29.Умови довгострокової рівноваги фірми та галузі на конкурентному ринку

Довгостроковим періодом називають такий період, протягом якого виробничі потужності можуть бути пристосовані до умов попиту і витрат. Якщо умови діяльності несприятливі для фірми, то вона може піти з ринку (галузі). З іншого боку, нові фірми можуть увійти на ринок (галузь) у разі сприятливих умов. Таким чином, ккількість фірм в галузі в довгостроковому періоді є змінною величиною.

Довершена конкуренція припускає рівний доступ всіх фірм до ресурсів, у тому числі і до технологічної інформації. Тому в довгостроковому періоді кожна фірма може вибрати і реалізувати найбільш ефектний варіант виробництва, внаслідок чого криві загальних витрат всіх фірм однієї галузі будуть ідентичні, і можна говорити, що в довгостроковому періоді галузь складається з однакових, або типових, фірм.

У довгостроковому періоді крива пропозиції галузі не може бути отримана підсумовуванням кривих пропозиції фірм галузі, оскільки кількість цих фірм в довгостроковому періоді міняється. Конфігурація кривої пропозиції галузі в довгостроковому періоді залежить від того, чи змінюється, а якщо так, то як, положення кривої середніх довгострокових середніх витрат типової фірми в результаті зміни галузевого випуску.

В ході довгострокового періоду фірми мають достатньо часу, щоб пристосуватись найкращим чином до різних змін на ринку. Короткостроковий період передбачає існування постійної кількості фірм в галузі, які не змінюють обсягів капітального об-ладнання. В довгостроковому періоді фірми в змозі як збільшити, так і скоротити масштаби виробництва; за цей час в галузь мо-жуть увійти нові фірми, а частина фірм здатна вийти з галузі.

Наявність прибутку в короткостроковому періоді у конку-рентних фірм робить галузь привабливою для притоку капіталу. Оскільки вхід і вихід на ринок абсолютно вільні, починається активна експансія капіталу в галузь. Збільшення кількості фірм в галузі приведе до збільшення пропозиції товару; якщо при цьо-му ринковий попит на товар, що виробляють фірми, не змінить-ся, то розширення пропозиції викличе зниження ціни товару. Процес входження в галузь нових фірм буде продовжуватись до тих пір, поки в даному короткостроковому періоді ціна не впаде до значення середніх сумарних витрат і всі фірми галузі будуть одержувати нульовий економічний прибуток

Протилежні процеси будуть спостерігатися, якщо фірми га-лузі в якомусь короткостроковому періоді мають збитки. В цьому випадку фірми не покривають своїх сумарних витрат, тому час-тина з них спробує більш вигідно використати ресурси і вийде з галузі, а інші перестануть замінювати зношене обладнання. В ре-зультаті пропозиція товару знизиться і при незмінному попиті ціна товару підвищиться, поки не зрівняється з середніми сумар-ними витратами в даному короткостроковому періоді

Процес входу-виходу буде продовжуватись поки фірми не досягнуть рівноваги в довгостроковому періоді. Існує три умови рівноваги галузі в довгостроковому періоді:

1. Функціонуючі фірми найкращим чином використовують наявне капітальне обладнання. Це означає, що кожна фірма га-лузі в короткостроковому періоді максимізує прибуток, виробля-ючи такий обсяг продукції, коли МС = Р.

2. Не існує спонукаючих причин для фірм інших галузей вхо-дити в галузь, оскільки всі фірми галузі мають обсяг вироб-ництва, який відповідає мінімуму середніх сумарних витрат в ко-роткостроковому періоді, і одержують нульовий економічний прибуток.

3. Фірми галузі не мають можливості знижувати сумарні вит-рати на одиницю продукції за рахунок розширення масштабів ви-робництва. Це рівнозначне умові, що кожна фірма галузі вироб-ляє обсяг продукції, який відповідає мінімуму середніх сумарних витрат у довгостроковому періоді, де крива LATC має мінімум.

30.Умови максимізації прибутку та визначення оптимального обсягу виробництва в умовах чистої монополії Для чистої монополії характерним ряд наступних основних ознак: наявність у галузі тільки однієї фірми; відсутність хороших чи близьких по якості і корисності замінників продукції монополіста. Мається на увазі, що майже будь-якого виду продукції можна знайти замінник. Проте в сучасних умовах, наприклад, гасова лампа або свічка не є добрим чи рівноцінним замінником електроенергії, що використовується для освітлення;

контроль над ціною з боку фірми. Даний ознака логічно пов'язаний з двома попередніми;

значні труднощі вступу в галузь інших фірм.

Наявність останньої ознаки пов'язано з існуванням економічних, технічних, юридичних та інших перешкод, обумовлених рядом причин. По-перше, низькими середніми витратами великих підприємств у ряді галузей порівняно з дрібними, які у зв'язку з цим не в змозі конкурувати з монополістами. По-друге, наданням державою патентів і ліцензій певним громадянам і фірмам, що не дозволяє іншим фізичним і юридичним особам використовувати винаходи або займатися відповідними видами діяльності. І по-третє, правом власності на різні види природної сировини, майно та інші об'єкти власності, що перешкоджає їх використанню господарюючими суб'єктами, які не є власниками даних видів ресурсів. Поняття "монополія" пов'язано з певними географічними кордонами, тобто фірма може бути, наприклад, монополістом в місті, області чи країні. Так, монополістами в місті можуть бути телефонні станції, комунальні служби, електричні компанії. В якості прикладу монополії в країні в даний час можна назвати космічну службу або ВАТ "Газпром". Чиста монополія є ідеальним типом ринкової структури, яка використовується лише для визначення закономірностей прийняття оптимальних економічних рішень стосовно обсягів виробництва і цін, зокрема при максимізації прибутку. За умови вибору обсягу виробництва, який забезпечує максимізацію прибутку, вважається, що фірма знаходиться в рівноважному стані.

Графічну модель короткострокової рівноваги монополії за умови стратегії максимізації прибутку – ця умова ілюструється тим, що на лінії середніх витрат на одиницю продукції є точки, що розташовані нижче лінії ринкового попиту

Рис. 5.1. Короткострокова рівновага монополії за умови максимізації прибутку

Монополіст, який прагне отримати максимально можливий прибуток, визначає обсяг виробництва відповідно до правила MR=MC і встановлює середню ціну на максимально можливому рівні для цього обсягу - на рівні ціни ринкового попиту для цього обсягу. На рис. 5.1 це ілюструється точкою перетину ліній MR і МС. Монополіст обирає таку єдину комбінацію ціни і кількості продукту (на еластичній ділянці кривої политу), яка забезпечує йому одержання максимального прибутку. Монопольна фірма, яка прагне одержати максимальний прибуток, при визначенні оптимального обсягу виробництва використовує ті ж два методи, що і чисто конкурентна; максимальний прибуток монополіст одержить при такому обсязі виробництва, при якому валовий дохід буде більшим за валові витрати на найбільшу величину (перший метод), або при такому обсязі випуску, при якому граничний дохід буде рівний граничним витратам (другий метод). Цьому оптимальному обсягу виробництва буде відповідати і певна ціна.