36Модель взаємної гри

Моделі взаємної гри будуються на основі припущення про те, що учасниками є фірми з приблизно однаковою економічною силою. До таких ігор належать моделі Курно та Бертрана.                                                                     Моделі послідовної гри базуються на припущенні про наявність на ринку фірми-лідера щодо пропозиції.         Модель Курно базується на припущенні, що змінними є обсяги випуску. На практиці змінними скоріше можуть бути ціни, а не обсяги випуску            Взяти за стратегічну змінну ціну запропонував 1883 року французький математик Ж. Бертран. Дуополісти Бертрана схожі з дуополістами Курно, відрізняється лише їхня поведінка. Кожна ділова одиниця визначає не обсяг випуску, а ціну пропозиції виходячи з припущень щодо цінової поведінки інших. Кожен учасник ринку шукає такі цілі, які дають йому змогу отримати максимальний прибуток за цієї ціни конкурента.

Модель Курно заснована на конкуренції за обсягами випуску. Ціна визначається сукупним обсягом випуску фірм відповідно до лінійної кривої попиту.  Модель Курно заснована на припущенні, що кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи з незмінності обсягів випуску конкурента.  Для цієї моделі можна побудувати криві реагування для двох фірм, що визначають оптимальний обсяг випуску однієї з них при заданому обсязі іншої ( Мал.58 ).    мал.58 Рівновага Курно.  Якщо на ринок виходить тільки фірма 1, то, як монополіст вона вибирає обсяг випуску Qm=240. Фірма 2, вийшовши на ринок, у своїй стратегії буде виходити з фіксованого обсягу пропозиції 240, і виходячи зі своєї кривої реагування R2 , визначить обсяг Q=120. Тоді фірма 1, виходячи з цього обсягу і своєї кривої реагування R1, визначить обсяг Q=180. Фірма 2 відповідає обсягу Q=150. Цей процес продовжується доти, доки фірми не зійдуться на обсязі Q 1 =Q 2 =160 (точка Е).  Якщо порівняти цей обсяг з обсягом конкурентної рівноваги (QК=480), то ми бачимо, що кожна фірма в стані рівноваги Курно (точка E Курно мал.58. ) забезпечує тільки третину ефективного конкурентного обсягу , а галузь, при дуополії Курно випускає 2/3 конкурентного обсягу , чиста монополія забезпечує тільки 1/2 цього обсягу. Таким чином, конкуренція за обсягами у моделі Курно не призводить ринок до стану конкурентної рівноваги (на відмінну від моделі Бертрана).

37 Парадокс Бертрана

Парадо́ксБертра́на-парадокс, названий на честь Джозефа Бертрана, який описує ситуацію, коли два гравці (компанії) при досягненні стану рівноваги Неша залишаються без прибутків внаслідок конкуренції.            Парадокс Бертрана рідко трапляється в житті, тому, що справжні продукти майже завжди диференційовані ще якось окрім ціни (бренд, щонайменше); компанії мають обмежені можливості обсягів виготовлення та дистрибуції; дві компанії рідко коли мають однакову собівартість виробництва. Висновок Бертрана є парадоксом тому, що коли кількість компаній збільшується від однієї до двох, ціни зменшуються від монопольних до конкурентних та залишаються незмінними зі збільшенням кількості компаній. Це не є дуже реалістичним, тому, що в реальному світі зі збільшенням кількості компаній ціна, як правило, зменшується. Емпіричний аналіз показує, що в більшості галузей з двома конкурентами все ж таки досягається отримання прибутків.        Деякі із причин, чому парадокс Бертрана не завжди трапляється: - Обмеженість обсягів — іноді фірми мають недостатньо виробничих потужностей, аби задовольнити весь попит; - Диференціація продуктів — якщо продукти різних фірм диференційовані (відрізняються властивостями), покупці можуть не переходити на споживання продуктів з меншою ціною; - Динамічна конкуренція — тривала взаємодія та цінова конкуренція можуть призвести до встановлення ціни вище MC в стані рівноваги. - Більше прибутків при вищій ціні — якщо компанія встановить ціну трохи вище, аніж конкуренти, вона матиме приблизно таку ж кількість продажів, але більше прибутку від кожної продажі, тому інша компанія також підвищить ціну на свій товар, і так далі.