35. Олігополія: характерні ознаки. Теорії олігополії

Олігополія — це тип побудови ринку, для якого характерна наявністькількох великих постачальників і багатьохдрібнихспоживачів. Продукція на олігополістичному ринку може бути як однорідною, так і диференційованою. Вхід на ринокобмеже­ний, щозумовленонаявністювисокихвхіднихбар'єрів. Бар'є­риможуть бути природними, середяких — ефектвід масштабу виробництва; витрати на рекламу; існуванняпатентів та ліцензій, а такожвиникативнаслідокстратегічнихдійнаявнихконкурентів, якіможутьвикликатизагрозузбільшеннявироб­ництватоварів за рахуноквпровадженнядодатковихпотужнос- тей у разівходженняновоїфірми на ринок, щоможепризвес­ти до падінняцін. Для підприємства, щопрацює на олігополістичному ринку, необхіднопередбачитиреакцію на прийняттярішеннящодообсягувипуску та цінипродукції не тільки з боку споживачів, а й з боку конкурентів. Стратегічні думки повинніматикомплек­сний характер. Приймаючирішення, підприємство повинно врахувативідповіднуреакціюконкурентів, так само, як іншіконкурентипередбачатимутьреакціюцьогопідприємства на їхнірішення. Прийняттярішень, відповідніреакції, конкурен­ція — динамічніпроцеси. Кожному підприємствунеобхідноставити себе на місцеконкурентів і розміркувати, як бивоно вчинило на їхньомумісці. Таким чином, особливістюповедінкифірми-постачальника на ринку олігополістичноїконкуренції є те, що, приймаючирішен­ня, вона завждизважає на можливуреакц/ю конкурент/в на їїдм. Теоріяолігополії не нова, їїрозробкарозпочалася у ХІХ ст. Засновником "теоріїолігополії" вважається А. Курно. Вінвпер­ше порушив проблему олігополістичноговзаємозв'язку — необ­хідностікожнійфірмівраховуватиповедінкуконкурентів при визначеннісвоєїринковоїстратегії. Не існуєєдиноїтеоріїолі­гополії. Економістипропонуютьрізніформальнітеорії, якісприяютьпроцесуприйняттярішеньпідприємством на ринку олігополії. Справжняолігополія — цемайжегра, у якійкоженгравець повинен передбачитидіїконкурентів у відповідь на рішеннясто­совноціниабообсягувипуску. Дослідженняолігополії на основітеоріїгрибере початок з l944 р., коли вийшлипраці Джона фон Неймана та Оскара Моргенштерна "Теоріягри та економічнаповедінка". Вони вирішилиз'ясувати, яке припущеннящодопо­ведінкиконкурентів є оптимальним для ринку, на відмінувідіншихекономістів, які за відправну точку брали реакціюдіючоїфірми на зміни, якіроблятьсяіншою. Ситуацію, у якійдося­гаєтьсярівновага, дісталаназвурівновагиНеша — на честь аме­риканського математика, теоретика гри Джона Неша. Теоріяігордосліджуєповедінку у можливихситуаціях, якіпов'язані з прийняттямрішень та розробкоюстратегіїконку­рентноїповедінки на основіматематичнихметодів. Предметом цієїтеорії є ігровіситуаціїіззаздалегідьвстанов­леними правилами. Протягомгриможливірізніспільнідії — ко­аліціїгравців, конфлікттощо. Стратегіягравціввизначаєтьсяцільовою (платіжною) функцією, яка показуєвиграшабопро­грашучасника. Найпростішийрізновид — гра з двомагравцями. Якщоберуть участь не меншетрьохгравців, можнаутворюватикоаліцію, щоускладнюєаналіз. Результатигриілюструються за допомогоюматрицівиплат, яка показуєнаслідкидій для кожно­го учасникагри за певнихрішеньйого та іншихучасників, тоб­то за певноїстратегії. Стратегія в цьомуразі — цеваріантидій, щодозволяються правилами гри. Якщоіснуєоптимальнерішен­ня для учасникагри, незалежновід того, яку стратегіюобереінший, то кажуть про йогодомінуючустратегію. Якщодомінуючастратегіяіснує для всіхгравців, то тоді у грііснуєрівноважний результат, аборівновагаНеша — тобторівноважнийрозв'язокгри, при якомустратегія кожного грав­ця оптимальна за умовивиборустратегіїіншимгравцем. Ринокперебуває у станірівновагиНеша, якщожоднепідприємство не бажаєзмінювати свою поведінку в односторонньому порядку. В іграхможеіснувати не одна, а двірівновагиНеша, причомунайкраща для всіхучасниківситуаціяможескладатися, коли учасникиграють у кооперативнугру.  36. олігополія: моделі взаємної гри. модель курно.

вперше модель олігополії для двохпідприємств (дуополія) булазапропонованафранцузьким математиком, економістом та філософом А. Курно 1838 року. Курно припустив, щоіснуютьдвіфірми, кожна з якихволодієджереломмінеральної води, яке вона можевикористовувати з нульовимивитратами. Свою продукцію вони продають на ринку, попит на якому заданий лінійноюфункцією. Кожнийдуополіствиходить з припущен­ня, щойогосуперник не змінитьобсягувипуску у відповідь на йоговласнерішення.Модель Курно заснована на конкуренції за обсягамивипуску. Цінавизначаєтьсясукупнимобсягомвипускуфірмвідповідно до лінійноїкривоїпопиту.

Модель Курно заснована на припущенні, щокожнафірмавизначаєсвійобсягвипуску, виходячи з незмінностіобсягіввипуску конкурента.Для цієїмоделіможнапобудуватикривіреагування для двохфірм, щовизначаютьоптимальнийобсягвипускуоднієї з них при заданомуобсязііншої

Якщо на риноквиходитьтількифірма 1, то, як монополіст вона вибираєобсягвипускуQm=240. Фірма 2, вийшовши на ринок, у своїйстратегії буде виходити з фіксованогообсягупропозиції 240, і виходячизісвоєїкривоїреагування R2 ,визначитьобсяг Q=120. Тодіфірма 1, виходячи з цьогообсягу і своєїкривоїреагування R1, визначитьобсяг Q=180. Фірма 2 відповідаєобсягу Q=150. Цейпроцеспродовжуєтьсядоти, доки фірми не зійдуться на обсязі Q 1 =Q 2 =160 (точка Е).Якщопорівнятицейобсяг з обсягомконкурентноїрівноваги (QК=480), то ми бачимо, щокожнафірма в станірівновагиКурно (точка E Курно мал.58. )забезпечуєтількитретинуефективного конкурентного обсягу , а галузь, при дуополіїКурновипускає 2/3 конкурентного обсягу , чиста монополіязабезпечуєтільки ½ цьогообсягу. Таким чином, конкуренція за обсягами у моделіКурно не призводитьринок до стану конкурентноїрівноваги (на відміннувідмоделі Бертрана). Недолікомцієїмоделі є припущення, яке робитькожнафірма, щодонезмінностіобсягувиробництваіншоюфірмоюпротягом одного періоду. Лише у станірівновагиочікуванняпідприємцівможуть бути виправданими.