоджати входженню в галузь нових конкурентів. Однак на практиці картелі не відзначаються стійкістю, бо між його учасниками ведеться боротьба за вигідніші умови саме для своєї фірми. Виникає спокуса обдурити своїх партнерів, що і стає причиною розпаду картелю. Найвідомішим представником картелю є Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК).
Оскільки відкрита змова призводить до встановлення монопольної влади на ринку, що несе негативні наслідки для покупців, у багатьох країнах законодавство забороняє таку змову. Тому олігополісти часто шукають шляхи для таємного співробітництва, не заснованого на досягненні домовленості у явному вигляді. Це — таємна змова, за якою угоди про ціни і поділ ринку глибоко приховані.
Однак навіть за такого стану таємні угоди нерідко викриваються. Тому існує ще бездоговірна змова, коли олігополісти координують свою поведінку в сфері цін, не вдаючись до прямої таємної змови. Офіційні угоди і таємні зустрічі при цьому не потрібні. Як правило, найбільша чи найефективніша фірма встановлює ціни, а решта фірм більш-менш автоматично наслідує її цінову поведінку. Ціновий лідер визначає, коли і як потрібно змінити ціну. Якщо його розрахунок правильний, то інші фірми здійснюють те саме, і галузева ціна змінюється без відкритої чи таємної змови. Такий метод називають лідерством у цінах. У галузях, де є цінові лідери, тенденцією є збереження цін на постійному рівні упродовж тривалого періоду. Подібна ситуація зумовлена, з одного боку, тим, що лідер, щоб не втратити своє лідируюче становище, не ризикує часто змінювати ціни. З другого боку, інші фірми також не ризикують змінювати ціни, адже при підвищенні їх однією фірмою інші фірми не підтримають його й ініціатор такого підвищення втратить частину ринку.